ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 року Справа № 923/1281/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Кота О.В., Кочерової Н.О., Саранюка В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея"

на рішення та постановугосподарського суду Херсонської області від 07.10.2014 Одеського апеляційного господарського суду від 25.12.2014

у справі№ 923/1281/14

за позовом до проПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея" стягнення заборгованості

за участю представників сторін:

позивача: відповідача:Малої В.Д. Рибачка С.А., Мамедової Т.В., Васильєвої М.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 07.10.2014 (суддя: Закурін М.К.), яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 (судді: Шевченко В.В., Головей В.М., Колоколов С.І.), частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (надалі - ПАТ "Дельта Банк") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея" (надалі - ТОВ "Амалтея"), а саме: з відповідача на користь позивача стягнуто 381 757,70 дол. США (що еквівалентно по курсу НБУ 4 473 464,22 грн) заборгованості за кредитом, 65 515,87 дол. США (що еквівалентно по курсу НБУ 767 719,68 грн) заборгованості по процентам, 14 726,43 дол. США (що еквівалентно 172 565,37 грн) пені за кредитом, 2 945,90 дол. США (що еквівалентно 35 520,27 грн) пені за відсотками, 1 000,00 дол. США (що еквівалентно 11 718,07 грн) штрафу, у решті частини позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "Амалтея" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту та просить надати відстрочку виконання рішення суду, виклавши резолютивну частину в іншій редакції.

Скаржник посилається на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 526, 546, 549 Цивільного кодексу України, статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" просить залишити без задоволення скаргу.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 30.04.2013 між ПАТ "Дельта Банк" (кредитор) та ТОВ "Амалтея" (позичальник) укладено договір кредитної лінії № НКЛ-2006474/3, відповідно до якого кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти в межах невідновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 381 757,70 дол. США, зі сплатою 13 % відсотків річних; з кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 31.08.2013.

Цей договір набирає чинності з дати його укладання та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань за цим договором (пункт 8.3 договору).

Згідно з пунктом 4.1 договору у випадку прострочення позичальником строків сплати процентів, комісій, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

У випадку порушення позичальником вимог пункту 3.3 цього договору позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 1 % від суми кредиту, визначеного пунктом 1.1 договору, за кожен випадок порушення (пункт 4.2 договору).

Господарськими судами встановлені факти: виконання банком свого обов'язку щодо надання обумовленої договором суми кредитних коштів та несплати позичальником відповідних сум.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 13.12.2013 між кредитором та позичальником укладеного додатковий договір № 1 до договору кредитної лінії, відповідно до якого сторони внесли зміни щодо кінцевої дати повернення кредиту - 31.08.2014 та встановлено графік його погашення рівними частинами у сумі 127 252,57 дол. США з кінцевими термінами у строк до 30.06.2014, 31.07.2014 та 31.08.2014, відповідно.

14.04.2014 позивачем направлено відповідачеві претензію з вимогою про погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також сплати пені за несвоєчасне повернення кредиту та за несвоєчасне повернення відсотків, яка залишена відповідачем без відповіді.

З урахуванням встановлених обставин справи, керуючись, зокрема приписами статей 526, 549, 610, 611, 612, 1054 ЦК України, статей 220, 232 Господарського кодексу України, здійснивши перерахунок, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення з відповідача 381 757,70 дол. США (що еквівалентно по курсу НБУ 4 473 464,22 грн) заборгованості за кредитом, 65 515,87 дол. США (що еквівалентно по курсу НБУ 767 719,68 грн) заборгованості по процентам, 14 726,43 дол. США (що еквівалентно 172 565,37 грн) пені за кредитом, 2 945,90 дол. США (що еквівалентно 35 520,27 грн) пені за відсотками, 1 000,00 дол. США (що еквівалентно 11 718,07 грн) штрафу.

Касаційна інстанція згідно з вимогами статті 1117 ГПК України перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Перевірка здійснюється на підставі фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, та в межах касаційної скарги.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що ТОВ "Амалтея" не погоджується з судовими рішеннями лише в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту, оскільки, за його твердженням, позичальник не повинен був платити пеню, тому що уклав з банком додаткову угоду від 13.12.2013 про зміну графіку погашення.

Колегія суддів зазначає, що твердження скаржника спростовуються вищенаведеним та наступним.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що зміна умов договору по строкам повернення кредиту за додатковим договором № 1 від 13.12.2013 діє на майбутнє, так як інші умови договору відповідно до пункту 3 додаткового договору сторонами визнані як такі, що залишилися незмінними. Колегія суддів звертає увагу, що згідно з договором кредитної лінії № НКЛ-2006474/3 від 30.04.2013 кінцевим терміном погашення заборгованості було 31.08.2013, а додаткова угода укладена лише 13.12.2013; при цьому, позичальником не була погашена заборгованість перед банком як станом на 31.08.2013, так і на момент прийняття оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться і в частині 1 статті 193 ГК України. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною 6 статті 232 ГК України.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 14 726,43 дол. США, що еквівалентно 172 565,37 грн.

Доводи за касаційною скаргою не спростовують правильних висновків господарських судів, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 1115, 1117 ГПК України.

Отже, судами попередніх інстанцій у порядку статті 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджені матеріали справи в їх сукупності і правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових актів.

Стосовно прохання за касаційною скаргою щодо відстрочки виконання судового рішення та надання додаткових документів на підтвердження доводів відповідача про надання відстрочки колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази; у касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея" у справі № 923/1281/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 07.10.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 у справі № 923/1281/14 залишити без змін.

Головуючий суддя: О. Кот

судді: Н. Кочерова

В. Саранюк