Апеляційний суд Рівненської області

_______________________________________________________

У Х В А Л А

Іменем України

16 жовтня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді - Маринича В.К.,

суддів - Квятковського А.С., Іващука В.Я.,

при секретарі судового засідання - Міщук Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали клопотання по кримінальному провадженню №12014180050000718 за апеляційною скаргою підозрюваного ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Володимирецького районного суду Рівненської області від 18 вересня 2014 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1,

з участю прокурора - Ковальчука С.А.,

підозрюваного - ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Володимирецького районного суду Рівненської області від 18 вересня 2014 року задоволено клопотання слідчого СВ Кузнецовського МВ УМВС України в Рівненській області Таборовець В.Г., яке погоджене з старшим прокурором прокуратури Володимирецького району Рівненської області Стельмащуком А.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком 60 днів відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Підзахаричі Путильського району Чернівецької області, громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

Із зазначеної ухвали вбачається, що ОСОБА_1 підозрюється в тому, що він 10.08.2014 року приблизно о 02 год. 30 хв. в парку по вул. Горького в смт. Володимирець Рівненської області відкрито викрав грошові кошти в сумі 80 грн., кредитну картку, зарплатну картку та гаманець у громадянки ОСОБА_4, 1988 року народження, жительки АДРЕСА_2, після чого із рахунку останньої ним було знято грошові кошти у сумі 250 грн., заподіявши ОСОБА_4 матеріальний збиток на загальну суму 330 грн.

30 серпня 2014 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК України, за фактом відкритого викрадення чужого майна.

18 вересня 2014 року ОСОБА_1 повідомлено про заміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, за фактом відкритого викрадення чужого майна, вчиненого повторно.

У поданій апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_1 вважає, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою, а запобіжний захід занадто суворий. Крім того, судом не взято до уваги, що він одружений та має на утриманні 5 неповнолітніх дітей, з якими його дружині ОСОБА_5 важко справлятись, також не був наданий йому своєчасно адвокат. Просить ухвалу слідчого судді скасувати і постановити нову ухвалу, якою обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи підозрюваного ОСОБА_1 щодо задоволення його апеляційної скарги, думку прокурора про законність ухвали слідчого судді та необхідність залишення її без змін, а апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_1 без задоволення, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років; до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

В клопотанні слідчого про застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою вказано про підозру останнього у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років. У ході досудового розслідування з'ясовано, що ОСОБА_1 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі за вчинення тяжких корисливих злочинів. Зокрема, ОСОБА_1 має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст.289 КК України, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до тяжких та особливо тяжких злочинів, за які він відбував покарання у виді позбавлення волі у виправній колонії. Однак ОСОБА_1 і після цього продовжував вчиняти умисні кримінальні правопорушення, за що притягувався до кримінальної відповідальності. Зазначене вказує на системність вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_1 та на існування ризиків продовження ним подальшої злочинної діяльності.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 ніде не працює та не навчається, за місцем проживання характеризується негативно, нестриманий, скандалить в сім'ї, погрожує жінці, не приділяє уваги дітям у вихованні, не забезпечує матеріально, на даний час з сім'єю не проживає (а.с.23). Після вчинення відкритого викрадення майна у ОСОБА_4, ОСОБА_1 умисно залишив межі Володимирецького району та виїхав до м. Косів Івано-Франківської області, у зв'язку з чим був оголошений у розшук, що дає достатні підстави вважати про наявність ризику того, що останній може залишити місце проживання, ухилятись від розслідування та суду, від виконання процесуальних рішень та продовжуватиме злочинну діяльність, а тому є ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, про що йдеться і в доводах прокурора при апеляційному розгляді справи.

Стосовно покликання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що йому своєчасно не був наданий адвокат, колегія суддів вважає його безпідставним, оскільки в судовому засіданні місцевого суду слідчий суддя пересвідчився у врученні ОСОБА_1 пам'ятки з процесуальними правами і обов'язками, і останній клопотань після цього не заявив.

На підставі вищевикладеного суд вважає ухвалу слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування не вбачає.

Керуючись ст. ст.405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Ухвалу слідчого судді Володимирецького районного суду Рівненської області від 18 вересня 2014 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_1 - без задоволення.

Ухвала Апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя: __________________ Маринич В.К.

Судді: _________________Квятковський А.С.__________________Іващук В.Я.