Справа № 22-715 2006 року                        Головуючий суддя у І інстанції - Зозуля П.Г.

Суддя-доповідач в Апеляційному суді - Буцяк З.І.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

15 червня 2006 року                                                                                    місто Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі:

головуючого Буцяка З.І.

суддів Ковалевича С.П., Горщарук Г.О.

при секретарі Колесовій Л.В.

з участю позивача та представників сторін

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду ци­вільну справу за апеляційною скаргою представника ДП "Агрофірми "Боремель" на рі­шення Демидівського районного суду від 23 березня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ДП "Агрофірми "Боремель" про відшкодування мора­льної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши докази у справі та доводи апеляційної скарги, колегія су­ддів

встановила:

Рішенням Демидівського районного суду від 23 березня 2006 року частково задо­волено позов ОСОБА_1 до ДП "Агрофірми "Боремель" про від­шкодування моральної шкоди і з відповідача на користь позивача стягнено 2000 грн. відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти вимог відмовлено.

В поданій апеляційній скарзі відповідач рішення місцевого суду рахує незакон­ним і посилається на те, що вини підприємства в заподіянні позивачу несвоєчасною ви­платою заробітної плати моральної шкоди немає. Вважає, що позивачем пропущений встановлений ст. 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду.

Просить апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити но­ве про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, і це визнано відповідачем, що заборгованість ДП "Агрофірми "Боремель" з заробітної плати перед позивачем, який звільнився з роботи ще 11 квітня 2005 року, становить 2106 грн.

У зв'язку з цим місцевим судом на підставі заяви позивача і відповідно до правил п. 2 ч. 1 ст. 96 ЦПК України був виданий наказ про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої йому заробітної плати.

На час вирішення судом першої інстанції спору сторін про відшкодування мора­льної шкоди цей судовий наказ відповідачем залишався невиконаним.

Незважаючи на звернення позивача до суду, ДП "Агрофірма "Боремель" більше року з часу звільнення ОСОБА_1 заборговані йому 2106 грн. заробітної плати не ви­плачує.

Доводи відповідача про відсутність його вини в цьому апеляційним судом як не­переконливі відхиляються.

Таким чином, судом безспірно встановлено, що у порушення вимог ст. 115 КЗпП України відповідач допустив перед позивачем заборгованість по заробітній платі та не провів з ним у встановлені ст. 116 КЗпП України строки повного розрахунку при звіль­ненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "'Про власність" праця громадян є осно­вою створення і примноження їх власності, а згідно ст. 43 Конституції України право на працю включає в себе можливість людини заробляти собі на життя.

Через це, на переконання апеляційного суду, допущені відповідачем порушення законних прав позивача на своєчасне отримання заробітної плати та розрахунку при зві­льненні вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя, порушили його нормальні життєві зв'язки та призвели до моральних страждань, що на підставі ст. 237-1 КЗпП України дає йому право на відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Проте апеляційний суд рахує, що визначений місцевим судом розмір такого від­шкодування, виходячи з засад розумності, виваженості і справедливості, відповідно до характеру та обсягу моральних страждань позивача, який особисто очолював ДП "Боремель", підлягає зменшенню з 2000 до 500 грн.

Доводи відповідача про пропуск позивачем встановленого ст. 233 КЗпП України тримісячного строку звернення до суду не заслуговують на увагу, оскільки, на переко­нання апеляційного суду, перебіг такого строку слід обчислювати з наступного дня піс­ля проведення належних позивачу виплат незалежно від тривалості затримки розрахун­ку.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 303, 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу представника ДП "Агрофірми "Боремель" задовольнити част­ково.

Рішення Демидівського районного суду від 23 березня 2006 року в частині від­шкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позива­ча, частково змінити, зменшивши його з 2000 до 500 (п"ятисот) грн.

Зменшити розмір державного мита, що підлягає стягненню з ДП "Агрофірми "Боремель", зі 100 до 8,5 грн.

В решті рішення Демидівського районного суду від 23 березня 2006 року залиши­ти без зміни, а подану апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.