Справа№2а-806/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

15 січня 2009 року                                                                              Глухівський міськрайонний

суд Сумської області в складі: головуючого судді Васяновича В.М. ,

при секретарі Воскобойник Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.  Глухів справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.  Глухів

- про зобов'язання нарахувати підвищення до пенсії дітям війни,  -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_13вернулася до суду з вказаним позовом,  мотивуючи його тим,  що вона народилася у ІНФОРМАЦІЯ_1 році і в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Відповідно до  ст.  6 вищевказаного Закону вона має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком,  яка повинна була виплачуватися з 01 січня 2006 року,  але у 2006 - 2007 роках всупереч вимог закону така допомога їй взагалі не виплачувалася,  а в 2008 році виплачувалася лише в розмірі 10 % мінімальної пенсії за віком.  Крім того,  позивачка посилається на те,  що  ст.  ст.  77,  ПО Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та  ст.  71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено дію цього закону в частині при­значення та виплати дітям війни такого підвищення до пенсії. Однак,  рішенням Консти­туційного Суду України від 09 липня 2007 року положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» в частині зупинення Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щодо права на отримання підвищення до пенсії дітям війни було визнано неконституційними. Тому позивачка просить суд зобов'язати управління Пенсійного Фонду України в м.  Глухів нарахувати недоплачену їй допомогу у вигляді підвищення до пенсії на загальну суму   3726, 7 грн. за період з 01 січня 2006 року до 31 жовтня 2008 року включно.

Також позивачка просить суд поновити строк звернення до адміністративного суду,  так як про належні виплати відповідач її не повідомив,  про факт порушення її права на отримання соціальної допомоги їй стало відомо лише після висвітлення в засобах масової інформації наприкінці серпня 2008 року подій,  пов'язаних з ухваленням рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року.

Позивач ОСОБА_1. у судове засідання не з'явилася,  надавши суду заяву,  у якій повністю підтримала свої позовні вимоги,  та просить розглядати справу за її відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився,  хоча про місце і час розгляду справи його повідомлено належним чином.  Однак,  управлінням ПФУ в м.  Глухів надано суду заяву про розгляд справи за відсутності їх представника,  а також письмові заперечення,  в яких відповідач посилається на те,  що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансування виплат дітям війни повинно проводитись за рахунок Державного бюджету України,  а не з бюджету Пенсійного фонду України,  при цьому жодним із законів про пенсійне забезпечення протягом 2006 - 2008 років не було встановлено відповідний механізм та умови призначення,  порядок фінансування підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошо­вого утримання чи державної соціальної допомоги,  що виплачується замість пенсії,  на 30 % мінімальної пенсії за віком особам,  які мають статус «дитина війни». Також мотивує свою позицію тим,  що мінімальний розмір пенсії за віком,  який встановлений  ст.  28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в даному випадку не може засто­совуватись,  оскільки він застосовується виключно для визначення розмірів пенсій,  призначених згідно із цим Законом,  і не може бути застосованим для визначення розміру підвищення до пенсії,  яке передбачене  ст.  6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Крім того,  в 2008 році позивачці почали нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії як «дитині війни» відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.08 р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». І оскільки управління ПФУ в м.  Глухів здійснює свої повноваження на підставі,  в межах і способом,  передбаченим законо-

давством України,  тому просить суд залишити без задоволення адміністративний позов ОСОБА_1 щодо зобов'язання нарахувати підвищення до пенсії в розмірі 3726, 7 грн.

Крім того,  у своїх запереченнях відповідач посилається на те,  що позивачем пропущено річний термін звернення до адміністративного суду,  що є підставою для залишення позову без задоволення,  так як про розмір підвищення до пенсії як дитині війни позивачу було відомо протягом вього періоду одержання пенсії,  в тому числі із 01 січня 2006 року,  тобто,  з дня набрання чинності Законом України «Про соціальний захист дітей війни»,  тому наполягає на застосуванні наслідків пропуску строку звернення до суду,  які встановлені ч.1  ст. 100 КАС України.

Вивчивши матеріали справи,  суд вважає,  що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Так,  судом встановлено,  що позивач ОСОБА_1 народилася в ІНФОРМАЦІЯ_1 році,  а тому в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни,  що під­тверджується її пенсійним посвідченням,  і це не оспорюється відповідачем. . Також з матеріалів справи вбачається,  що позивачка отримує пенсію за віком і перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м.  Глухові,  яке є органом Пенсійного фонду України,  має статус юридичної особи,  яка призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії відповідним категоріям громадян.

Згідно із  ст.  19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування,  їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб,  що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог  ст.  10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і Положення про Пенсійний фонд України пенсійне забезпечення здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено,  що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога,  яка виплачується замість пенсії,  підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Однак,  статтею 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дія цієї норми закону була призупинена,  а  ст.  ПО Закону України «Про внесення змін до Закону України про Державний бюджет України на 2006 рік» № 3367-ІУ від 19.01.06 р. установлено,  що пільги дітям війни,  передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  тобто,  нарахування підвищення до пенсії,  у 2006 році запроваджуються поетапно,  за результатами виконання бюджету у першому півріччі і порядок нарахування надбавки мав бути затвердженим Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Дані положення закону,  якими було призупинено дію  ст.  6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в частині встановлення підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком,  не були предметом розгляду Кон­ституційного Суду України,  не визнавалися неконституційними,  і є чинними,  а тому в задо­воленні вимог ОСОБА_1 про зобов'язання нарахувати підвищення до пенсії за період з 01.01.06 р. до 31.12.06 р. необхідно відмовити за їх безпідставністю.

Також з матеріалів справи вбачається,  що позивачка почала отримувати підвищення до пенсії як «дитина війни» лише з 2008 року: в січні - березні по 47 грн.; квітні - червні по 48, 1 грн.; липні - вересні по 48, 2 грн.; жовтні - 49, 8 грн.

В той же час,  згідно п.12  ст.  71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено дію  ст.  6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в частині виплати підвищення до пенсії дітям війни.

Також пунктом 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» було викладено в новій редакції  ст.  6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  згідно якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги,  яка ви­плачується замість пенсії,  виплачується підвищення у розмірі надбавки,  встановленої для учасників війни.

Однак,  рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року (справа №6-рп/2007) було визнано неконституційними положення п.12  ст.  71 Закону України «Про Дер­жавний бюджет України на 2007 рік»,  яким призупинялась дія  ст.  6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

А рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року (справа №10-

рп/2008) визнано неконституційними положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Дер­жавний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до вимог  ст.  152 Конституції України закони,  інші правові акти або окремі їх положення,  що визнані неконституційними,  втрачають чинність із дня ухвалення Консти­туційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Визначення розміру підвищення до пенсії дітям війни,  встановлене п.8 Постанови КМУ «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» за №530 від 28.05.08 р.,  на яке посилається відповідач,  є таким,  що суперечить  ст.  6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  а тому,  виходячи із положень ч.4  ст.  9 КАС України,  не може бути застосовано.

Зважаючи на викладене,  суд приходить до висновку,  що в період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року відповідач зобов'язаний був нараховувати і виплачувати позивачці підвищення до пенсії у відповідності до  ст.  6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону від 18 листопада 2004 року.

Частиною другою  ст.  99 КАС України передбачено річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав,  свобод і інтересів особи,  який обчислюється з дня,  коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Відповідач,  наполягаючи на відмові у задоволенні позову,  посилається на те,  що позивачу було відомо про порушення його прав на отримання підвищення до пенсії як дитині війни протягом усього часу отримання пенсії,  в т.ч.1 з 01.01.06 p.,  тобто,  з дня набрання чин­ності Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Однак,  у матеріалах справи відсутні дані,  які б свідчили про те,  що позивачці було відомо,  з яких саме виплат складається її пенсія,  і входить чи ні до їх складу таке підвищення. Крім того,  позивачка є особою похилого віку,  тому суд вважає,  що вона пропустила цей строк з поважних причин і його необхідно відновити.

Суд не може прийняти до уваги заперечення відповідача щодо законодавчої неви­значеності порядку обчислення мінімальної пенсії за віком з метою реалізації положень  ст.  6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  так як відповідно до ч.4  ст.  8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти,  неясності,  суперечливості чи відсутності законодавства,  яке регулює спірні відносини. У разі ж відсутності закону,  що регулює спірні правовідносини,  суд застосовує закон,  що регулює подібні їм відносини.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25,  а у жінок - 20 років страхового стажу,  встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб,  які втратили працездатність,  визначеного законом.

При цьому ч.3  ст.  28 цього ж Закону передбачено,  що мінімальний розмір пенсії за віком,  встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті,  застосовується виключно для визначення розмірів пенсій,  призначених згідно з цим Законом.  Проте суд вважає за можливе застосувати при обрахуванні підвищення до пенсії дітям війни саме частину 1  ст.  28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,  оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії,  а лише для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії,  передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

До того ж статтею 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено,  що прожитковий мінімум застосовується,  зокрема,  для встановлення розмірів мінімальної заро­бітної плати та мінімальної пенсії за віком,  визначення розмірів соціальної допомоги,  допомоги сім'ям з дітьми,  допомоги по безробіттю,  а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.

Разом з тим,  відповідно до ч.3  ст.  62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до ч.1  ст.  28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб,  які втратили працездатність,  збільшений на 1 відсоток.

Згідно із Законами України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та «Про державний бюджет України на 2008 рік» були встановлені такі розміри прожиткового мінімуму для осіб,  які втратили працездатність

·  у 2007 році: з 1 квітня - 406 грн.,  з 1 жовтня - 411 грн;

·  у 2008 році: з 1 квітня - 481 грн,  з 1 липня - 482 грн.

Зі змісту позовних вимог вбачається,  що позивачем фактично оскаржується бездільність територіального управління ПФУ в м.  Глухів щодо ненарахування і невиплати зазначеного підвищення до пенсії.

Тому виходячи з вимог ч. 2  ст.  11 КАС України,  з метою повного захисту прав та інтересів позивача,  суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати не­законною бездіяльність управління ПФУ в м.  Глухів щодо невиконання приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня 2007 року,  яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання підвищення до пенсії.

Суд також вважає,  що вимоги про зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню,  тому що суд не може перебирати на себе функції органів,  на які законодавством покладено такі повноваження.

За таких обставин,  зважаючи на те,  що нарахування і виплату пенсії здійснюють органи пенсійного фонду,  суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивачки в частині зобов'яза­ння відповідача нарахувати ОСОБА_1 невиплачене підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року,  а також з 22 травня 2008 року до 31 жовтня 2008 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком,  яка визначена в ч.1  ст.  28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,  з вирахуванням з цієї суми отриманого підвищення до пенсії в сумі 479, 7 грн. за період січень - жовтень 2008 року.

На підставі викладеного та керуючись  ст.  ст.  8, 9, 11, 70, 71, 159 - 163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1строк звернення до адміністративного суду.

Визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м.  Глухів.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.  Глухів нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком,  встановленої ч.1  ст.  28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за 2007 рік,  починаючи з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року,  і за 2008 рік,  починаючи з 22 травня 2008 року до 31 жовтня 2008 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до Харківського апеляційного адміністративного суду через Глухівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі.

На постанову суду може бути подано апеляційну скаргу до Харківського апеляційного адміністративного суду через Глухівський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.