Ухвала

іменем україни

18 листопада 2014 року м. Київ

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії суддів:

головуючого Леона О.І.,

суддів: Матієк Т.В., Щепоткіної В.В.,

за участю секретаря

судового засідання Медицької У.І.,

прокурора Шевченко О.О.,

засудженого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

потерпілої ОСОБА_4,

представника потерпілої ОСОБА_5,

розглянувши кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012100180000074, за обвинуваченням

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. Києва (АДРЕСА_1)

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК,

установив:

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, просить постановлені щодо ОСОБА_2 судові рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, оскільки судами не в повній мірі враховано наслідків вчиненого кримінального правопорушення та думки потерпілої, яка наполягала на суворому покаранні.

В запереченні на касаційну скаргу прокурора засуджений вважає судові рішення законними та обґрунтованими.

Вироком Іванківського районного суду Київської області від 31 січня 2014 року ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за ч. 1 ст. 119 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 2-4 ч. 1 ст. 76 КК.

Стягнуто із засудженого на користь ОСОБА_4 шкоду на утримання малолітнього ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_3) в розмірі 1608,91 грн щомісяця до досягнення ним повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_4) шкоду на її утримання в розмірі 1608,91 грн щомісяця до досягнення повноліття, тобто до 15 грудня 2014 року.

Стягнуто із засудженого на користь ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 по 1500 грн кожному у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання речових доказів.

За апеляційною скаргою представника потерпілої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 Апеляційний суд Київської області ухвалою від 01 квітня 2014 року змінив вирок місцевого суду, постановивши стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 шкоду на її утримання в розмірі 1608,91 грн щомісяця до досягнення повноліття, тобто до 15 грудня 2014 року, починаючи з 08 грудня 2012 року. В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за те, що він 08 грудня 2012 року близько 18.00 год., знаходячись на автомобільній дорозі Київ-Овруч, поблизу с. Мар'янівки Поліського району Київської області, проявивши злочинну недбалість, зняв нерозряджену рушницю марки «Блазер» № НОМЕР_1 калібру 30.06 мм із запобіжника та поставив поблизу лівої стійки багажного відділення власного автомобіля. В цей час рушниця почала падати і ОСОБА_2, намагаючись її спіймати, притиснув до своєї куртки та, зачепивши спусковий механізм частиною куртки, здійснив постріл, влучивши у спину ОСОБА_10, який в цей час сидів на задньому пасажирському сидінні автомобіля, спричинивши останньому тяжких тілесних ушкоджень, від яких він помер.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який вважав, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, потерпілої та її представника, які вважали, що касаційна скарга підлягає задоволенню, засудженого та захисника, які заперечували проти її задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 65 КК при призначенні покарання суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Згідно з положеннями ст. 75 КК, у разі, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Таке рішення має бути належним чином мотивовано.

Як убачається із матеріалів кримінального провадження, цих вимог місцевий суд дотримався і при вирішенні питання про призначення ОСОБА_2 покарання прийшов до висновку, що виправлення і перевиховання засудженого можливо без ізоляції його від суспільства.

Стверджуючи можливість виправлення засудженого без відбування покарання, суд першої інстанції виходив із того, що засуджений вчинив злочин середньої тяжкості, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває. Крім того, він щиро розкаявся, має на утриманні матір, доньку та онука. Також судом було враховано відсутність обтяжуючих покарання обставин.

З огляду на викладене та з урахуванням того, що ОСОБА_2 вперше притягається до кримінальної відповідальності, місцевий суд зробив обґрунтований висновок про можливість виправлення і перевиховання засудженого без ізоляції його від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК.

Крім того, зазначені доводи прокурора, крім іншого, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Суд ретельно їх з'ясував і мотивовано відмовив у їх задоволенні, навівши аргументи, що ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Висновки апеляційного суду належним чином мотивовані. Ухвала відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Прокурор натомість не навів у касаційній скарзі обґрунтованих доводів, які би спростовували висновки суду. Доводи касаційної скарги і матеріали кримінального провадження не містять обґрунтування неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, яке було би безумовною підставою для скасування судових рішень.

Керуючись статтями 433 - 436 КПК, колегія суддів

ухвалила:

Вирок Іванківського районного суду Київської області від 31 січня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 01 квітня 2014 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.І. Леон Т.В. Матієк В.В. Щепоткіна