УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«14» червня 2006 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Декайла П.В.
Суддів - Крукевича М.Н., Татарчука В.Г.
з участю прокурора Бурлаки Г.В.
адвоката ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в М.Тернополі кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_1 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 16 березня 2006 року, яким
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1,-
засуджено за ст.365 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов»язані з роботою у правоохоронних органах строком на 3 роки.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2,-
Справа № 11-192 Головуючий у І інстанції -Очеретяний Є.В.
Категорія ст.365 ч.2 КК України Доповідач - Крукевич М.Н.
засуджено за ст.365 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі з
позбавленнями права обіймати посади пов»язані з роботою у правоохоронних
органах на 2 роки;
за ст.366 ч.1 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права
обіймати посади пов»язані з роботою у правоохоронних органах строком на 1
рік.
На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_3 призначено -З роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов»язані з роботою у правоохоронних органах строком на 2 роки.
Згідно ст.75 КК України, ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.
На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_3 покладено обов»язки : не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи; періодично з»являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Стягнуто в користь потерпілого ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно - 5000 грн.
За вироком ОСОБА_2 і ОСОБА_3 визнано винними і засуджено за те, що вони працюючи відповідно на посадах виконуючого обов»язки начальника другого відділення міліції Тернопільського МВ УМВСУ в Тернопільській області і старшого оперуповноваженого відділення боротьби з майновими злочинами та крадіжками автотранспортних засобів відділу карного розшуку Тернопільського МВ УМВСУ та іншою невстановленою слідством особою, будучи службовими особами, що здійснюють функції представників органу влади та працівників правоохоронного органу, перевищили надану їм владу і службові повноваження, що супроводжувалось насильством, болісними діями і діями, що ображали особисту гідність потерпілого, а саме: 29 листопада 2004 року приблизно о 22 год. ОСОБА_2, якому було доручено проводити перевірку за фактом крадіжки майна, разом з ОСОБА_3 та оперуповноваженим відділу карного розшуку ОСОБА_5 доставили із АДРЕСА_1 ОСОБА_4 в приміщення другого відділення міліції для перевірки його причетності до вчинення крадіжки та інших злочинів на території міста Тернополя.
ОСОБА_3 з відому ОСОБА_2, з метою схилення ОСОБА_4 до визнання його причетності до вчинення злочинів, в порушення вимог ст.11 Закону України «Про міліцію» склав завідомо неправдивий рапорт від 29 листопада 2004 року про вчинення ОСОБА_4 дрібного хуліганства і доставив його в приміщення першого відділення міліції, де помістили в камеру для тимчасово затриманих осіб, таким чином незаконно позбавивши волі, чим принизили його честь та особисту гідність.
ЗО листопада 2004 року, приблизно о 9 год. ОСОБА_3, погодивши з ОСОБА_2, забрав ОСОБА_4 з першого відділення міліції і доставив в друге, де ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 та іншою особою, перевищуючи надані їм владні повноваження, шляхом заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень та фізичного болю, примушували його визнати свою вину у вчиненні злочинів.
З цією метою ОСОБА_2 в присутності ОСОБА_3 в порушення вимог ст.ст. 12,14 Закону України «Про міліцію», якими передбачено умови, межі та порядок застосування заходів фізичного впливу та спеціальних засобів, в приміщенні службового кабінету почав наносити ОСОБА_4 удари в різні частини тіла спеціальним засобом - гумовим кийком ПР-73. Також невстановлений слідством працівник міліції став наносити удари ОСОБА_4 дерев»яною палицею в різні частини тіла.
ОСОБА_2 продовжуючи спричиняти сильну фізичну біль і принижуючи особисту гідність ОСОБА_4 наказав йому стати на коліна на крісло, але Чибрик відмовився це зробити. Тоді, ОСОБА_3, діючи узгоджено з ОСОБА_2, умисно наніс декілька ударів ОСОБА_4 кулаком в живіт. Після чого, ОСОБА_3 разом з іншою особою насильно поставили ОСОБА_4 коліньми на крісло, а ОСОБА_2 умисно неодноразово наносив ОСОБА_4 удари гумовим кийком по п»ятах, а також інших частинах тіла, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження. Після цього вони знову помістили ОСОБА_4 в камеру для тимчасово затриманих осіб, де незаконно утримували до 16 год. 1 грудня 2004 року.
В апеляції і в доповненнях до неї захисник ОСОБА_1 просить вирок щодо ОСОБА_2 скасувати, а кримінальну справу провадженням закрити за відсутністю в його діях складу злочину. Крім того, вважає, що суд першої інстанції обираючи покарання ОСОБА_2 не врахував його вкрай тяжке сімейне становище, хворобу малолітньої дочки і призначив надто суворе покарання.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого та його захисника -адвоката ОСОБА_1, які підтримали доводи апеляції, думку прокурора про залишення вироку суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений розглянутими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами, зокрема показаннями самого засудженого ОСОБА_2 під час досудового та судового слідства, в яких він не заперечував той факт, що він разом з працівниками другого відділу міліції ОСОБА_3 та ОСОБА_5 29 листопада 2004 року доставили ОСОБА_4 у приміщення другого відділу міліції М.Тернополя, з метою перевірки його причетності до вчинення крадіжки.
Цей факт підтверджується також показаннями потерпілого ОСОБА_4, засудженим ОСОБА_3, свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7
З показань потерпілого ОСОБА_4 вбачається, що дійсно 29 листопада 2004 року, приблизно в 00 год. він був доставлений ОСОБА_3 з другого в перше відділення міліції, де помістили у камеру ЗО листопада 2004 року приблизно о 10 год. ОСОБА_3 з іншим працівником забрали його з першого відділу міліції і завезли в другий відділ. В кабінеті ОСОБА_3 розпитував його про крадіжку. Під час розмови зайшов ОСОБА_2, який відразу наніс йому удар долонею правої руки по потилиці і попросив принести кийок. Коли ж принесли гумовий кийок, ОСОБА_2 вдарив ним по столі перед ним, заставляючи писати про вчинені крадіжки, запитавши при цьому, чи знає він де знаходиться душа і, не чекаючи його відповіді сказав, що душа людини в п»ятах і вони будуть бити його по них . ОСОБА_2 сильно вдарив його двічі кийком по спині і один раз по нозі, а невідомий йому працівник міліції взяв із-за шафи дерев»яну палицю і також вдарив його нею по спині декілька разів. Коли ж він встав з крісла, то ОСОБА_2 і працівник міліції нанесли йому удар гумовим кийком і дерев»яною палицею по спині, по стегнах та інших частинах тіла ще біля 10-15 ударів. Після цього ОСОБА_2 сказав, що йде на 30 хв. на обід і коли до його повернення він нічого не згадає про вчинення злочинів то пожаліє, що народився на світ, а ОСОБА_3 казав йому писати про крадіжки, яких він не скоював, лякаючи начальником. Приблизно о 19-20 год. в кабінет знову зайшов ОСОБА_2 і наказав йому стати на коліна на табуретку. Коли ж він відмовився, то ОСОБА_3 двічі вдарив його кулаком в живіт і разом з працівником міліції, який бив його дерев»яною палицею з двох сторін взяли його під руки, підняли і поставили коліньми на крісло. ОСОБА_3 і ОСОБА_2 зняли кросівки з нього і останній наніс йому гумовим кийком біля 10 ударів по стопах обох ніг. Він не витримуючи нестерпної болі, сказав, що напише явку з повинною . Після написання ним явки з повинною про вигадану крадіжку, ОСОБА_3 завіз його знову у перше відділення міліції, звідки його випустили 1 грудня 2004 року, приблизно о 16 год. На слідуючий день він звернувся в прокуратуру про безпричинне його побиття працівниками міліції.
Дані показання потерпілий ОСОБА_4 підтвердив під час проведення очної ставки з ОСОБА_2 та при відтворенні обстановки та обставин події із застосуванням відеозапису.
Показаннями свідка ОСОБА_6, який ствердив, що дійсно він 29 листопада 2004 року був доставлений в друге відділення міліції М.Тернополя. 30 листопада 2004 року, приблизно о 10 год. під час перебування в камері почув голос свого брата ОСОБА_4 , а через деякий час він почув, що його б»ють, бо ОСОБА_4 сильно кричав, просився, щоб його не били. Він кричав до чергових, щоб відпустили ОСОБА_4 додому, викликали адвоката, але коли зрозумів, що його не слухають, заточив до бетону металеву пряжку від своєї куртки і нею порізав собі вени на передпліччі, від чого стала сильно текти кров. Він сказав працівнику міліції, щоб викликали швидку допомогу, або завели його до начальника міліції. Тоді його завели в кабінет до ОСОБА_2, який сказав, що стосовно ОСОБА_4 порушена кримінальна справа і вони його не випустять. В цей же день його відпустили, а брата ОСОБА_4 на слідуючий день. Коли ОСОБА_4 повернувся, то його тіло було в синцях і він скаржився, що не може ходити, бо сильно болять стопи ніг, оскільки його били палицями по них в міліції.
Факт побиття ОСОБА_4 працівниками міліції ствердили також свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, з показань яких слідує, що після повернення його з органів міліції вони бачили на його тілі чисельні синці і у нього сильно боліли ноги. ОСОБА_4 говорив, що били його гумовою і дерев»яною палицями і найбільше його бив начальник міліції, який забирав його з дому.
Показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, з яких убачається, що ЗО листопада 2004 року вони знаходились разом з ОСОБА_4 у камері для затриманих другого відділення міліції М.Тернополя. ОСОБА_4 скаржився, що у нього сильно болять стопи ніг, через що він не може взути кросівки і йти, від болю постійно стогнав.
Показаннями свідка, стосовно якого застосовано ст.15 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», шляхом зміни його анкетних даних на ОСОБА_12, який підтвердив, що 30 листопада 2004 року він знаходився в камері для затриманих у другому відділі міліції разом з ОСОБА_4, який розповідав йому, що перебуває в камері вже другу добу і працівники міліції вимагають в нього, щоб він зізнався у вчиненні квартирних крадіжок. В одному із кабінетів його бив начальник другого відділення міліції «дубинкою» по спині, по руках і стопах ніг, а також його били дерев»яною палицею.
Висновком судово-медичної експертизи, з якої убачається що у ОСОБА_4 були виявлені : два синці лівого плеча, синець правого плеча, три синці задньої поверхні грудей, два синці лівого стегна, синець правого стегна, два синці правої стопи. Форма синців вказує на дію тупого предмета з обмеженою циліндричною поверхнею, тобто гумовий кийок чи дерев»яна палиця як знаряддя травми не виключається.
Висновком судово-медичної експертизи також стверджується факт порізання ОСОБА_6 свого передпліччя в приміщенні міліції в знак протесту проти побиття брата - ОСОБА_4, з якої убачається, що у нього виявлено рубець правого передпліччя, який міг виникнути внаслідок загоєння рани спричиненої при вказаних ним обставинах.
Та обставина, що на час поміщення та звільнення з камери для затриманих першого відділення міліції ЗО листопада 2004 року у потерпілого ОСОБА_4 тілесних ушкоджень не було підтверджується показами свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, актом освідчення ОСОБА_4 та його заявою, а при поміщенні потерпілого ОСОБА_4 у камеру для затриманих другого відділення міліції приблизно о 23 год. 30.11.2004 року у нього були вже тілесні ушкодження, що підтверджено показами потерпілого, свідків ОСОБА_15, ОСОБА_10, ОСОБА_12
Таким чином, вірно проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності та взаємозв»язку, суд дав належну оцінку діям засудженого у вчиненні злочину, за який він засуджений, оскільки той факт, що ОСОБА_2 перевищив владу, тобто будучи службовою особою умисно вчинив дії, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам громадянина, що супроводжувалось насильством, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого діями, знайшов своє підтвердження під час судового розгляду справи і з цим висновком суду першої інстанції погоджується суд апеляційної інстанції.
Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_2 за ст.365 ч.2 КК України, є правильною та відповідає викладеним у вироку висновкам і апеляційних підстав для скасування вироку та закриття кримінальної справи за відсутністю в його діях інкримінованого йому злочину, колегія суддів не вбачає.
Покарання засудженому ОСОБА_2 суд призначив відповідно до вимог ст.65 КК України, з урахуванням сукупності обставин, що пом»якшують його відповідальність, в тому числі і тих на які посилається захисник в апеляції, а тому колегія суддів вважає, що воно є необхідним і достатнім для його виправлення, а посилання на надмірну його суворість є безпідставними.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію адвоката ОСОБА_1 залишити без задоволення. Вирок Тернопільського міськрайонного суду від 16 березня 2006 року стосовно ОСОБА_2 залишити без зміни.