Справа № 2а-15503/08
Категорія № 65
ПОСТАНОВА
Іменем України
«12» січня 2009 p.
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Смішливої Т.В.
при секретарі: Попові М. Г.,
за участю
представника позивача: Лівіріна Н.В. (довіреність від 08.01.2009 року № 03-02/16),
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського
обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до державного підприємства
«Ровенькиантрацит» в особі відокремленого підрозділу «шахта ім. . М. В. Фрунзе» про стягнення
несплачених адміністративно-господарських санкцій за невиконання 4% нормативу робочих
місць для працевлаштування інвалідів та пені, -
ВСТАНОВИВ:
У липні 2008 року позивач звернувся до державного підприємства «Ровенькиантрацит» в особі відокремленого підрозділу «шахта ім. . М. В. Фрунзе» (далі - ДП «Ровенькиантрацит» в особі ВП «шахта ім. . М. В. Фрунзе») з адміністративним позовом» про стягнення несплачених адміністративно - господарських санкцій за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році в розмірі 2 215 224, 10 грн. та пені за порушення терміна сплати санкції у розмірі 85 950, 73 грн., всього 2 301 174, 83 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що у відповідності до ст. 19 Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні» для всіх підприємств, установ і організацій, які використовують найману працю установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Позивач вважає, що ДП «Ровенькиантрацит» в особі ВП «шахта ім. . М. В. Фрунзе» порушило зазначену норму закону, а саме у 2007 році на підприємстві працювало 60 інвалідів, замість 145 інвалідів. За це порушення підприємство повинно було сплатити 2 215 224, 10 грн. адміністративно-господарських санкцій. Згідно ст. 20 п.2 вище названого закону передбачено нарахування пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, які розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні». На день подання позову підприємство самостійно адміністративно - господарську санкцію не відрахувало. Розмір нарахованої пені за порушення строків сплати адміністративно-господарської санкції становить 85 950, 73 грн. Відділення Фонду вважає, що підприємством не виконано норми Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні», а саме ст. ст. 19, 20 і тому повинно нести відповідальність згідно чинного законодавства.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив стягнути з відповідача ДП «Ровенькиантрацит» в особі ВП «шахта ім. . М. В. Фрунзе» на користь Державного бюджету України несплачені адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році в розмірі 2 215 224, 10грн. та пені за порушення терміна сплати санкції у розмірі 85 950, 73 грн., всього 2 301 174, 83 грн.
2
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не доповів. У своїх запереченнях, які надійшли на адресу суду Відповідач посилається на наступне.
Звіти з інформацією про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів до Ровеньківського міського центру зайнятості подавались, але незважаючи на повідомлення про наявність вакансій, Ровеньківським міським центром зайнятості до ДП «Ровенькиантрацит» в особі ВП «шахта ім. . М. В. Фрунзе» протягом 2007 року, згідно відповіді Ровеньківського міського центру зайнятості, направлено одну особу, ОСОБА_1, якій відповідно був працевлаштований на посаду гірник підземний.
Посилався, що згідно ст. 18 Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні» передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Вважав, що підприємство виконало всі обов'язки, передбачені нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в України, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів. Просив відмовити у задоволенні прозову.
Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. № 875-ХІІ для всіх підприємств, установ і організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою ст. 19 вказано Закону, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округляється до цілого значення.
Як вбачається із матеріалів справи середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на ДП «Ровенькиантрацит» в особі ВП «шахта ім. . М. В. Фрунзе» у 2007 році складала 3'622 чол., кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальних захищеності інвалідів в Україні» -145, кількість працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність-60 чол., кількість робочих місць, не зайнятих інвалідами-85(а.с. 6).
Згідно ч.3 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, в тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього закону.
Згідно зі ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій, чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально - економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
3
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» затверджений Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування. Згідно з вказаним Порядком інформація про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.
Отже, нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок по виявленню і підбору інвалідів для працевлаштування. Такий обов'язок покладено на органи працевлаштування, перелічені в ч.1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Як вбачається із матеріалів справи відповідач ДП «Ровенькиантрацит» в особі ВП «шахта ім. . М. В. Фрунзе» своєчасно в 2007 році виділило робочі місця для працевлаштування інвалідів та систематично інформувало Ровеньківський міський центр зайнятості і Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів про наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів у тому числі шляхом подання звітності згідно вимог законодавства (а.с. 37-46, 53-67). Позивач проти цих фактів не заперечував.
За таких підстав суд вважає, що позивачем не надано доказів встановлення будь-яких порушень чинного законодавства щодо виконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, тобто позивачем не доведено суду обставин, на яких ґрунтується позовна заява, тому на відповідача не може бути покладена відповідальність по сплаті фінансових санкцій та пені.
За таких обставин у задоволені позову слід відмовити.
Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому законом порядку.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 17, 18, 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 159, 160, 161, 163, 167 КАС України , -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволені позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до державного підприємства «Ровенькиантрацит» в особі відокремленого підрозділу «шахта ім. . М. В. Фрунзе» про стягнення несплачених адміністративно-господарських санкцій за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом,
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.