У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.,

суддів Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.;

секретар судового засідання Ковальчук Л.В.,

з участю ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду від 21 липня 2014 року у справі за поданням державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України,

в с т а н о в и л а :

9 липня 2014 року державний виконавець Відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції звернувся в суд із поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Ухвалою Рівненського міського суду від 21 липня 2014 року подання задоволено. Боржника ОСОБА_1 обмежено у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань за рішенням суду.

В поданій на це рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилався на те, що місцевий суд прийшов до помилкового висновку про його ухилення від виконання аліментних обов'язків. Він періодично за наявності можливості виконує свої аліментні зобов'язання, які покладені на нього рішенням Рівненського міського суду від 22 лютого 2010 року, що підтверджується відповідними квитанціями

Його дохід безпосередньо пов'язаний із поїздками до Республіки Польща.

Покликаючись на ці обставини, ОСОБА_1 ухвалу місцевого суду вважав незаконною та необґрунтованою і просив апеляційний суд про її скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи подання державного виконавця, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду.

Проте погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Частиною 2 ст. 6 Закону України „Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" передбачено, що громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті, зокрема, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

Згідно з п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Судом установлено, що на виконанні у Відділі ДВС Рівненського міського управління юстиції знаходиться виконавчий лист № 2-592/11 від 22 квітня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на підставі рішення Рівненського міського суду від 22 лютого 2010 року на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1., щомісячних аліментів у розмірі 800 грн., починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття (а. с. 161).

За вказаним виконавчим листом ОСОБА_1, який є приватним підприємцем, станом на 1 липня 2014 року допустив заборгованість у сумі 41 882, 57 грн. (а. с. 162-163).

Даних про його ухилення від явки до судового виконавця, а також про неможливість звернення стягнення на майно боржника у справі немає.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 частково виконує свої зобов'язання перед ОСОБА_3 зі сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1., що підтверджується відповідними копіями квитанцій від 11 лютого, 26 березня, 18 квітня, 5 травня, 2 червня та 27 червня 2014 року, які він долучив до поданої апеляційної скарги (а. с. 186-188).

Таким чином, переконливих доказів, які б свідчили про ухилення боржника, який посилається на теперішні труднощі у веденні бізнесу, від сплати аліментів, як того вимагають правила ч. 2 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" та п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем місцевому суду не подано.

У зв'язку з цим колегія суддів підстав для застосування до ОСОБА_1 як до боржника з метою виконання ним своїх боргових зобов'язань такого заходу впливу як тимчасове обмеження його у праві виїзду за межі України не вбачає.

Через це подання державного виконавця не можна визнати обґрунтованим. Тому висновки місцевого суду є передчасними, а постановлена ухвала незаконною і такою, що підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 307, 311-315, 377-1 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Рівненського міського суду від 21 липня 2014 року скасувати.

Державному виконавцю Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції у задоволенні подання про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України відмовити.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: