УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 року Справа № 876/2180/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області на ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 12 грудня 2013 року про зміну способу виконання рішення за заявою відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області про зобов'язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії,

В С Т А Н О В И В :

03.12.2013 року відділ державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції звернувся до суду із заявою про зміну способу виконання постанови Золочівського районного суду Львівської області від 24 червня 2011 року у справі № 2а-1252/11 шляхом стягнення з управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області на користь позивача 456,17 грн..

Ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 12 грудня 2013 року заяву задоволено, змінено спосіб виконання постанови Золочівського районного суду Львівської області від 24 червня 2011 року стягнувши з управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області в користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 456,17 грн..

Не погодившись із вказаною ухвалою її оскаржило управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області, подавши апеляційну скаргу, вважає, що судом при ухваленні даного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу. Обгрунтовуючи свою незгоду із судовим рішенням, апелянт зазначив, що суд своєю ухвалою фактично змінив не спосіб виконання рішення суду, а суть цього рішення.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом встановлено, що постановою Золочівського районного суду Львівської області від 24 червня 2011 року зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області провести нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни ОСОБА_1 за період із 11 листопада 2010 року по 28 лютого 2011 року включно, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з врахуванням частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та із врахуванням виплачених йому/їй сум за цей період.

За виконавчим листом, виданим Золочівським районним судом Львівської області 16 вересня 2013 року, управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області провело перерахунок пенсії стягувачу згідно рішення суду, та повідомило державного виконавця про неможливість виконання постанови суду в частині виплати перерахованих сум, у зв'язку з відсутністю фінансування.

Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За приписами пункту другого частини четвертої статті 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України).

Аналіз резолютивної частини постанови Золочівського районного суду Львівської області від 24 червня 2011 року та наведених процесуальних норм дають підстави колегії суддів зробити висновок про те, що зобов'язання, покладені на відповідача цим судом, є позовними вимогами як обраним судом видом захисту порушених прав позивача, які суд задовольнив.

За таких обставин заявник просив змінити не спосіб виконання постанови суду, а безпосередньо саме це судове рішення по суті позовних вимог, а також вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час прийняття цієї постанови. У той час як в адміністративному судочинстві повноваження щодо зміни постанови суду в частині задоволення позовних вимог мають тільки адміністративні суди апеляційної та касаційної інстанцій і лише в установленому процесуальним законом порядку оскарження цієї постанови (ст.ст. 198, 223 КАС України).

Відтак суд першої інстанції, задовольняючи заяву про зміну способу виконання рішення, не врахував відмінності між позовною вимогою як обраним судом видом захисту порушених прав позивача від способу виконання судового рішення як одного з його заходів.

Крім того, частиною першою статті 263 КАС України встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.

Таким чином, для відстрочення, розстрочення виконання рішення та зміни способу його є такі підстави: для розстрочення та відстрочення - обставини, що ускладнюють виконання, а для зміни способу і порядку виконання - обставини, які роблять виконання неможливим.

З матеріалів справи вбачається, що виконання постанови суду неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.

Отже, виконання постанови суду фактично можливе, хоча й за певних умов, тому відсутні підстави для зміни способу виконання рішення суду.

Також колегія суддів наголошує, що «захист порушеного права у судовому рішенні» і «спосіб виконання судового рішення» не є тотожними поняттями (процесуальними інститутами).

Вирішення питання про стягнення коштів як заборгованості невиплаченої пенсії, яка нарахована у разі виконання рішення адміністративного суду, відноситься до юрисдикції цивільних судів.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що зміна на підставі статті 263 КАС способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 162 КАС при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права. Отже, зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов'язання органу ПФУ здійснити виплату із зобов'язання на стягнення такої виплати є незаконною.

Така правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 11 листопада 2014 року (справа № 21-394а14).

З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу суду першої інстанції слід скасувати, бо така прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а в задоволенні заяви відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції про зміну способу виконання судового рішення відмовити.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 196, п. 6 ч. 1 ст. 199, ст. ст. 204, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області - задовольнити, ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 12 грудня 2013 року про зміну способу виконання рішення по справі № 445/2578/13-а скасувати, в задоволенні заяви відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції про зміну способу виконання судового рішення відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик

Повиний текст виготовлено та підписано 24 лютого 2015 року.