Справа № 22-1523-2006                                       Головуючий у 1-й інстанції - Яковлєва С.В.

Категорія - 14                                                         Доповідач - Сукач Т.О.

УХВАЛА

Іменем України

30   травня   2006   року   колегія   суддів   судової   палати   в   цивільних   справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючої судді -  Бубличенко В.П.

суддів                           Голованя А..М

Сукач Т.О.

при секретарі Савченко Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Знам*янської міської ради та Знам*янського міського виробничого управління водоканалізаційного господарства про захист прав споживачів за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Знам*янського міськрайонного суду від 24 листопада 2005 року і

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Знам*янської міської ради та Знам*янського міського виробничого управління водоканалізаційного господарства про захист прав споживачів. Зазначав, що він, як пенсіонер МВС України, та члени його сім'ї відповідно до ст.22 Закону України «Про міліцію» мають право на 50% знижу по оплаті жилої площі, комунальних послуг та палива. В порушення вказаного закону, відповідачі посилаючись на відсутність фінансування, незаконно протягом 2001-2003 років нараховували 100 % плату за воду та водовідведення, чим навмисно було створено борг в сумі 424,68 грн. Між тим ним було переплачено за надані послуги з водопостачання 239,03 грн.

Такі дії відповідачів, на думку позивача, суперечать Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України, якими визнано неконституційними положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2001-2005 роки» щодо зупинення дії пільг.

В лютому 2006 року позивач доповнив позов вимогами про стягнення з Знам*янського міського виробничого управління водоканалізаційного господарства матеріальної шкоди пов'язаної з тим, що відповідач у 1992 році прийняв в експлуатацію будинок, в якому він (позивач) проживає, з великим обсягом недоліків. Це призвело до просідання будинку і, як наслідок, в його квартирі зруйноване кахельне покриття стін в кухні та ванній кімнаті. Вартість ремонтно - відновлювальних робіт складає 8 590 грн.

В січні 2006 року квартира була затоплена каналізаційними стоками, чим йому була завдана матеріальна шкода на суму 800 грн.

З урахуванням зазначеного позивач просив стягнути з відповідачів на його користь

у відшкодування матеріальної шкоди 9626,03 (8 590+800+239,03) грн. 5000 грн. у

відшкодування моральної шкоди.                                                         

Ухвалою від 01.02.2006 року суд притягнув до участі в справі третьою особою, що

не   заявляє   самостійних   вимог      на   стороні   відповідача   ЖЕК   №1 Знам*янського

міськвиконкому.                                                                                      

Рішенням Знам*янського міськрайонного суду від 21 березня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Суд дійшов висновку, що вимоги позивача не грунтуються на законі та доказах.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду і ухвалити нове про задоволення його позовних вимог. Посилається на те, що суд дав неправильну оцінку встановленим обставинам справи та припустився помилки при застосуванні норми матеріального права, що стало причиною ухвалення незаконного і необгрунтованого рішення, яке порушує його права.

Заслухавши пояснення представників відповідачів, які проти доводів апеляційної скарги заперечували, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга необгрунтована, а тому не підлягає задоволенню.

Суд належним чином з'ясував обставини справи і дійшов правильного висновку про те, що плата за водопостачання і водовідведення у 2001-2005 роках нараховувалася позивачу відповідно до вимог чинного законодавства, тому немає підстав для задоволення його вимог про стягнення з відповідачів матеріальної і моральної шкоди.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача про те, що оскільки Рішеннями Конституційного Суду України були визнанні неконституційними положення Законів України про Державний бюджет України на 2001-2005 роки в частині зупинення дії пільг працівникам міліції, то відповідач необгрунтовано нараховував йому 100% оплату за водопостачання і водовідведення.

Ст. 58 Закону України від 7 грудня 2000 року « Про Державний бюджет України на 2001 рік» та ст. 59 Закону України від 26 грудня 2002 року «Про Державний бюджет України на 2003 рік» була зупинена дія пільг для працівників міліції, передбачених ст.22 Закону України «Про міліцію».

Конституційний Суд України рішеннями від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 та від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004 положення ст.ст. 58,59 Законів України про Державний бюджет України на 2001, 2003 роки щодо зупинення дії положень законодавчих актів України в частині надання пільг, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів, визнав неконституційними та такими, що втратили чинність з дня ухвалення цих рішень, тобто відповідно з 20 березня 2002 року та 17 березня 2004 року.

У ч.1 ст.3 Бюджетного Кодексу України зазначено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Тобто дія законів про Державний бюджет України на 2001 рік, 2003 рік закінчилась 31 грудня 2001 року та 31 грудня 2003 року, а названі рішення Конституційний Суду України ухвалив після закінчення цих років.

Не ґрунтуються на законі і доводи позивача про те, що при вирішенні питання про пільги, управління водоканалізаційного господарства до членів сім'ї пільговика відносить лише неповнолітніх дітей.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про державний бюджет України на 2003 рік» ст. 79 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік», ст. 72 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» до членів сім'ї пільговика при наданні пільг належать: дружина (чоловік), їх неповнолітні діти (до 18 років); неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства 1та 11 групи або інвалідами 1 групи; особа, яка проживає разом з інвалідом війни 1 групи та доглядає за ним за умови, що інвалід війни не перебуває у шлюбі; непрацездатні батьки; особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, що має право на пільги, та проживає разом з тим

Відповідно до ч.2 ст.95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби розмір і цільове спрямування цих видатків. З рахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що положення  зазначені  в цих статтях закону прийняті  згідно з Конституцією України.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач не надав доказів, що підтверджують його доводи про те, що будинок в якому він проживає, прийнятий в експлуатацію з суттєвими недоробками, що і стало причиною заподіяння йому матеріальної шкоди. Суд дав належну оцінку встановленим обставинам справи і дійшов правильного висновку про безпідставність вимог позивача.

Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, відповідно до наданих сторонами доказів, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому вона не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 307,308, 313-315 ЦПК України колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Знам*янського міськрайонного суду від 21 березня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців, починаючи з 30 травня 2006 року