У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

05.09.06                                                                                       Справа №19/111/06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Кричмаржевський В.А. судді  Кричмаржевський В.А.    , Мірошниченко М.В.  , Хуторной В.М.

при секретарі Шерник О.В.

за участю представників:

позивача - Єжова І.В., юрисконсульта, дов.№247 від 27.10.05р.

відповідача - Третьякової Я.В., юрисконсульта, дов.№10/989-82 від 20.02.06р.

                      - Шамрай К.Г., юрисконсульта, дов. №10/7791-23 від 30.12.05р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  

Відкритого акціонерного товариства „Дніпроенерго”, м.Запоріжжя

на рішення     господарського суду Запорізької області від 15.06.2006р.

у справі           № 19/111/06

за позовом  ВАТ „Запоріжжяобленерго” в особі Кам’янсько-Дніпровского району електричних мереж, м.Кам’янка-Дніпровська Запорізької області

до  ВАТ „Дніпроенерго”, м.Запоріжжя

про  стягнення суми за споживання електричної енергії

                                                      

                                                       Установив:

        23 травня 2006р. Відкрите акціонерне товариство „Запоріжжяобленерго” в особі Кам`янсько-Дніпровського району електричних мереж, м.Кам’янка-Дніпровська Запорізької області (далі-ВАТ„Запоріжжяобленерго”), звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „Дніпроенерго”, м.Запоріжжя(далі-ВАТ„Дніпроенерго”), про стягнення з останнього 621.329грн.60коп. заборгованості за спожиту електричну енергію за договором на користування електричною енергією від 21.12.1999р. №238.

Розглянувши  справу  по суті, господарський суд Запорізької області рішенням від 15.06.2006р.(суддя Даценко Л.І.) позов задовольнив у повному обсязі, стягнувши з відповідача на користь позивача 621.329грн.60коп.основного боргу, 6.213грн.30коп.-державного мита та 118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.            

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач зазначив, що вважає вищевказане рішення господарського суду таким, що прийняте з порушенням  норм матеріального права. А саме, на його думку, згідно з планом санації боржника, тобто, відповідача у справі, житловий фонд, об’єкти соціальної інфраструктури і об’єкти, які їх обслуговують, були передані до комунальної власності територіальної громади м.Енергодара. У рапортах, які відповідач регулярно надсилав позивачеві, виділялась передача електроенергії його електромережами субспоживачам. Однак, незважаючи на факт передачі субспоживачів до комунальної власності, позивач продовжує виставляти рахунки відповідачеві - ВАТ „Дніпроенерго” за спожиту субспоживачами електроенергію, як за фактично спожиту відповідачем у справі. Заявник зауважує, що він не повинен нести фінансову відповідальність за субспоживачів, що передані до комунальної власності територіальної громади м.Енергодара, у тому числі відносно збору платежів за спожиту електроенергію з подальшим перерахуванням коштів на рахунок позивача.

Позивач у справі - ВАТ „Запоріжжяобленерго” в особі Кам’янсько-Дніпровского району електричних мереж у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Представники сторін у судовому засіданні підтримали доводи і заперечення, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Згідно з розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №2469 від 04.09.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: Кричмаржевського В.А.(головуючого, доповідача), Мірошниченка М.В. і Хуторного В.М.

За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів його технічної фіксації, оголошена лише вступна та резолютивна частини постанови.

Суть спору.

Вимоги позивача обґрунтовуються тим, що відповідач не здійснив своєчасної оплати спожитої електроенергії, внаслідок чого заборгованість за договором на користування електричною енергією №238 від 21.12.1999р. за період з липня 2005року по лютий 2006року з урахуванням часткової оплати складає 621.329грн.60коп., стягнення вказаної заборгованості стало предметом спору у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.ст.99,101 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

21 грудня 1999р. між Державною акціонерною енергопостачальною компанією „Запоріжжяобленерго” в особі Кам`янсько-Дніпровського РЕМ, правонаступником якої є ВАТ „Запоріжжяобленерго” в особі Кам`янсько-Дніпровського РЕМ, та ВАТ „Дніпроенерго” (споживачем) укладено договір на користування електричною енергією №238, за умовами якого позивач зобов’язався відпускати електричну енергію споживачеві відповідно до умов даного договору, а відповідач зобов’язаний своєчасно оплачувати спожиту електричну енергію.

Відповідно до п.9 договір укладений на строк до 31.12.2000р. і набрав чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не поступить заяви однієї із сторін про відмову від цього договору або про його перегляд.

Сторони не надали доказів щодо припинення дії договору, отже даний договір діє і в даний час.

Згідно з пунктами 2.2.1, 3.4, 3.5 договору споживач зобов’язався сплачувати спожиту електроенергію, а також вносити інші платежі за розрахунковий період в грошовій або іншій формі за узгодженням сторін за діючими на період розрахунку тарифами та умовами договору. Плата за спожиту електроенергію за підсумками розрахункового періоду проводиться споживачем за рахунками або платіжними вимогами-дорученнями, що направляються відповідачеві позивачем (в строк до 5-го числа місяця наступного за обліковим), виходячи з даних наданого рапорту та платежів, що надійшли від споживача за розрахунковий період. Оплата проводиться в п’ятиденний строк після дати, що вказана в платіжному документі.

Позивач посилається на те, що ним виконані умови договору в частині постачання електроенергії, в свою чергу відповідач взяті на себе зобов’язання щодо розрахунків за отриману електроенергію виконав частково.

За період з липня 2005р. по лютий 2006р. відповідачем спожито електричної енергії у кількості 6.170.177кВт/год., що підтверджується його рапортами (а.с.94-149 т.1). На підставі наданих рапортів за вказаний період позивачем відповідачеві виставлені рахунки на загальну суму 1.463.180грн.05коп.(а.с.21-28 т.с.1), які оплачені відповідачем частково у розмірі 841.850грн.45коп.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за вказаний вище період становить - 621.329грн.60коп. (1.463.180грн.05коп. – 841.850грн.45коп.).

На час укладення спірного договору та виконання зобов’язань по ньому діяли норми Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963р.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки відносини щодо оплати спожитої електроенергії у вказаному вище періоді продовжують існувати після набрання чинності Цивільним кодексом України (з 01.01.2004р), до спірних відносин слід застосовувати положення Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. та норми Господарського кодексу України відповідно до п.4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач не виконав зобов’язань по своєчасній оплаті спожитої електроенергії, порушуючи умови договору № 238, статті 193 Господарського кодексу України та 26 Закону України „Про електроенергетику”, які передбачають обов’язки та відповідальність споживачів електроенергії. Доказів повного здійснення розрахунків за договором №238 відповідач не надав, тому колегія суддів вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача та задовольнити позов повністю, стягнувши з відповідача 621.329грн.60коп.

Посилання відповідача на те, що частина отриманої електричної енергії від позивача спожита об’єктами, що знаходяться у комунальній власності, а тому відповідач не має підстав сплачувати кошти за цю енергію, є безпідставним в силу наступного.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Закон України „Про електроенергетику” визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії...

Правила користування електричною енергією затверджені постановою НКРЕ від 31.07.1996р. №28 в редакції постанови НКРЕ від 22.08.2002р. №928, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 14.11.2002р. за №903/7191 (далі-Правила), розроблені відповідно до Закону України „Про електроенергетику”, Указу Президента України від 21.04.98р. №335 „Питання Національної комісії регулювання електроенергетики України” і визначають взаємовідносини споживачів електричної енергії, постачальників електричної енергії та електропередавальних організацій. Правила є обов'язковими для споживачів, замовників, а також підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, які здійснюють виробництво, передачу та постачання електричної енергії.

Згідно зі статтею 26 Закону України „Про електроенергетику”, п.1.3 Правил, ст.275 Господарського кодексу України споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Згідно з пунктами 1.2, 7.12 Правил субспоживач – це суб'єкт господарської діяльності-споживач, якому електрична енергія постачається постачальником електричної енергії через мережі електропередавальних організацій та технологічні електричні мережі основного споживача, до мереж якого приєднані електроустановки суб'єкта господарської діяльності – споживача (субспоживача).

Обсяг електричної енергії, спожитої основним споживачем, визначається як різниця між обсягом електричної енергії, визначеним за показами розрахункового засобу обліку основного споживача, та обсягом електричної енергії, визначеним за засобом обліку субспоживача, з урахуванням втрат електричної енергії, пов'язаних із спільним використанням технологічних електричних мереж основного споживача.

У разі укладення договору про постачання електричної енергії між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та основним споживачем, у ньому зазначаються, зокрема, обсяги передачі електричної енергії субспоживачам та населенню (ч.2 п. 6.5 Правил).

Як вбачається з матеріалів справи, зміни до договору в частині визначення об’єктів відповідача та субспоживачів не вносились, відповідач не звертався до суду з позовними вимогами щодо зобов’язання позивача – ВАТ „Запоріжжяобленерго” в особі Кам`янсько-Дніпровського РЕМ внести зміни чи доповнення до договору чи припинення дії договору (доказів звернення не надав), тому посилання відповідача на ті обставини, що передача ним об’єктів енергоспоживання до комунальної власності м.Енергодара звільняє його від відповідальності від сплати спожитої цими об’єктами електроенергії за договором  є  безпідставним.

Таким чином, доводи особи, що подала апеляційну скаргу, є необґрунтованими та спростовуються вищевикладеним.  

Керуючись ст.101-105 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд  

                                                       

                                                                Постановив:

        Апеляційну скаргу ВАТ „Дніпроенерго”, м.Запоріжжя, залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 15.06.2006р. у справі №19/111/06 – без змін.

 

  

Головуючий суддя Кричмаржевський В.А.

 судді  Кричмаржевський В.А.  

 Мірошниченко М.В.  Хуторной В.М.