Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 лютого 2009 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого судді - Мельника Ю.М.
суддів: Гордійчук С.В., Ковалевича С.П.,
при секретарі Сеньків Т.Б.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представників відповідачів ОСОБА_3 ,ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 26 листопада 2008 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненської обласної ради , Рівненської обласної державної адміністрації та комунального підприємства «Рівнекнига» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу , -
в с т а н о в и л а :
У лютому 2008 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом в якому просив стягнути із комунального підприємства «Рівнекнига» на його користь 26 924 грн. 72 коп. за час вимушеного прогулу .
Під час розгляду справи в суді позивач збільшив позовні вимоги і просив стягнути із Рівненської обласної державної адміністрації - 10248 грн. 16 коп., із Рівненської обласної ради - 20776 грн. 91 коп. , із комунального підприємства «Рівнекнига» Рівненської обласної ради - 31025 грн. 07 коп. за час вимушеного прогулу. ( а.с.30-32).
Позов обґрунтовував тим, що наказом начальника управління культури Рівненської облдержадміністрації від 29 грудня 2006 року № 68 позивача було звільнено із роботи із посади директора обласного книготорговельного підприємства «Рівнекнига» з 31 грудня 2006 року у зв»язку із закінченням терміну дії контракту.
Рішенням Рівненського міського суду від 13 червня 2007 року наказ № 68 від 29 грудня 2006 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи було скасовано та постановлено рішення про поновлення його на роботі .
Рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі не виконано.
Позивач стверджує, що за період із дня звільнення до дня ухвалення рішення суду про поновлення на роботі відповідачі не виплатили йому середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 10248 грн. 16 коп. та не виплатили середній заробіток за період невиконання рішення суду про поновлення його на роботі в розмірі 20776 грн. 91 коп.
У зв»язку із цим просив позов задовольнити.
Рішенням Рівненського міського суду від 26 листопада 2008 року ОСОБА_1 у задоволенні позову було відмовлено у зв»язку із пропуском строку звернення до суду за вирішенням трудового спору.
У поданій до суду апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на незаконність рішення суду через порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує, що середній заробіток за час вимушеного прогулу входить до структури заробітної плати , а тому судом не було враховано правила ч.2 ст. 233 КЗпП України про те, що вимоги про стягнення заробітної плати не обмежується будь-яким строком.
Окрім того , вказує, що рішення суду 1 інстанції про поновлення ОСОБА_1 на роботі не виконано , тому строк звернення за захистом порушеного трудового права позивачем не було пропущено.
Із зазначених підстав просив рішення суду 1 інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1, давши пояснення в межах доводів апеляційної скарги , просить її задовольнити у повному обсязі.
Представники відповідачів вважають доводи апеляційної скарги безпідставними і просять її відхилити , а рішення суду залишити без зміни._________________________________________
Справа № 22-218-09 суддя головуючий у суді 1 інстанції Крижова О.Г.
Категорія № 51 суддя доповідач в апеляційній інстанції Мельник Ю.М.
Заслухавши пояснення сторін , дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія судів прийшла до висновку , що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково , а рішення суду 1 інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд 1 інстанції виходив із того , що ОСОБА_1 пропустив 3-х місячний строк для звернення до суду за вирішенням даного трудового спору.
Колегія суддів повністю із таким висновком суду 1 інстанції погодитися не може.
Відповідно до ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим . Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив спір згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 214 ЦПК України визначено , що під час ухвалення рішення суд має вирішити чи мали місце обставини , якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються та які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Суд 1 інстанції вказаних вимог закону не виконав , що призвело до неправильного вирішення справи.
Із матеріалів справи вбачається , що відповідно до контракту , укладеного між Рівненською обласною державною адміністрацією» та ОСОБА_1 , останній із 1 січня 2004 року до 31 грудня 2006 року працював на посаді директора обласного комунального книготорговельного підприємства « Рівнекнига ». ( а. с. 64-69).
Згідно п.3.1 контракту заробітна плата керівнику підприємства нараховувалася за рахунок частини доходу , одержаного підприємством внаслідок його господарської діяльності.
Як вбачається із матеріалів справи і вірно встановлено судом першої інстанції , наказом начальника управління культури Рівненської облдержадміністрації від 29 грудня 2006 року № 68 позивача було звільнено із роботи із посади директора обласного книготорговельного підприємства «Рівнекнига» з 31 грудня 2006 року у зв»язку із закінченням терміну дії контракту.
Рішенням Рівненського міського суду від 13 червня 2007 року , яке набрало законної сили, наказ № 68 від 29 грудня 2006 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи було скасовано та постановлено рішення про поновлення його на роботі .
Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період із 31 грудня 2006 року по 13 червня 2007 року у лютому 2008 року, тобто по спливу 3-х місяців.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного суду в тримісячний строк з дня , коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Позивачем не було надано доказів поважності пропуску 3-х місячного строку і заяви про поновлення цього строку він до суду не подавав.
Із роз»яснень, які містяться у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» слідує, що якщо тримісячний строк , визначений ст. 233 КЗпП України , пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.
Враховуючи вказане колегія суддів прийшла до висновку , що суд 1 інстанції відповідно до вимог норм матеріального та процесуального права відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову до КП «Рівнекнига» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за пропуском строку для звернення до суду за вирішенням трудового спору.
У той же час , відмовляючи у задоволенні позову із цих же підстав до Рівненської обласної ради та Рівненської облдержадміністрації, суд не перевірив доводів позивача щодо підставності його позовних вимог до цих установ.
Згідно ч. 3 ст. 21 КЗпП України вказано, що особливою формою трудового договору є контракт , в якому строк його дії, права , обов»язки і відповідальність сторін , умови матеріального забезпечення і організації праці працівника , умови розірвання договору , можуть встановлюватися угодою сторін.
Оскільки контрактом передбачено, що заробітна плата директору КП «Рівнекнига» виплачується цим підприємством за рахунок частини доходу , одержаного підприємством внаслідок його господарської діяльності, то колегія суддів вважає , що вимоги позивача до Рівненської обласної ради та Рівненської обласної державної адміністрації про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є безпідставними і в задоволенні позову до цих установ слід відмовити не за пропуском строку звернення до суду за вирішенням трудового спору , а за безпідставністю позовних вимог.
Окрім того , суд відмовив позивачеві у задоволенні позову до відповідачів про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу , викликаного затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі із підстав пропуску строку звернення до суду за вирішенням трудового спору.
Колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду помилковим і таким, що підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення цієї позовної вимоги.
Із матеріалів справи вбачається , що рішення Рівненського міського суду від 13 червня 2007 року в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі не виконане.
Згідно п.34 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» слідує, що стосовно до правил ст. 24 КЗпП України рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Відповідно до ст.. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника , цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку за час затримки.
Оскільки рішення про поновлення ОСОБА_1 не виконано , то колегія суддів вважає, що із КП «Рівнекнига» на користь ОСОБА_1 слід стягнути середній заробіток за період із 14 червня 2007 року до 24 квітня 2008 року ( згідно позовної вимоги ), тобто за 221 робочий день.
Середньоденний заробіток ОСОБА_1 становив 93 грн.16 коп. ( 1350грн. + 729 грн. +1485 грн. + 442 грн. 10 коп .= 4006 грн. 10 коп. - заробітна плата за листопад та грудень 2006 року; 4006 грн. 10 коп. : 43 робочі дні = 93 грн. 16 коп.).
Середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 становить 20588 грн. 36 коп. ( 93 грн. 16 коп. х 221 робочий день.)
Зазначені грошові кошти підлягають стягненню із КП «Рівнекнига» за умовами контракту.
У той же час позовні вимоги ОСОБА_1 до Рівненської обласної ради та Рівненської обласної державної адміністрації є безпідставними і в їх задоволенні слід відмовити.
Оскільки неповне з”ясування обставин справи та порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи , то колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення і позову.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п.1 та п. 4 ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 314, ст. 316 , 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 26 листопада 2008 року задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду від 26 листопада 2008 року скасувати.
Стягнути із комунального підприємства «Рівнекнига» Рівненської обласної ради на користь ОСОБА_1 20588 грн. 36 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу із 14 червня 2007 року по 24 квітня 2008 року.
Стягнути із комунального підприємства «Рівнекнига» Рівненської обласної ради 205 грн. 88 коп. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Рівненської обласної ради та Рівненської обласної державної адміністрації про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та час невиконання рішення суду за безпідставністю позовних вимог.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий : Мельник Ю.М.
Судді: Гордійчук С.О.
Ковалевич С.П.