ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2015 року Справа № 876/7487/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Ліщинського А.М.,

при секретарі судового засідання: Нефедовій А.О.,

за участі представників:

від позивача: ОСОБА_1,

від відповідача: Сціра Т.І.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Держземагенства у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.07.2014 року у справі № 813/3482/14 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держземагенства у Львівській області про визнання протиправною відмови і зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до Головного управління Держземагенства у Львівській області про визнання протиправною відмови відповідача у наданні їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га із земель державної власності на території Лішнянської сільської ради та зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для особистого селянського господарства площею 2,0 га із земель державної власності на території Лішнянської сільської ради.

В обґрунтування позову посилається на те, що відмова відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га із земель державної власності на території Лішнянської сільської ради, оформлена листом від 22.04.2014 року №31-13-0,5-3741/2-14, є безпідставною, оскільки відсутні підстави відмови, передбачені ч.7 статті 118 Земельного кодексу України. Окрім того, позивач, як педагогічний працівник , яка працює у сільській місцевості має право на безоплатне одержання у власність земельної ділянки в межах земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства із земель сільськогосподарського підприємства, що приватизується або земель запасу чи резервного фонду, у відповідності до ст.57 Закону України "Про освіту".

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.07.2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено повністю, визнано протиправною відмову Головного управління Держземагенства у Львівській області від 22.04.2014 року за № 31-13-0.5-3741/2-14 у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га із земель державної власності на території Лішнянської сільської ради та зобов'язано Головне управління Держземагенства у Львівській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га із земель державної власності на території Лішнянської сільської ради.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, її оскаржив відповідач Головне управління Держземагенства в Львівській області, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій посилаючись на підстави наведені в апеляційній скарзі та порушення судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник апелянта надала пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просила оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги, просив оскаржувану постанову суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу в межах наведених доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 24.03.2014 року ОСОБА_3 звернулась до Головного управління Держземагенства у Львівській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га із земель державної власності на території Лішнянської сільської ради.

Головне управління Держземагенства у Львівській області листом від 22.04.2014 року за № 31-13-0.5-3741/2-14 відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га із земель державної власності на території Лішнянської сільської ради.

Відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідач посилався на невідповідність місця розташування земельної ділянки існуючому проекту землеустрою - проекту формування території і встановлення меж Лішнянської сільської ради та тим, що земельна ділянка перебуває в масиві земель резервного фонду, який передбачений на перспективу для розвитку індивідуальної житлової забудови.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності визначені статтею 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), відповідно до частини першої якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

У відповідності до ч. 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з ч. 7 статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені статтею 121 ЗК України. Так, згідно з пп. "б" ч. 1 вказаної статті, для ведення особистого селянського господарства громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 гектара.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач звернулась до Головного управління Держземагенства у Львівській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га із земель державної власності на території Лішнянської сільської ради у відповідності до вищевказаних вимог земельного законодавства.

Як вже зазначалось вище судом відповідач у листі від 22.04.2014 року за № 31-13-0.5-3741/2-14 обґрунтував відмову невідповідністю місця розташування земельної ділянки існуючому проекту землеустрою, згідно діючого проекту роздержавлення і приватизації земель на території Лішнянської сільської ради від 05.06.2003 року, оскільки земельна ділянка перебуває в масиві земель резервного фонду, який передбачений на перспективу для розвитку індивідуальної житлової забудови.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що виключний перелік підстав відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності визначений частиною 7 статті 118 ЗК України.

Згідно статті 118 ЗК України, такими підставами є: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що перелік видів документації із землеустрою міститься у статті 25 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 року № 858-IV (далі - Закон № 858-IV). Зокрема, такою документацією є: а) загальнодержавні й регіональні (республіканські) програми використання та охорони земель; б) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць; в) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних утворень.

Порядок проведення землеустрою на загальнодержавному та регіональному рівнях визначений Розділом IV Закону № 858-IV .

Проекти формування меж територій реалізації земельних та економічних інтересів сільських, селищних і міських рад складаються з метою створення територіальних умов для самостійного розв'язання територіальними громадами та їх органами всіх питань місцевого життя, враховуючи інтереси населення, що проживає на цих територіях, на підставі законодавства України та повної економічної самостійності.

Межа території сільської, селищної або міської ради визначається з використанням техніко-економічного обґрунтування розвитку сіл, селищ, міст.

Територія сільської, селищної або міської ради формується із земель усіх без винятку землеволодінь і землекористувань. До її складу входять землі всіх категорій, незалежно від їх цільового призначення.

Проект формування меж території сільських і селищних рад погоджують районні державні адміністрації, районні ради і затверджує обласна рада.

Роботи, пов'язані з формуванням меж території сільських, селищних і міських рад, виконують у такому порядку: підготовчі роботи; розроблення схем формування території сільських, селищних і міських рад у межах адміністративних районів; розроблення проектів формування меж території сільських, селищних і міський рад; погодження та затвердження проектів формування меж; виготовлення проектної документації; перенесення проектів у натуру (на місцевість).

З аналізу норм Земельного кодексу України та Закону України "Про землеустрій" (ст. ст. 25, 46 Закону № 858-IV) колегія суддів апеляційного суду вважає, що проектом формування території і встановлення меж території сільської ради є виконані у відповідності до вимог чинного законодавства землевпорядні роботи, погоджені відповідною районною державною адміністрацією, районною радою і затверджені обласною радою.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що проект формування території і встановлення межі Лішнянської сільської ради Дрогобицького району Львівської області, виготовлений у 1992 році Дрогобицьким відділом Львівського філіалу Інституту землеустрою Української академії аграрних наук, який не містить відомостей про його подальше погодження Дрогобицькою районною радою та затвердження Львівською обласною радою, не є проектом землеустрою щодо впорядкування території населеного пункту в розумінні частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України.

Крім цього судом першої інстанції вірно зазначено, що при прийнятті рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідачем не враховано положення ст.57 Закону України "Про освіту", відповідно до якої педагогічні працівники, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонери, які раніше працювали педагогічними працівниками в цих населених пунктах і проживають у них мають право на безоплатне одержання у власність земельної ділянки в межах земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарської установи та організації, розташованих на території відповідної ради, із земель сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарської установи та організації, що приватизуються, або земель запасу чи резервного фонду, але не більше норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, встановлених законом для ведення особистого селянського господарства.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що доводи відповідача про невідповідність місця розташування земельної ділянки з посиланням на проект формування території і встановлення меж Лішнянської сільської ради як на підставу правомірності оскарженої відмови є безпідставними, а тому підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою на вказану земельну ділянку педагогічному працівнику, що працює у сільській місцевості із земель резервного фонду у відповідача не було, а тому оспорювану відмову відповідача від 22.04.2014 року № 31-13-0.5-3741/2-14 слід визнати протиправною.

Разом з тим колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов'язання Головного управління Держземагенства у Львівській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га. для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності на території Лішнянської сільської ради.

Відповідно до пункту 10.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 № 7 у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право.

Колегія суддів вважає, що з огляду на положення законодавства щодо компетенції адміністративного суду, останній не може собою підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесенні до компетенції цього державного органу.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Держземагенства у Львівській області повторно розглянути заяву щодо надання ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га. для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності на території Лішнянської сільської ради.

З врахуванням наведеного колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги є частково суттєвими і дають підстави вважати про порушення судом норм матеріального права, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 160 ч.3, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держземагенства у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.07.2014 року у справі № 813/3482/14 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держземагенства у Львівській області від 22.04.2014 року за № 31-13-0.5-3741/2-14 у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га із земель державної власності на території Лішнянської сільської ради;

Зобов'язати Головне управління Держземагенства у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га із земель державної власності на території Лішнянської сільської ради.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.І. Запотічний

Судді О.І.Довга

А.М.Ліщинський

Повний текст ухвали складений 18.02.2015 року