ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2015 року Справа № 876/2337/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді - Мікули О.І.,
суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуд Трейд Компані" до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
в с т а н о в и в :
16 грудня 2013 року позивач - ТОВ «Вуд Трейд Компані» звернулося в суд позовом до відповідача - Ковельської ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області, в якому просив (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001962200 від 31 жовтня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 16476 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 4119 грн., всього на 20595 грн. за порушення п.44.1 ст.44, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст. 201 ПК України.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області №0001962200 від 31 жовтня 2013 року.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що відповідно до представлених ТОВ "Вуд Трейд Компані" документів, транспортування товарів від продавця до покупця не підтверджено відповідними первинними документами (товарно-транспортними накладними, шляховими листами). Крім того, згідно з наданими договорами на реалізацію ТМЦ неможливо ідентифікувати товар. Представлені накладні, виписані Підприємством Цуманської ВК №84 на реалізацію товарів ТОВ "Вуд Трейд Компані" не відповідають вимогам, передбаченим для первинних документів, оскільки у них відсутні всі необхідні обов'язкові реквізити первинних документів. Операції з придбання пиломатеріалів обрізних від Підприємства Цуманської ВК №84 не підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітній період. Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому відповідно до положень ч. 1 ст. 197 КАС України, суд вважає можливим проведення розгляду справи в їхній відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржувану постанову змінити з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що у період з 26 по 27 вересня 2013 року Ковельською ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Вуд Трейд Компані» з питань правомірності відображення у складі податкового кредиту з ПДВ за червень 2013 року податкової накладної від 27 червня 2013 року №26 виписаної Цуманською ВК №84, якою встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України - ТОВ «Вуд Трейд Компані» занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у розмірі 16456 грн., в т.ч. за червень 2013 року на суму 2798 грн. та за липень 2013 року на суму 13658 грн.
За результатами перевірки складено Акт № 313/22-37373389 від 04 жовтня 2013 року.
На підставі вказаного акта Ковельською ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення від 31 жовтня 2013 року №0001962200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 16476 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 4119 грн., всього на 20595 грн. за порушення п.44.1 ст.44, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст. 201 ПК України.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що помилка, яка була зроблена ТОВ «Вуд Трейд Компані» не пов'язана з сумами податкових зобов'язань. Дані щодо сум податкового кредиту та податкового зобов'язання визначені позивачем правильно, протилежного податковим органом не доведено. Декларація з податку на додану вартість та додатки, визначені Порядком № 41 заповнені правильно. Помилка у визначенні податкових накладних не призвела до заниження чи завищення суми податкового зобов'язання, а тому проведені нарахування є безпідставними, оскільки на момент перевірки у податкового органу були підтверджуючі документи щодо відсутності заниження податкового зобов'язання, разом з тим вони необґрунтовано не були прийняті податковим органом. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі помилкових висновків Ковельської ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області про порушення ТОВ «Вуд Трейд Компані» податкового законодавства. Відповідач не довів правомірності прийнятих ним рішень та не надав доказів на обґрунтування власних заперечень.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, виходячи з наступного.
Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 ПК України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 ПК України).
П.44.1 ст.44 ПК України визначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.
Як вбачається з матеріалів справи, 26 червня 2013 року між Підприємством Цуманської ВК №84 (продавець) та ТОВ «Вуд Трейд Компані» (покупець) укладено договори №06-3/2013/Г-57, №06-2/13/Г-56,№06-1/13/Г-55 купівлі-продажу пиломатеріалу обрізного І та ІІ сортів, дров та тирси.
На виконання умов вказаних договорів у червні 2013 року Цуманською ВК №84 виписані видаткові накладні на реалізацію пиломатеріалів обрізних №110 від 27 червня 2013 року на суму 54600 грн. в т.ч. ПДВ на суму 9100 грн. та №116 від 28 червня 2013 року на суму 55312,22 грн. в т.ч. ПДВ на суму 9218,70 грн.
Придбані пиломатеріали обрізні в Цуманської ВК №84 позивачем не вивозились з даного підприємства, а знаходились на відповідальному зберіганні, що підтверджується договором зберігання від 01 липня 2013 року №А-3, актами прийому-передачі матеріальних цінностей №1 від 01 липня 2013 року, №2 від 09 липня 2013 року, накладними на передачу ТМЦ на відповідальне зберігання №110 від 27 червня 2013 року, №116 від 28 червня 2013 року.
Оплата за придбаний товар проведена у повному обсязі, що підтверджується відповідними банківськими виписками.
Позивачем використано придбані товарно-матеріальні цінності у господарській діяльності, а саме: реалізовано товар покупцям, що підтверджується долученими до матеріалів справи контрактами з контрагентами «NT Woodproducts b.v.» та SIA JK TRADE, ТОВ «Вуд Трейд Компані» досягнено економічного ефекту у власній господарській діяльності та отримано прибуток від реалізації. Факт того, що позивачем використано в своїй діяльності придбані товари у Цуманської ВК №84 підтверджується наданими позивачем та приєднаними до матеріалів справи належним чином оформленими контрактами, вантажно-митними деклараціями, рахунками-фактурами, міжнародними товарно-транспортними накладними, накладними, товарно-транспортними накладними, сертифікатами про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій.
Колегія суддів звертає увагу на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Аналізуючи зазначені первинні документи, судом першої інстанції встановлено, що такі містять всі обов'язкові реквізити, що дають змогу ідентифікувати як юридичну, так і господарську сутність укладених правочинів, їхніх учасників, а також грошову складову вчинених господарських операцій.
Таким чином, надані позивачем до перевірки документи (договори, акти виконаних робіт, видаткові та податкові накладні, банківські документи) є первинними документами у розумінні вимог ст.9 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та у своїй сукупності повністю підтверджують факт здійснення відповідних господарських операцій.
Висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства грунтуються на тому, що ТОВ «Вуд Трейд Компані» віднесло до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за червень 2013 року податкову накладну №26 від 27 червня 2013 року на суму ПДВ 18159 грн., яка не зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних, вказана обставина унеможливлює включення сум ПДВ до податкового кредиту.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодилася колегія суддів, що такі висновки Ковельської ОДПІ є помилковими, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
П.11 підрозділу 2 розділу XX ПК України встановлено, що реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній. До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абз.8,9 п.201.10 ст.201 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, 25 вересня 2013 року ТОВ «Вуд Трейд Компані» подало до Ковельської ОДПІ уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2013 року.
Ковельською ОДПІ проведено камеральну перевірку даних, задекларованих в уточнюючій податковій звітності з ПДВ ТОВ «Вуд Трейд Компані», якою встановлено, що в поданій до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за червень 2013 року ТОВ «Вуд Трейд Компані» по розділу ІІ Реєстру відображено: до графи Реєстру «Вид документа» додано літеру «У», тобто на підставі вищевказаного Уточнюючого розрахунку платником відображено записи коригування із знаком (-) по податковій накладній №26 від 27 червня 2013 року на суму 109474,72 грн., в т.ч. ПДВ 17881,20 грн., яка виписана Цуманською ВК №84 та відображено додаткові записи зі знаком (+) по податкових накладних №26 від 27 червня 2013 року на суму 54600 грн., в т.ч. ПДВ 9100 грн. та № 27 від 28 червня 2013 року на суму 54874,72 грн., в т.ч. ПДВ 8781,20 грн. (Акт перевірки №13/22-37373389 від 25 жовтня 2013 року).
Отже, на момент проведення перевірки і прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення виявлені порушення були усунуті в передбаченому законодавством порядку.
Таким чином, оскільки сума податку кожної податкової накладної не перевищує 10000 грн., то податкові накладні №27 від 28 червня 2013 року на суму ПДВ 9218,70 грн. та №26 від 27 червня 2013 року на суму ПДВ 9100 грн. не повинні були реєструватися продавцем - Цуманською ВК №84 в Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому позивач не вимагав від контрагента квитанції про реєстрацію податкової накладної №26 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Колегія суддів звертає увагу на те, що помилка в реєстрі податкових накладних, який не є додатком до декларації в розумінні п. 14 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість № 41 та який відповідно п. 201.15 ст. 201 ПК України подається незалежно від декларації, була самостійно виявлена платником податків, про що було повідомлено податковий орган шляхом подання уточнюючого розрахунку ще до складання акту перевірки та прийняття податкового-повідомлення рішення. До повідомлення були надані відповідні податкові накладні №26 та №27 та в подальшому реєстр податкових накладних з виправленою помилкою. При цьому, правила ст.50 ПК України на дану помилку не розповсюджуються.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що помилка, яка зроблена ТОВ «Вуд Трейд Компані», не пов'язана з сумами податкових зобов'язань. Дані щодо сум податкового кредиту та податкового зобов'язання визначені позивачем правильно. Декларація з ПДВ та додатки, визначені Порядком № 41 заповнені правильно. Помилка у визначенні податкових накладних не призвела до заниження чи завищення суми податкового зобов'язання, а тому проведені нарахування є безпідставними, оскільки на момент перевірки у податкового органу були підтверджуючі документи щодо відсутності заниження податкового зобов'язання, однак вони необґрунтовано не були прийняті податковим органом.
Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із ст.9 Конституції України.
Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".
Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини.
Зокрема, у рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні." Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.
Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення №0001962200 від 31 жовтня 2013 року прийнято неправомірно, а тому таке необхідно визнати протиправним і скасувати.
Доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів звертає увагу на те, що з огляду на положення ст.ст.21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен був визнати таке рішення протиправним та скасувати його.
Разом з тим, суд першої інстанції задовольнив позов та скасував податкове повідомлення-рішення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області №0001962200 від 31 жовтня 2013 року, не визнавши його протиправним, чим фактично не вирішив однієї позовної вимоги, яка з вищенаведених підстав підлягає задоволенню.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті судового рішення вирішив не усі позовні вимоги, а тому постанову суду необхідно змінити.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, п.2 ч.1 ст.201, ст.ст.205, 207, 254 КАС України, суд,-
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області задовольнити частково.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року у справі № 803/2645/13-а змінити.
Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області №0001962200 від 31 жовтня 2013 року.
У решті постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий О.І. Мікула
Судді А.Р. Курилець
М.П. Кушнерик