Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2015 р. Справа №818/55/15

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Діска А.Б.,

за участю секретаря судового засідання - Кононенко Є.Є.,

позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/55/15

за позовом ОСОБА_1

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області,

про скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

08 січня 2015 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області (далі - РВ ФДМ України по Сумській області), в якому просить суд скасувати накази РВ ФДМ України по Сумській області від 30.10.2014 р. №150-К «Про проведення службового розслідування» та від 11.12.2014 р. №170-К «Про дисциплінарне стягнення».

Свої вимоги обґрунтовує тим, що згідно наказу РВ ФДМУ по Сумській області з 12.01.1995 р. позивачку було призначено на посаду головного спеціаліста фінансово-бухгалтерського відділу, з 05.05.2000 р. переведено на посаду головного спеціаліста відділу оцінки майна, обов'язки якого вона виконує по теперішній час. Крім того, з березня 2010 року загальними зборами профорганізації її обрано головою ревізійної комісії профспілкової організації РВ ФДМУ по Сумській області.

Відповідно до ст.40 Конституції України та виконуючи свої функціональні обов'язки на виборчій посаді профспілкової організації РВ ФДМУ по Сумській області, вона спільно з головою профспілкової організації в липні 2014 року звернулась з листом до Голови Фонду державного майна України (далі - ФДМУ) щодо порушень діючого законодавства, які на їхню думку відбуваються в регіональному відділенні та з пропозицією проведення службового розслідування по них.

18.11.2014 р. ОСОБА_1 було викликано до кабінету начальника РВ ФДМУ по Сумській області, де в присутності членів комісії відбулося ознайомлення з текстом наказу від 30.10.2014 р. №150-К «Про проведення службового розслідування» для перевірки фактів порушення нею етики поведінки, які нібито мали місце. При цьому, на запитання щодо приводу здійснення по відношенню до неї таких дій та підстав для їх вчинення, ні від членів комісії, ні від начальника РВ ФДМУ по Сумській області відповіді надано не було.

Як зазначено в наказі, підставою цьому стала службова записка головного спеціаліста з питань запобігання та протидії корупції відділу персоналу, організаційного забезпечення, по роботі зі ЗМІ та зв'язків з громадськістю ОСОБА_4, ознайомитись з якою їй не було надано можливості.

Службовою запискою від 19.11.2014 р. №390 позивачку було запрошено на засідання комісії 19.11.2014 р. о 16.30 год. для надання пояснень, але, крім запитання від голови комісії ОСОБА_5 щодо наявності претензій по складу даної комісії, жодних питань задано не було. ОСОБА_1 повідомила всіх присутніх членів комісії про наявність претензій до її складу в усній формі і на цьому робота комісії була завершена.

Позивачка вказує, що відповідно до вимог п.7.1 постанови КМУ від 13.06.2000 р. №950 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» вона в період з 18.11.2014 р. по 21.11.2014 р. (до 16.00 години включно) неодноразово намагалась отримати інформацію про підстави проведення такого розслідування від голови комісії ОСОБА_5 (начальника відділу контролю та аудиту РВ ФДМУ по Сумській області) та члена комісії ОСОБА_6 (заступника начальника відділу персоналу, організаційного забезпечення, по роботі зі ЗМІ та зв'язків з громадськістю РВ ФДМУ по Сумській області), але в наданні будь-якої інформації їй було відмовлено. Також 21.11.2014 р. з 15.30 по 16.00 год. (робочий час до 16.00), вона зверталась до члена комісії ОСОБА_4 за роз'ясненнями та з проханням надання для ознайомлення його службової записки (підстава створення комісії), але їй було відмовлено.

Службовою запискою голови комісії ОСОБА_5 від 25.11.2014 р. позивачку повідомлено про необхідність явки 26.11.2014 р. о 16.30 год. на засідання комісії з метою ознайомлення з актом службового розслідування. При ознайомленні з актом, остання вперше дізналася про мотивацію проведення службового розслідування, надумані дослідження, питання та нібито перевірені факти.

Часу для надання письмових пояснень на засіданні комісії надано не було.

На надану нею службову записку на адресу начальника РВ ФДМУ по Сумській області ОСОБА_7 від 01.12.2014 р. щодо надання копій документів, а саме: наказів про створення комісії, про проведення службового розслідування, акту про проведення службового розслідування та матеріалів роботи комісії, копії вказаних документів на день подання позовної заяви до суду не були надані.

Вважає, що наказ РВ ФДМУ по Сумській області від 30.10.2014 р. № 150-К «Про проведення службового розслідування» є незаконним і таким, що винесений з особистих мотивів начальника РВ ФДМУ по Сумській області ОСОБА_7 та суперечить статті 15 Закону України «Про правила етичної поведінки», де передбачено, що особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не можуть прямо чи опосередковано спонукати у будь-який спосіб підлеглих до прийняття рішень, вчиняти дії або бездіяльність на користь своїх особистих інтересів та/або інтересів третіх осіб.

Крім того, наказом по РВ ФДМУ по Сумській області від 11.12.2014 р. №170-К "Про дисциплінарне стягнення" відповідно до ст.147 КЗпП України, ст.18 Закону України «Про правила етичної поведінки», ст.14 Закону України "Про державну службу", за вчинок, який порочить державного службовця та дискредитує державний орган, в якому він працює, головному спеціалісту відділу оцінки майна ОСОБА_1 оголошено догану та позбавлено премії за грудень 2014 року. Як зазначено в наказі, підставою цьому став Акт про проведення службового розслідування відносно головного спеціаліста відділу оцінки майна ОСОБА_8 від 24.11.2014 р.

Позивачка вважає вказаний наказ від 11.12.2014 р. №170-К "Про дисциплінарне стягнення" незаконним і таким, що винесений з особистих мотивів начальника РВ ФДМУ по Сумській області ОСОБА_7 та членів комісії, оскільки вона не вчиняла жодних дисциплінарних проступків, вчинків, які порочать державного службовця та дискредитують РВ ФДМУ по Сумській області, не порушувала трудової дисципліни та належним чином і в повному об'ємі виконувала всі свої посадові обов'язки, визначені Посадовою інструкцією.

Також зазначає про порушення відповідачем: п.22 ст.92 Конституції України; ст.147 КЗпП України, оскільки дисциплінарне стягнення може бути застосовано до працівника лише у випадку порушення ним трудової дисципліни; ст.148 КЗпП України, де передбачено що дисциплінарне стягнення застосовується безпосередньо за виявлення порушення трудової дисципліни, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення; ст.252 КЗпП України, де передбачено що при вирішенні питання про застосування дисциплінарного стягнення до працівників, обраних до профспілкових організацій і саме притягнення до дисциплінарної відповідальності допускається лише за попередньою згодою виборчого органу, членами якого вони є (позивач є головою ревізійної комісії профспілкової організації РВ ФДМУ по Сумській області. Звернення до профспілкового комітету щодо надання згоди на притягнення ОСОБА_8 до дисциплінарної відповідальності від адміністрації РВ ФДМУ по Сумській області не надходило); ст.149 КЗпП України, якою передбачено порядок застосування дисциплінарного стягнення (до застосування дисциплінарного стягнення власник, або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, яких начальник РВ ФДМУ по Сумській області не пропонував позивачці надати, чим порушив порядок застосування дисциплінарних стягнень); п.7 постанови КМУ від 13.06.2000 №950 "Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування", де передбачено права особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проводиться службове розслідування.

Невідповідність чинному законодавству дій адміністрації РВ ФДМУ по Сумській області в частині оголошення їй догани підтверджується також листом Сумської обласної профспілкової організації працівників державних установ від 19.12.2014 р. №1-41. Незважаючи на висловлену у вказаному листі пропозицію скасувати дисциплінарне стягнення, як таке, що не відповідає чинному законодавству, жодних дій адміністрацією РВ ФДМУ по Сумській області до цього часу не вжито.

Таким чином, створення даної комісії та оголошення їй дисциплінарного стягнення порушує її конституційні права і порочить її честь та гідність як державного службовця.

Позивачка в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала, позов просила задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили, посилаючись на наступне.

Відповідно до наказу з особового складу регіонального відділення від 11.12.2014 р. №170-К головному спеціалісту відділу оцінки майна ОСОБА_8 оголошено догану. Підставою винесення наказу про дисциплінарне стягнення є Акт про проведення службового розслідування відносно позивача від 24.11.2014 р.

ОСОБА_8 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення етики державного службовця при зверненні до в.о. Голови ФДМУ ОСОБА_9, в листі від 10.07.2014 р. №6.

У зв'язку із зверненням посадовими особами регіонального відділення ОСОБА_8 та ОСОБА_10 до ФДМУ листом від 10.07.2014 р. №6 щодо доцільності перебування на посаді начальника регіонального відділення, з метою проведення перевірки, наказом регіонального відділення від 22.07.2014 р. №298 утворено робочу групу. Головою комісії призначено ОСОБА_4

За результатами проведеного аналізу робочої групи встановлено, що в листі від 10.07.2014 р. №6 допущено викладення неправдивої інформації щодо родинних зв'язків працівників регіонального відділення, втручання в їх приватне життя та членів сімей з вираженням неповаги, приниженням їх честі та гідності.

Про виявлення даних неправдивих фактів і було повідомлено начальника регіонального відділення доповідною запискою від 29.10.2014 р. головою робочої групи ОСОБА_4, яка стала підставою проведення службового розслідування стосовно ОСОБА_8

Після проведення аналізу тексту інформації, язикової конструкції, особливостей застосування висловлювань, комісія із проведення службового розслідування встановила, що інформація до керівника ФДМУ, підписана ОСОБА_8, викладена не діловою мовою.

Звертаючись до центрального апарату ФДМУ, позивач допустив некоректні, принизливі висловлювання, такі як: „бидло", „свої люди", „опричники", „кишенькова рада" та інші.

У формі знущання нею застосовані вислови: „талановита молодь", „підсилений відділ", „права рука", „шеф" та інші.

Також, у звернені безпідставно звинувачено працівників регіонального відділення у сплаті коштів за отримання посади державного службовця, у невиконанні державними службовцями своїх службових обов'язків.

Ознайомлення з наказом регіонального відділення про проведення службового розслідування відбулось у присутності членів комісії в кабінеті начальника регіонального відділення. Комісією складено акт про ознайомлення ОСОБА_8 з наказом.

В період роботи комісії та на момент закінчення перевірки заяви, клопотання, пояснення та зауваження, що стосуються службового розслідування, від позивача не надходили.

ОСОБА_8 як державним службовцем порушено загальні обов'язки державного службовця, викладені у розділі II Загальних правил поведінки державного службовця, відповідно до яких державний службовець: повинен дотримуватися високої культури спілкування, шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, інших осіб, з якими у нього виникають відносини під час виконання своїх посадових обов'язків; державний службовець зобов'язаний не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам суспільства та держави чи негативно вплинути на його репутацію; додержуватися загальновизнаних етичних норм поведінки, культури спілкування (уникати нецензурної лексики, не допускати використання підвищеної інтонації під час спілкування), не повинен проявляти свавілля або байдужість до їхніх правомірних дій та вимог, допускати нестриманість у висловлюваннях та не вчиняти дій, що дискредитують орган державної влади або ганьблять репутацію державного службовця; не може вчиняти дії, що перешкоджають нормальному функціонуванню державного органу.

Також, ст. 10 Закону України „Про державну службу" зобов'язує державного службовця діяти в межах своїх повноважень. У разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, державний службовець зобов'язаний невідкладно в письмовій формі доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі наполягання на його виконанні - повідомити вищу за посадою особу.

Від позивача службові та доповідні записки з питань, викладених в інформації до центрального апарату ФДМУ, начальнику регіонального відділення не надходили, чим порушено вимоги вищезазначених законодавчих актів.

Відповідно до ст. 18 Закону України „Про правила етичної поведінки" порушення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, правил етичної поведінки, визначених цим Законом, тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, кримінальну відповідальність, з урахуванням особливостей правового статусу таких осіб, визначених Конституцією і Законами України.

Листом від 08.08.2014 р. № 10-09-10595 ФДМУ повідомив ОСОБА_8 та голову профспілкової організації регіонального відділення, що за результатами перевірок Управління державної служби Головдержслужби України в Сумській області роботи юридичного відділу Юридичним управлінням Фонду, аудиту Фонду державного майна України, за результатами оцінки ефективності виконання контрольно-наглядових функцій регіонального відділення щодо використання державного майна, переданого в оренду, перевірки роботи фінансового відділу Державною фінансовою інспекцією, Сумським міським центром зайнятості, Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у роботі регіонального відділення порушень не виявлено.

Враховуючи зазначені факти, ФДМУ дійшов висновку, що не має правових підстав для притягнення до відповідальності та розгляду питання щодо доцільності перебування на посаді начальника регіонального відділення.

Також відповідач вказує, що твердження позивача щодо необхідності погодження з виборним профспілковим органом питання притягнення її до дисциплінарної відповідальності, оскільки ОСОБА_8 є головою ревізійної комісії, є хибним.

Відповідно до Статуту професійної спілки працівників державних установ України, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.01.2000 р. свідоцтво №1312, виборними органами первинної організації Профспілки є Профспілковий комітет. Посада голови ревкомісії не є виборною посадою, а тому застосовувати норму ст. 252 КЗпП України в даному випадку не допустимо.

В п. 2.6.4 Колективного договору регіонального відділення чітко визначені профспілкові органи, на які не може бути здійснено накладання дисциплінарного стягнення без попередньої згоди органу, членами якого вони є.

Також, твердження позивача, що на даний час вона виконує обов'язки голови ревкомісії взагалі суперечать дійсності. В регіональному відділенні чисельність працюючих складає 37 осіб (згідно довідки від 13.01.2015 р.), з яких 36 входили до складу профспілкової організації. В період з вересня 2014 року по грудень 2014 року, у зв'язку з недовірою до роботи профспілкової організації, 23 працівники подали заяви про вихід з профспілкової організації регіонального відділення та припинили відрахування профспілкових внесків.

Відповідно до ст. 52 Статуту професійної спілки працівників державних установ України, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.01.2000 р. свідоцтво №1312, якщо в організації Профспілки менше 15 осіб функції профкому виконують профорганізатор, його заступник та скарбник, які обираються на зборах організації, такої посади як голова ревкомісії не передбачено.

Оскільки, на момент винесення наказу від 11.12.2014 р. №170-К, в Профспілковій організації регіонального відділення залишилось 12 осіб, то відповідно до ст.89 Статуту, діяльність ревізійної комісії не передбачена.

Під час засідання комісії з проведення службового розслідування позивачу роз'яснювалися її права та надавалась можливість надавати усні та письмові пояснення, надавати заяви, клопотання, подавати зауваження. Але позивач не захотів скористуватися своїми можливостями та правами, про що зазначено в Протоколі № 1.

ОСОБА_8 надавались для ознайомлення наказ „Про проведення службового розслідування" від 30.10.2014 р. та акт про проведення службового розслідування від 24.11.2014 р.

У зв'язку з викладеним представники відповідача просять відмовити повністю у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення позивачки, представників відповідача, дослідивши наявні докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 12.01.1995 р. працює у РВ ФДМУ по Сумській області, з 05.05.2000 р. на посаді головного спеціаліста відділу оцінки майна, є державним службовцем (а.с.156-159).

Крім того, як вбачається з протоколу звітно-виборних профспілкових зборів РВ ФДМ по Сумській області №1 від 25.02.2010 р. позивачку обрано головою ревізійної комісії профспілкової організації (а.с.138).

10.07.2014 р. головою профспілкової організації РВ ФДМ по Сумській області на адресу в.о. голови Фонду державного майна України ОСОБА_9 було надіслано звернення з проханням розглянути питання щодо доцільності перебування на посаді начальника РВ ФДМ по Сумській області ОСОБА_7 та притягнення його до відповідальності.

До звернення було додано інформацію щодо діяльності ОСОБА_7 на посаді начальника РВ ФДМ по Сумській області на 7 аркушах, підписану головою профспілкової організації РВ ФДМ по Сумській області ОСОБА_10 та головою ревізійної комісії профспілкової організації РВ ФДМ по Сумській області ОСОБА_1 Вказана інформація містила відомості щодо порушень діючого законодавства, які на думку заявників, відбувались в регіональному відділенні (а.с.31-38).

Оскільки начальник управління персоналу ФДМУ просив надати пояснення стосовно фактів, викладених у вищезазначеному зверненні, з метою перевірки, наказом начальника РВ ФДМ по Сумській області ОСОБА_7 від 22.07.2014 р. утворено робочу групу у складі: голова комісії - ОСОБА_4, члени комісії: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_2, ОСОБА_14, ОСОБА_5, ОСОБА_15 За результатами перевірки голові комісії ОСОБА_4 наказано підготувати висновок у строк до 30.07.2014 р. (а.с.39-40).

Як вбачається з інформації про результати перевірки звернення голови профспілкової організації РВ ФДМ по Сумській області ОСОБА_10 від 30.07.2014 р. комісією зроблено попередній висновок про те, що інформація голови профспілкової організації РВ ФДМ по Сумській області ОСОБА_10 та голови ревізійної комісії профспілкової організації ОСОБА_1 при перевірці не знайшли свого підтвердження, звернення ОСОБА_10 є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсності, прийнято рішення продовжити подальшу перевірку інформації по з'ясуванню окремих фактів (а.с.113-118).

29.10.2014 р. головним спеціалістом з питань запобігання та виявлення корупції ОСОБА_4 повідомлено доповідною запискою начальника РВ ФДМ по Сумській області ОСОБА_7, що за результатами перевірки звернення голови профспілкової організації ОСОБА_10 та голови ревізійної комісії профспілкового комітету ОСОБА_1 встановлено, що останніми було допущено порушення ст.32 Конституції України, ст.5, 10 Закону України «Про державну службу», ст.6, 9 Закону України «Про правила етичної поведінки», у зв'язку з чим ОСОБА_4 просив вжити відповідні заходи реагування (а.с.42).

30.10.2014 р. начальником РВ ФДМ по Сумській області ОСОБА_7 видано наказ №150-к «Про проведення службового розслідування» з метою розслідування фактів порушення етики поведінки державного службовця головним спеціалістом відділу оцінки майна ОСОБА_1А, враховуючи доповідну записку головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції ОСОБА_4 від 29.10.2014 р., відповідно до Порядку службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2009 р. №950, яким створено комісію з проведення службового розслідування у складі: голова комісії - ОСОБА_5 - начальник відділу контролю та аудиту, члени комісії - ОСОБА_16 - начальник відділу оренди; ОСОБА_11 - заступник начальника відділу персоналу, організаційного забезпечення, по роботі зі ЗМІ та зв'язків з громадськістю; ОСОБА_17 - в.о. начальника юридичного відділу; секретар комісії - ОСОБА_18, головний спеціаліст з питань запобігання та виявлення корупції відділу персоналу, організаційного забезпечення, по роботі зі ЗМІ та зв'язків з громадськістю. Службове розслідування наказано провести у термін з 31.10.2014 р. по 14.11.2014 р. (а.с.43).

На час перебування ОСОБА_1 на лікарняному проведення службового розслідування зупинялось наказом начальника РВ ФДМ по Сумській області №151-к від 05.11.2014 р. Та, відповідно до наказу №157-к від 17.11.2014 р. роботу комісії було продовжено (а.с.44-45).

Як вбачається з протоколу №1 засідання комісії з проведення службового розслідування від 18.11.2014 р. позивачку ОСОБА_1 було ознайомлено з наказом про проведення службового розслідування, проте підпис про ознайомлення з наказом позивачка не поставила, у зв'язку з чим складено акт про ознайомлення від 18.11.2014 р. (а.с.46-48).

19.11.2014 р. відбулося друге засідання комісії з проведення службового розслідування, про що складено протокол №2 (а.с.49-51). До порядку денного було включено питання щодо опрацювання переліку питань, відповіді на які необхідно отримати від головного спеціаліста відділу оцінки майна ОСОБА_8, та отримання пояснень від головного спеціаліста відділу оцінки майна ОСОБА_8

В ході цього засідання ОСОБА_1 не було запропоновано надати пояснення з питань, що стосуються службового розслідування, та постановлено вважати недоцільним проведення опитування ОСОБА_1, у зв'язку з тим, що остання почала включати диктофон у своєму мобільному телефоні для ведення аудіозапису засідання комісії, відмовилась від ведення аудіозапису комісією та проігнорувала пропозицію залишити телефон на своєму робочому місці. Оскільки такі дії, на думку комісії, могли призвести до розголошення інформації, що стосується службового розслідування, комісія вирішила неможливим подальше спілкування з позивачкою та «у відповідь на агресивну поведінку ОСОБА_1, її небажання співпрацювати з комісією із службового розслідування», запропонувала позивачці залишити кабінет, де проводилось засідання комісії.

Надалі 24.11.2014 р. комісією було складено акт про проведення службового розслідування відносно головного спеціаліста відділу оцінки майна ОСОБА_1, відповідно до якого комісія дійшла висновку, що позивачкою порушені вимоги чинного законодавства з етичної поведінки державного службовця, а саме: 2.4, 2.5, 2.12 Загальних правил поведінки державного службовця, тому комісія пропонує застосувати до ОСОБА_8 дисциплінарне стягнення у вигляді догани (а.с.52-55).

З актом позивачка ознайомилась 26.11.2014 р., з висновком не погодилась.

Наказом №170-к від 11.12.2014 р. «Про дисциплінарне стягнення», відповідно до ст.147 КЗпП, ст.18 Закону України «Про правила етичної поведінки», ст.14 Закону України «Про державну службу» за вчинок, який порочить державного службовця та дискредитує державний орган, в якому він працює, головному спеціалісту відділу оцінки майна ОСОБА_1 оголошено догану на підставі акта про проведення службового розслідування відносно головного спеціаліста відділу оцінки майна ОСОБА_1 від 24.11.2014 р.; позбавлено ОСОБА_1 премії за грудень 2014 р.

На думку суду, наказ №170-к від 11.12.2014 р. «Про дисциплінарне стягнення» є протиправним та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються: КЗпП України, Законом України «Про державну службу», Законом України «Про правила етичної поведінки», Загальними правилами поведінки державного службовця, затвердженими наказом Головного управління державної служби України від 04.08.2010 р. №214 (далі - Правила), Порядком проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Порядок), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №950 від 13.06.2000 р.

Згідно ст.ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Закон України «Про правила етичної поведінки» визначає керівні норми поведінки осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, під час виконання ними службових повноважень та порядок притягнення їх до відповідальності за порушення таких норм.

Самі правила етичної поведінки передбачені розділом ІІ цього Закону, до яких, зокрема, віднесено: законність, пріоритет інтересів, політичну неупередженість, толерантність, об'єктивність, компетентність і ефективність, формування довіри до влади, конфіденційність, утримання від виконання незаконних рішень чи доручень, недопущення конфлікту інтересів, запобігання одержанню неправомірної вигоди або дарунка (пожертви), декларування майна, доходів, витрат і зобов'язань фінансового характеру.

Згідно ст.18 Закону України «Про правила етичної поведінки» порушення особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, правил етичної поведінки, визначених цим Законом, тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, кримінальну та матеріальну відповідальність з урахуванням особливостей правового статусу таких осіб, визначених Конституцією і законами України.

Дисциплінарні стягнення відповідно до ст.14 Закону України «Про державну службу» застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

Оскаржуваний наказ про дисциплінарне стягнення містить посилання на вказані статті законів, якими передбачено дисциплінарну відповідальність працівника, а також вказівку про те, що позивачу оголошено догану за вчинок, який порочить державного службовця та дискредитує державний орган, в якому він працює.

Будь-якої чіткої вказівки, що це за вчинок, чи в чому полягає порушення ОСОБА_1 норм етичної поведінки наказ не містить. Посилаючись на ст.18 Закону України «Про правила етичної поведінки» відповідач в наказі не вказав, порушення яких саме правил етичної поведінки, визначених цим Законом, було допущено ОСОБА_1

Зазначення в наказі посилання на акт, як на підставу оголошення догани не свідчить про правильність викладення причин притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

Акт було складено комісією зі службового розслідування, а у зв'язку з чим керівник органу, в якому працює позивачка, дійшов висновку про допущення порушення нею правил етичної поведінки, з наказу не вбачається.

Що стосується акту службового розслідування, то суд зазначає, що висновки, викладені комісією, є неконкретизованими. З тексту акту та з пояснень представників відповідача в судовому засіданні можна зробити висновок, що аналізу підлягав текст інформації, направленої на адресу в.о.голови ФДМУ, язикова конструкція, особливості застосування висловлювань, та комісія прийшла до висновків, що ОСОБА_1 було порушено вимоги законодавства з етичної поведінки державного службовця, а саме п.2.4, 2.5, 2.12 Правил, у зв'язку з допущенням позивачкою:

- некоректних принизливих висловлювань, застосування деяких висловів у формі знущання;

- безпідставного звинувачення працівників регіонального відділення: у сплаті коштів за отримання посади державного службовця, у невиконанні державними службовцями своїх службових обов'язків;

- викладення неправдивої інформації щодо родинних зв'язків працівників регіонального відділення, втручання в їх приватне життя та членів сімей з вираженням неповаги, приниженням їх честі та гідності.

Відповідно до п.2.4 Правил, який узгоджується зі ст.5 Закону України «Про державну службу», державний службовець повинен сумлінно виконувати свої посадові обов'язки, дотримуватися високої культури спілкування, шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, інших осіб, з якими у нього виникають відносини під час виконання своїх посадових обов'язків. Державний службовець зобов'язаний не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам суспільства та держави чи негативно вплинути на його репутацію.

Пунктом 2.5 Правил передбачено, що державний службовець має з належною повагою ставитись до прав, обов'язків та законних інтересів громадян, їх об'єднань, а також юридичних осіб, додержуватися загальновизнаних етичних норм поведінки, культури спілкування (уникати нецензурної лексики, не допускати використання підвищеної інтонації під час спілкування), не повинен проявляти свавілля або байдужість до їхніх правомірних дій та вимог, допускати прояви бюрократизму, відомчості та місництва, нестриманість у висловлюваннях та не вчиняти дій, що дискредитують орган державної влади або ганьблять репутацію державного службовця.

На підставі п.2.12 Правил державні службовці не можуть брати участь у страйках і вчиняти інші дії, що перешкоджають нормальному функціонуванню державного органу.

Вказані вимоги закону не забороняють державному службовцю звертатися до вищестоящого органу, з метою донести інформацію про обставини, які на його думку перешкоджають нормальному функціонуванню державного органу, в якому він працює.

З листа від 10.07.2014 р. вбачається, що позивачка, підписуючи інформацію, погодилась з головою профспілкової організації, який звернувся з проханням розглянути питання щодо доцільності перебування на посаді начальника РВ ФДМ по Сумській області ОСОБА_7 та притягнення його до відповідальності.

Суд зазначає, що позивачкою як членом профспілки було підтримано звернення до вищестоящого керівництва та висловлено оціночні судження, з приводу порушень діючого законодавства, які відбуваються в організації, де вона працює. Більше того, було повідомлено про події, які могли бути підставою для кримінального провадження.

Щодо неправдивості інформації, зазначеної в цьому листі, про що було вказано комісією з проведення службового розслідування в акті, суд зауважує наступне. Висновки про невідповідність даних, указаних в листі позивачкою, дійсним фактам, встановлені робочою групою (а.с.113-118), не свідчать про недостовірність інформації, долученої до листа, спрямованого до в.о. голови ФДМУ. Як зазначила позивачка, за наслідками перевірки РВ ФДМ прокуратурою відкрито кримінальне провадження, чого не заперечували представники відповідача, та пояснили, що провадження відкрито за фактом за ст.191 Кримінального кодексу України. Отже, висновки про викладення позивачкою неправдивої інформації у листі, на думку суду, зроблені комісією передчасно.

Усі висловлювання, на некоректності яких наполягали представники відповідача, були зазначені в інформації в лапках та висловлювались, у тому числі, ОСОБА_1 як оціночні судження. Критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів позивачки висловлені в листі і спрямовані не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими вищестоящим органом. Крім того, на думку суду, межі допустимої критики стосовно державних службовців можуть бути ширшими у порівнянні із межами такої ж критики щодо звичайних громадян.

Статтею 30 Закону України «Про інформацію» передбачено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Отже, особи, які вважають, що діями позивачки було принижено їхню гідність, честь чи ділову репутацію не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про захист честі, гідності та відшкодування завданої моральної шкоди.

Будь-яких судових рішень про стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди за приниження честі, гідності чи ділової репутації відповідачами суду надано не було.

Суд, не роблячи наперед висновків з приводу того, чи було ОСОБА_1 допущено порушення таких прав працівників регіонального відділення, вважає, що оскільки такі факти не були доведені, висновки комісії про втручання позивачкою в приватне життя працівників регіонального відділення та членів їх сімей з вираженням неповаги, приниженням їх честі та гідності, були безпідставними.

Крім того, суд зауважує, що критика була виражена у листі, направленому керівнику вищестоящого органу, а не розповсюджена, наприклад, у засобах масової інформації, що могло б спричинити певний розголос та нанести шкоду репутації державного органу.

Вищенаведене свідчить про безпідставність висновків комісії, що проводила службове розслідування, про порушення позивачкою етики державного службовця.

Відповідачем не доведено, який саме вчинок було допущено позивачкою, який би порочив її як державного службовця чи дискредитував державний орган, в якому вона працює.

До того ж, згідно п. 6 Порядку членам комісії, крім іншого, надається право: отримувати від осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, інших працівників органу державної влади, в якому працює особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проводиться службове розслідування, усні чи письмові пояснення.

У разі відмови особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проводиться службове розслідування, надати пояснення члени комісії складають відповідний акт.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган на виконання вимог ст.149 КЗпП України повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Суд враховує, що надати пояснення позивачці не пропонували ані комісія, ані керівник державного органу, який приймав рішення про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до п.8 Порядку у разі прийняття рішення щодо притягнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до відповідальності комісія пропонує вид дисциплінарного стягнення, передбаченого законодавством.

Під час визначення виду дисциплінарного стягнення члени комісії повинні враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Проте, в порушення вказаних вимог Порядку, при прийнятті рішення комісією було враховано лише події, що відбувались під час її засідань та «перевищення» позивачкою прав, які надані особі, стосовно якої проводиться службове розслідування (а.с.53).

Щодо вимог ОСОБА_1 про визнання нечинним наказу №150-к «Про проведення службового розслідування», то вони задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Як зазначає позивачка, вказаний наказ вона вважає неправомірним, оскільки призначена наказом начальника РВ ФДМ по Сумській області ОСОБА_7 від 22.07.2014 р. робоча група закінчила свою роботу 30.07.2014 р. з наданням інформації про результати перевірки звернення голови профспілкової організації РВ ФДМ по Сумській області ОСОБА_10 від 30.07.2014 р., а тому підстав для звернення до начальника РВ ФДМ по Сумській області з доповідною запискою 29.10.2014 р. у голови комісії не було.

В той же час, як вбачається із вказаної інформації від 30.07.2014 р., робочою групою було прийнято рішення проводити подальшу перевірку. Як зазначив представник відповідача, комісія не припиняла своєї діяльності і на час розгляду справи в суді.

Крім того, доповідна записка від 29.10.2014 р. про необхідність вжиття відповідних заходів реагування у зв'язку з порушенням ОСОБА_1 ст.32 Конституції України, ст.5, 10 Закону України «Про державну службу», ст.6, 9 Закону України «Про правила етичної поведінки», була складена ОСОБА_4 як головним спеціалістом з питань запобігання та виявлення корупції, а не як головою робочої групи.

Отже, рішення про проведення службового розслідування було прийняте відповідачем за наявності обґрунтованих підстав і з метою перевірки обставин, зазначених у доповідній записці.

Також позивачка вказувала, що не погоджувалась зі складом комісії зі службового розслідування, оскільки до перевірки було допущено осіб, які, на думку позивачки, були заінтересовані в результатах розслідування, про що повідомила комісію.

Дійсно, в протоколі №1 засідання комісії з проведення службового розслідування зазначено, що ОСОБА_1 висловила незгоду зі складом комісії.

Проте, відповідно до п.п.5 п.7 Порядку особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право звертатися з обґрунтованим клопотанням у письмовій формі до керівника органу державної влади, який приймає рішення щодо складу комісії з проведення службового розслідування, про виведення з її складу осіб, які особисто заінтересовані в результатах такого розслідування. Про прийняте за результатами розгляду клопотання рішення письмово повідомляється особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

З таким клопотанням до керівника РВ ФДМ позивачка не зверталась.

Щодо посилання позивачки на порушення вимог ст.252 КЗпП України, суд зазначає, що ст.16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначено, що профспілка, її організації здійснюють свої повноваження, набувають цивільних прав і беруть на себе цивільні обов'язки через свої виборні органи, які діють у межах прав, наданих їм за законом та статутом (положенням). Так як профспілка та її організації створюються для представництва і здійснення захисту прав та інтересів членів профспілок, то ці повноваження у статуті профспілки покладаються на її виборні органи. На рівні первинної профспілкової організації такими органами, відповідно до Статуту професійної спілки працівників державних установ України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.01.2000 р., є профспілковий комітет, а в організації з чисельністю менше 15 осіб - профорганізатор. Ревізійні комісії за своїм статусом не наділені повноваженнями представляти інтереси найманих працівників та не захищають їхніх прав, тому їх не можна вважати виборними органами профспілки чи організації профспілки, незважаючи на те, що обираються вони на профспілкових зборах чи з'їзді одночасно з обранням профкому чи президії та ради профспілки. Тому до членів ревізійної комісії не можна застосовувати ст.252 КЗпП України стосовно додаткових гарантії для працівників, обраних до складу виборних профспілкових органів.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено правомірність рішення про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Встановлені статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними. Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин.

Необхідно зазначити, що вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності). Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Позивачка ставила питання про визнання нечинним наказу РВ ФДМ України по Сумській області від 11.12.2014 р. №170-К «Про дисциплінарне стягнення». Проте, з огляду на необхідність повного захисту прав позивачки суд виходить за межі позовних вимог і приймає рішення про визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу, яким до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області про визнання нечинними наказів - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області з особового складу №170-к від 11.12.2014 р. «Про дисциплінарне стягнення».

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 23 лютого 2015 року.

Суддя (підпис) А.Б. Діска

З оригіналом згідно

Суддя А.Б. Діска