У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

13.10.06                                                                                               Справа №26/198-10/380-19/94/06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Кричмаржевський В.А. судді  Кричмаржевський В.А.    , Мірошниченко М.В.  , Хуторной В.М.

при секретарі Акімовій Т.М.

за участю представників:

позивача - Рязанцева С.В., дов. б/н  від 27.12.2005р.

відповідача - Чипіжко Г.С., дов. № 10/7787-19 від 30.12.2005р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи і апеляційну скаргу Колективного підприємства „Дніпровське будівельно-монтажне управління „Укренергобуд”, м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Запорізької області від 27.07.2006р.

у справі № 26/198-10/380-19/94/06

за позовом Колективного підприємства „Дніпровське будівельно-монтажне управління „Укренергобуд”, м. Дніпропетровськ (далі за текстом - КП  „ДБМУ „Укренергобуд”)

до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Дніпроенерго”, м.Запоріжжя (далі за текстом - ВАТ „Дніпроенерго”)

про стягнення  коштів

  Установив:

У травні 2006р. КП „ДБМУ „Укренергобуд” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ВАТ „Дніпроенерго” про стягнення з останнього 32432,74грн., з яких 25500,08грн. – інфляційних витрат та 6932,66грн. – 3% річних.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.10.2005р. у справі № 26/198-10/380 (том 1 а.с.110) позовні вимоги КП „ДБМУ „Укренергобуд” задоволені у повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2006р. у справі №26/198-10/380 (том 1 а.с.146-148) касаційну скаргу ВАТ „Дніпроенерго” задоволено, рішення суду першої інстанції від 27.10.2005р. скасовано, справу № 26/198-10/380 направлено на новий судовий розгляд до господарського суду Запорізької області. Судом касаційної інстанції зазначено, що господарським судом Запорізької області при винесені рішення не дано оцінки фактичним обставинам не включення до реєстру вимог кредиторів грошових вимог позивача по стягненню основного боргу по спірному договору, що важливо для встановлення факту існування зобов’язань по сплаті річних та інфляційних збитків по предмету спірного договору.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.07.2006р. у справі № 26/198-10/380-19/94/06 (суддя Даценко Л.І.) (том 2 а.с.24-25) у задоволені позову відмовлено.

Рішення суду прийнято з посиланням на п.2 ст.14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та мотивовано наступним: 04.06.2002р. в газеті «Голос України» №99 опубліковано оголошення про порушення справи №5/5/466 про банкрутство ВАТ “Дніпроенерго”. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.09.2003р. затверджено реєстр вимог кредиторів боржника - ВАТ „Дніпроенерго”. Позивача не внесено до затвердженого зазначеною ухвалою реєстру вимог конкурсних кредиторів боржника. Відтак, вимоги КП „ДБМУ „Укренергобуд” до відповідача відповідно до Закону та матеріалів справи №5/5/466 вважаються погашеними. Припинення зобов’язань про стягнення основного боргу тягне за собою припинення похідних від основного боргу зобов’язань, в тому числі зобов’язань по сплаті річних та інфляційних збитків. За таких підстав у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі КП „ДБМУ „Укренергобуд” просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 27.07.2006р. у справі №26/198-10/380-19/94/06 у зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача 25500,08грн. інфляційних витрат та 6.932,66грн. – 3% річних. Заявник апеляційної скарги зазначає, що при прийнятті рішення судом неправильно застосований п.2 ст.14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Зауважує, що судовими актами у справах №10/67 та №19/154, в яких сторонами є ті ж самі сторони, що і за даною справою, встановлені факти наявної заборгованості відповідача, вказані судові акти набрали законної сили, але не прийняті судом до уваги.  

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-ВАТ „Дніпроенерго” зазначає, що судом не порушено питання про саму правомірність стягнення 3% річних і інфляційних в контексті вимог конкурсного кредитора з урахуванням періоду виникнення заборгованості відповідача перед позивачем. Вказує, що в період дії мораторію не тільки не нараховуються неустойка (штраф, пеня), але не застосовуються й інші санкції (в тому числі і 3% річних та інфляційні витрати) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань боржником як перед конкурсними так і перед поточними кредиторами. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення – без змін.

Представники сторін у судовому засіданні підтримали доводи та заперечення, що викладені у апеляційній скарзі і відзиві на неї.

Розпорядженням заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду №2887 від 11.10.2006р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А. (головуючого, доповідача), Мірошниченка М.В. і  Хуторного В.М.

За клопотанням представників сторін, судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення та за їх згодою у засіданні суду була оголошена лише вступна та резолютивна частини постанови.

Суть спору.

Позивач з посиланням на статті 214 ЦК Української РСР і 625 ЦК України звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 25500,08грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 6932,66грн. за період з 02.03.2003р. по 20.05.2005р. включно, нарахованих на суму заборгованості, яку стягнуто з відповідача за рішенням господарського суду Запорізької області від 12.02.2002р. у справі №1/2/713.

Стягнення з відповідача на користь КП „ДБМУ„Укренергобуд” вказаних сум з підстав, зазначених вище, стало предметом спору у суді першої інстанції.

Відповідно до статтей 99 та 101 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області – скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.2, частини третьої ст.3, частин першої та третьої ст.6 Закону „Про судоустрій” суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами, усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд  його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законами засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб’єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб’єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.02.2002р. у справі №1/2/713(том 1 а.с.16-17) позовні вимоги КП „ДБМУ „Укренергобуд” задоволені частково, з ВАТ „Дніпроенерго” на користь позивача за даним спором стягнуто 104.133грн.80коп. основного боргу за угодою на капітальне будівництво №1 від 09.12.1998р. (тобто за тією ж самою угодою, за якою стягуються інфляційні та річні у даній справі), 38.792,28грн. інфляційних, 1641,96грн. річних процентів, судові витрати. Вказане рішення набрало законної сили.

Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть учать ті самі сторони.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.12.2001р. у справі №5/5/466 порушено справу про банкрутство відповідача - ВАТ „Дніпроенерго”, введений мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.09.2003р. у справі №5/5/466 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника – ВАТ „Дніпроенерго”.

З матеріалів справи вбачається, що у зв’язку з порушенням справи про банкрутство ВАТ „Дніпроенерго” і введення мораторію на задоволення вимог кредиторів 29.03.2002р., державним виконавцем ВДВС Ленінського РУЮ м.Запоріжжя винесена постанова про зупинення виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Запорізької області від 28.02.2002р. на підставі статей 34 і 35 Закону України „Про виконавче провадження”.

Відмовляючи позивачеві у задоволені позовних вимог по стягненню інфляційних втрат та 3% річних, місцевий господарський суд зазначив, що позивача не внесено до затвердженого ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.09.2003р. реєстру вимог конкурсних кредиторів боржника, отже вимоги КП „ДБМУ „Укренергобуд” до відповідача відповідно до Закону та матеріалів справи №5/5/466 вважаються погашеними. Припинення зобов’язань про стягнення основного боргу тягне за собою припинення похідних від основного боргу зобов’язань, в тому числі зобов’язань по сплаті річних та інфляційних збитків.

Висновок суду першої інстанції щодо відмови у стягненні з відповідача трьох відсотків річних та індексу інфляції є необґрунтованим з наступних підстав.

Абзацом 2 ч. 4 ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховується неустойка та не застосовуються інші санкції, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, та не пов'язаний з його суттю, що розкривається у статті 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” під терміном „грошове зобов'язання” розуміється зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф).

Спір між сторонами у даній справі виник у зв’язку з наявністю у відповідача заборгованості за контрактом №1 на капітальне будівництво від 09.12.1998р. Отже, борг, що виник на підставі договору (контракту) є грошовим зобов’язанням ВАТ „Дніпроенерго” перед КП „ДБМУ „Укренергобуд” у розумінні статті 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відповідно до вказаної статті грошове зобов'язання складається також і з грошової суми, яку боржник зобов'язаний заплатити кредитору і на інших, крім цивільно-правового договору, підставах, що передбачені цивільним законодавством.

Такі підстави передбачені, зокрема, статтею 214 ЦК Української РСР (ст. 625 ЦК України чинною на момент пред’явлення позову), згідно з якою боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Саме з такою вимогою на підставі зазначеної норми ЦК України КП „ДБМУ „Укренергобуд” звернулось з позовом про стягнення інфляційних збитків та річних за період з 02.03.2003р. по 20.05.2005р., нарахованих у зв’язку з невиконанням відповідачем рішення господарського суду Запорізької області від 12.02.2002р. по справі №1/2/713.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

З цього слідує, що неустойка, як вид забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань застосовується не тільки у випадках прострочення виконання зобов’язання, а і при його неналежному виконанні.

В той же час три відсотки річних, передбачених ст.625 ЦК України, стягуються лише при простроченні виконання грошового зобов’язання, і не може ототожнюватися з неустойкою та не відноситься до видів забезпечення виконання зобов’язань.

Відповідно до п.9 Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.94р. №02-5/293 „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань” із змінами від 06.11.2000р. пеню як один із видів неустойки, яка стягується за кожний день прострочення і в межах шестимісячного строку позовної давності, необхідно відрізняти від відсотків за користування чужими коштами, що є платою саме за користування чужими коштами, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання.

Факт неналежного виконання відповідачем грошового зобов’язання встановлено, розрахунок 3% річних та втрат від інфляційних процесів у державі позивачем зроблено вірно, колегією суддів перевірено розрахунок сум, тому вимоги позивача по стягненню вказаних сум є цілком обґрунтованим, позов підлягає задоволенню.

Посилання відповідача на п.2 ст.14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, як на підставу відмови у позові, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки вимоги до боржника, які не підлягають задоволенню в межах провадження зі справи про банкрутство, або не були заявлені кредиторами або заявлені ними після закінчення встановленого статтею 14 Закону 30-денного строку, можуть бути предметом позову. Позовне провадження за цими вимогами може бути порушено господарським судом за наявності підстав, передбачених Господарським процесуальним  кодексом України

Колегія суддів також зазначає, що відповідно до Інформаційного листа Верховного Суду України від 15.07.2005р. № 3.2.-2005 інфляційні втрати  пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних – платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, а тому  ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов’язань та у зв’язку з цим відносити до санкцій у розумінні ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Крім того, колегія суддів зауважує, що провадження у справі №5/5/466 про банкрутство ВАТ „Дніпроенерго” порушено 12.12.2001р., а рішення господарського суду Запорізької області у справі №1/2/713, за яким стягнуто основний борг – 104.133грн.80коп., 38.792грн.28коп. індексу інфляції та 1641грн.96коп. – 3% річних, винесено 12.02.2002р. Невиконання цього рішення суду і є причиною періодичного нарахування позивачем індексу інфляції та 3% річних, звернення з відповідними позовами до господарського суду.

Тобто, вимоги позивача є поточними, оскільки рішення суду винесено після порушення справи про банкрутство відповідача, на які згідно зі статтею 12 Закону „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” і п.5.4 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004р. за №04-5/1193 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” дія мораторію на задоволення  вимог не поширюється. А тому висновок місцевого господарського суду про те, що позивач не звернувся з відповідною заявою до господарського суду з кредиторськими  вимогами у встановлений статтею 14 Закону строк, і його вимоги є погашеними, - безпідставні. Позивач і не вправі звертатися до суду як конкурсний кредитор у справі №5/5/466 про банкрутство відповідача, так як його вимоги до боржника виникли за рішенням суду після порушення провадження у справі про банкрутство, і є поточними.

За таких обставин та у зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області  - скасуванню.

Судові витрати за розгляд справи у господарському суді Запорізької області та суді апеляційної інстанції відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на ВАТ „Дніпроенерго” – відповідача у справі.

Керуючись статтями 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -

Постановив:

Апеляційну скаргу Колективного підприємства „Дніпровське будівельно-монтажне управління „Укренергобуд”, м.Дніпропетровськ, задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 27.07.2006р. у справі № 26/198-10/380-19/94/06 скасувати.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Дніпроенерго”, м.Запоріжжя, на користь Колективного підприємства „Дніпровське будівельно-монтажне управління „Укренергобуд”, м.Дніпропетровськ, 6.932,66грн. 3% річних, 25.500,08грн. інфляційних втрат, 324,33грн. державного мита за розгляд справи у господарському суді Запорізької області, 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 162,16грн. державного мита за перегляд справи у Запорізькому апеляційному господарському суді.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Запорізької області.

    

             Постанову  оформлено і підписано 23.10.2006 року

  

Головуючий суддя Кричмаржевський В.А.

 судді  Кричмаржевський В.А.  

 Мірошниченко М.В.  Хуторной В.М.