Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 лютого 2009 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області у складі:
головуючого-судді Мельника Ю.М.
суддів: Ковалевича С.П. , Гордійчук С.О.
при секретарі Сеньків Т.Б.
за участю прокурора Квятковського Я.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Рівненської області на рішення Рівненського районного суду від 21 липня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки дійсним , -
в с т а н о в и л а :
У липні 2008 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про визнання дійсним укладеного сторонами 4 січня 2007 року договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Рішенням Рівненського районного суду від 21 липня 2008 року договір купівлі-продажу земельної ділянки , що був укладений 4 січня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнаний дійсним.
Заступник прокурора Рівненської області в апеляційній скарзі вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Стверджує, що суд визнав дійсним договір купівлі-продажу без урахування вимог п.15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України ( в редакції від 13 січня 2007 року) , яким забороняється купівля-продаж земельних ділянок , виділених в натурі власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства , а також земельних часток (паїв).
Із цих підстав просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення , яким у позові відмовити.
Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення , яким суд , виконавши всі вимоги цивільного судочинства , вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення , ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції при ухваленні рішення було допущено порушення норм матеріального права.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 4 січня 2007 року було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки і цей договір був направлений на реальне настання правових наслідків, а тому визнав його дійсним.
Колегія суддів погодитися з таким висновком суду 1 інстанції не може.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України , якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими документами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Із матеріалів справи вбачається , що ОСОБА_2 13 грудня 1996 року було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) розміром 2.97 га в умовних кадастрових гектарах , яка перебувала у колективній власності КСП «Зірка». ( а.с.5).
Договір купівлі-продажу від 4 січня 2007 року вказує на те, що ОСОБА_2 продав ОСОБА_1 земельну ділянку , яка була виділена йому на підставі вказаного сертифікату. (а.с.3-4).
Із змісту п.3.2.5 договору купівлі-продажу земельної ділянки вбачається , що цей договір мав бути нотаріально посвідчений.______________________________________________________
Справа № 22-268/09 Головуючий у суді 1-ї інст.- КушнірН.В. категорія № 45 Суддя-доповідач - Мельник Ю.М.
Оскільки позивачем не було надано доказів , які б свідчили про те, що ОСОБА_2 ухилився від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки , то у суду 1 інстанції не було правових підстав для визнання цього договору дійсним у порядку , визначеному ч. 2 ст. 220 ЦК України.
Окрім того , статтею 657 ЦК України визначено , що договір купівлі-продажу земельної ділянки укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до ч.1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Враховуючи те, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 4 січня 2007 року не був посвідчений нотаріально та не пройшов державної реєстрації, то колегія суддів прийшла до висновку, що на час ухвалення судом 1 інстанції рішення цей правочин не був вчиненим.
Пунктом 15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України ( в редакції від 13 січня 2007 року) заборонена купівля-продаж земельних ділянок , виділених в натурі власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства , а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку та вилучення ( викуп) земельних ділянок для суспільних потреб.
Суд 1 інстанції на зазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про підставність позову.
Оскільки порушення судом норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи, то колегія суддів вважає, що судове рішення не може залишатись у силі і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись п.2 ч.1 ст. 307 , п. 4 ч. 1 ст. 309, ч.2 ст. 314, ст. 316 , 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу заступника прокурора Рівненської області на рішення Рівненського районного суду від 21 липня 2008 року задовольнити.
Рішення Рівненського районного суду від 21 липня 2008 року скасувати.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки дійсним.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий : Мельник Ю.М.
Судді: Ковалевич С.П.
Гордійчук С.О.