ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2015 року Справа № 5015/3721/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів:Кота О.В., Кочерової Н.О. Саранюка В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк"
на рішення та постановугосподарського суду Львівської області від 28.01.2014 Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.2014
у справі№ 5015/3721/12
за позовом до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів проОСОБА_4 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Три оскара" 2. ОСОБА_5 3. Державної реєстраційної служби України Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк" Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 визнання недійсним договору купівлі-продажу, зобов'язання повернути нежитлові приміщення у власність та скасування державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення
за участю представників сторін:
позивача: відповідача-1: відповідача-2: відповідача-3: третіх осіб: АТ"Державний ощадбанк України": приватний нотаріус:не з'явилися не з'явилися не з'явилися не з'явилися ОСОБА_7 не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Львівської області від 20.11.2012, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2013, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Три оскара" (надалі - ТОВ "Три оскара"), ОСОБА_5.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.05.2013 указані судові рішення скасовані з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду Львівської області від 28.01.2014 (судді: Щигельська О.І., Кидисюк Р.А., Матвіїв Р.І.), яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.2014 (судді: Галушко Н.А., Матущак О.М., Орищин Г.В.), задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 до ТОВ "Три оскара", ОСОБА_5, Державної реєстраційної служби України. Визнано недійсним договір від 16.02.2006 купівлі-продажу приміщення кафе за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язано ОСОБА_5 повернути ТОВ "Три оскара" у власність нежитлові приміщення, загальною площею 333,6 кв.м., які розташовані за вказаною адресою; скасовано державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення загальною площею 333,6 кв.м., що позначені на плані номерами АДРЕСА_1, за гр. ОСОБА_5
Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, у червні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк" (надалі - ПАТ "Ощадбанк") звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування, просило прийняти нове рішення, яким у частині позовних вимог про зобов'язання Державної реєстраційної служби України скасувати державну реєстрації припинити, а в решті позовних вимог - відмовити. Скаржник посилався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 10, 12, 61 Закону України "Про господарські товариства", статей 92, 98, 115, 116, 145, 203, 215, 216, 241, 256, 257, 261, 267, 346 Цивільного кодексу України, статей 27, 32, 34, 35, 82, 84, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.09.2014 постанова Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.2014 залишена без змін.
Постановою Верховного Суду України від 21.01.2015 задоволено заяву ПАТ "Ощадбанк", скасовано постанову Вищого господарського суду України від 24.09.2014 з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.02.2015 касаційну скаргу ПАТ "Ощадбанк" прийнято до провадження з призначенням її до розгляду.
Сторони згідно з приписами статті 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак, не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.
11.02.2015 до Вищого господарського суду України від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Враховуючи, що ухвалою Вищого господарського суду України від 04.02.2015 явка представників сторін обов'язковою не визнавалася, особливості розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачені статтями 1117, 1118 ГПК України, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання і вважає за можливе розглянути касаційну скаргу відповідно до статті 1115 ГПК України.
Представник скаржника у судовому засіданні 12.02.2015 підтримав касаційну скаргу, при цьому, просив скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.
Заслухавши пояснення представника скаржника, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 11128 ГПК України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Касаційна інстанція згідно з вимогами статті 1117 ГПК України перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Перевірка здійснюється на підставі фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Отже, суд касаційної інстанції, виходячи із встановлених господарськими судами обставин справи, а також прийнятого Верховним Судом України рішення, зазначає наступне.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, відповідно до Статуту ТОВ кафе "Пасічне-2", чинного на 16.02.2006, учасниками вказаного товариства були ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_8.
Відповідно до Статуту ТОВ "Три оскара", зареєстрованого 29.12.2006, ТОВ "Три оскара" є правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов'язків ТОВ кафе "Пасічне-2". Відповідно до пункту 1.5 вказаного Статуту засновниками товариства є ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_8
16.02.2006 між ТОВ кафе "Пасічне-2" (продавець) та ОСОБА_5 (покупець) укладено договір, посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований у реєстрі за № 1354, купівлі-продажу приміщення кафе, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 333,6 кв.м., що позначені на плані номерами АДРЕСА_1.
27.06.2008 між ВАТ "Державний ощадний банк України" (іпотекодержатель) та ОСОБА_5 (іпотекодавець, майновий поручитель ОСОБА_9) укладено іпотечний договір у забезпечення виконання зобов'язання, що випливає з договору відновлюваної кредитної лінії № 78/8 від 27.06.2008, укладеного між банком та ОСОБА_9 Відповідно до іпотечного договору іпотекодавець передав в іпотеку банку нерухоме майно: нежитлові приміщення загальною площею 333,6 кв.м., що позначені на плані номерами АДРЕСА_1.
У зв'язку із простроченням сплати кредиту за рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 08.02.2012 у справі № 2/1312/296/2012 вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_9 на користь банку заборгованість у сумі 2 603 179,55 грн шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
У вересні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Львівської області, як учасник ТОВ "Три оскара", з позовною заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу як такого, що укладено товариством без згоди загальних зборів учасників, а також особою, не наділеною повноваженнями на укладення такого договору.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з обґрунтованості доводів позивача про те, що загальні збори учасників ТОВ кафе "Пасічне-2" від 10.01.2006 проведено із порушенням вимог статей 10, 60, 61 Закону України "Про господарські товариства"; і при прийнятті ТОВ кафе "Пасічне-2" рішення, оформленого протоколом № 8 від 10.01.2006, порушено його права, як учасника вказаного товариства, на участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах.
Суди також погодилися із твердженням позивача про те, що дії відповідача, спрямовані на відчуження спірних нежитлових приміщень, суперечать положенням Статуту товариства, оскільки згідно з указаним протоколом № 8 учасниками товариства прийнято рішення про продаж вищевказаного нерухомого майна за ціною 94 200 грн, що перевищує суму, визначену в пункті 7.2. Статуту ТОВ Кафе "Пасічне-2".
Задовольняючи позов, господарські суди дійшли висновку про порушення спірною угодою прав та охоронюваного законом інтересу позивача.
У постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 у даній справі стосовно порушеного права позивача зазначено наступне. Звертаючись до суду із указаним позовом, ОСОБА_4 послався на те, що оспорюваним договором порушено його корпоративні права, оскільки відчуження основних активів товариства, до яких входило спірне приміщення, призвело до неможливості використання цього майна в господарській діяльності товариства і як наслідок - неможливості одержання відповідної частки прибутку товариства. Проте, за твердженням Верховного Суду України, немає підстав вважати, що порушено корпоративне право позивача, оскільки спірне майно відчужено ТОВ кафе "Пасічне-2" до створення ТОВ "Три оскара", учасником якого він є. При цьому, спірне приміщення перебувало у приватній власності фізичної особи ОСОБА_5 з моменту його придбання та державної реєстрації до теперішнього часу і не передавалося до статутного капіталу ТОВ "Три оскара".
Разом із цим при розгляді справи судами попередніх інстанцій не встановлено і в матеріалах справи відсутні докази факту передачі будь-якого нерухомого майна, у тому числі спірного, як вкладу учасників товариства до статутного капіталу ТОВ "Три оскара", а також щодо наявності у товариства будь-якого іншого нерухомого майна.
Відповідно до статті 115 ЦК України господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.
Статтею 10 Закону України "Про господарські товариства" визначені права учасників господарського товариства. Проте учасник не наділений суб'єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна товариства, оскільки власником вважається товариство, права якого здійснюються через загальні збори учасників.
Статтею 203 ЦК України, на яку посилається позивач, встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, до таких умов відносяться: законність змісту правочину, наявність в особи, яка його вчиняє, необхідного обсягу цивільної дієздатності, вільне волевиявлення учасника правочину, відповідність форми вчинення правочину вимогам закону, певна спрямованість правочину.
Згідно зі статтею 215 цього Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 21.01.2015 у справі № 911/2089/14, акціонер (учасник) товариства може оспорити договір, вчинений господарським товариством, якщо обґрунтує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.
З урахуванням викладеного, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції відповідно до статті 1117 ГПК України, керуючись приписами статті 11128 ГПК України, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки спірний договір купівлі-продажу не порушує права позивача. Отже, оскаржувані судові рішення не ґрунтуються на законі і підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 1115, 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк" у справі № 5015/3721/12 задовольнити.
Рішення господарського суду Львівської області від 28.01.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.2014 у справі № 5015/3721/12 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4.
Судові витрати покласти на ОСОБА_4.
Стягнути з ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк" ( 79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 9, Ідентифікаційний код 09325703) у рахунок відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з оплатою судового збору за подання апеляційної, касаційної скарг та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, 7 134,10 грн.
Доручити господарському суду Львівської області видати відповідні накази.
Головуючий суддя: О. Кот
судді: Н. Кочерова
В. Саранюк