Справа № 22-ц-1666 /2008 р.

Категорія 51

Головуючий в суді І інстанції Тетервак Н.А,

Доповідач в суді II інстанції Тракало В,  В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5  травня     2008  року  колегія  суддів  судової  палати  в   цивільних  справах

апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Дьоміної О.О., 

суддів: Тракало В.В.,   Сліпчека O.І.

при секретарі Терех Т.В.

розглянула матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іванківського районного суду Київської області від 4

березня 2008 року у справі за позовом  скаргою ОСОБА_1

до Інституту проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії

Наук України про стягнення доплати за роботу на території зони відчуження.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду,   пояснення представників сторін,   перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,   колегія суддів, 

встановила:

У лютому 2008 року ОСОБА_1   звернулася до суду з позовом до роботодавця Інституту проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії Наук України про стягнення доплати за роботу на території зони відчуження за період з 1 січня 2003 року до 1 січня 2006 рок в сумі 310564 грн.80 коп.

Посилалася на ті обставини,   що в зазначений нею період відповідач нараховував та виплачував їй доплату за роботу на територіях радіоактивного забруднення в сталій сумі 118 грн.80 коп. щомісячно та премію у розмірі 50% від зазначеної суми,   в той час як це суперечить вимогам    ст.   39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян,   які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",   якою передбачено доплату у розмірі три мінімальні заробітні плати. А Постановою Кабінету Міністрів України №137 від 29 січня 2003 року встановлено 9-к ратний розмір такої доплати за період з 1 січня 2003 року до 1 січня 2006 року. Тому позивачка просила стягнути з роботодавця вказану суму,   зобов*язавши його зробити перерахунок з заробітку за вказаний нею період.

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 4 березня 2008 року у задоволенні позовних вимогОСОБА_1    відмовлено за пропуском строку звернення до суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог,  посилаючись на порушення судом норм матеріального права,  зокрема  ст. 238 КЗпП України.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню,  а рішення суду - зміні на таких підставах.

Згідно ч.1  ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення або зміни рішення є,  зокрема,  неповне з'ясування судом обставин,  що мають значення для справи,  а також неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом встановлено,  що доплата,  вимоги про стягнення якої заявлено позивачкою,  не передбачена фондом оплати праці та кошторисом підприємства і підприємством-роботодавцем вона не встановлюється. Вказана доплата гарантована державою у  ст. 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",  порядок і розміри її виплати встановлюються органами владних повноважень,  а підприємством вона виплачується у встановлених органами владних повноважень розмірах та порядку з послідуючою компенсацією вказаної доплати із державного бюджету. Судом також встановлено,  що відповідач повністю виплатив позивачці за вказаний період доплату,  встановлену Адміністрацією зони відчуження. За таких обставин суд прийшов до правильного висновку про відсутність порушення прав позивачки роботодавцем і обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

Посилання у рішенні суду ще й на відмову у задоволенні позовних вимог за пропуском звернення за вирішенням трудового спору є зайвим.  Пленум Верховного Суду України у п.4 постанови "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992 року з наступними змінами роз'яснив,  оскільки при пропуску місячного і тримісячного строків у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог,  суд з'ясовує не лише причини пропуску строку,  а й усі обставини справи,  права та обов'язки сторін. Тому колегія суддів змінює рішення суду,  виключивши з мотивувальної та резолютивної частини посилання на відмову у позові з підстав пропуску позивачкою строку звернення до суду,  оскільки суд відмовив за безпідставністю вимог.

Вирішуючи спір суд правильно виходив з того,  що вказаний спір є трудовим,  оскільки позовні вимоги заявлені позивачкою лише до роботодавця. Позивачкою не заявлені вимоги про неправомірність дій суб'єктів владних повноважень щодо встановлення розміру та виділення коштів для виплати їй доплати за роботу в зоні безумовного (обов'язкового) відселення,  які б підлягали розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись  ст.  307,  309,  316,  317,  319 ЦПК України,  колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення Іванківського районного суду Київської області від 4 березня 2008 року змінити. Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до інституту проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії Наук України про стягнення доплати за роботу на території зони відчуження.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.