ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

                                                                                                                        

 

 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 

 

05 жовтня 2006 року                                                                                      м. Київ

 

 

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

головуючого-судді   Бутенка В.І.,

суддів : Горбатюка С.А.,

 Лиски Т.О.,

 Сороки М.О.,

 Панченка О.І.,

 

при секретарі Якименко О.М.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1на неправомірні дії начальника Управління міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі, -

 

в с т а н о в и л а :

 

У вересні 2000 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною скаргою.

В обґрунтування своїх вимог зазначав, 15 березня 2000 року його син ОСОБА_2подав до Міністерства внутрішніх справ України скаргу  на неправомірні дії начальника Управління міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі щодо звільнення ОСОБА_2 зі служби в органах внутрішніх справ.

 

В порушення вимог Закону України "Про звернення громадян" зазначена скарга за дорученням МВС України була розглянута суб'єктом оскарження та залишена без задоволення, а тому ОСОБА_1, як представник ОСОБА_2, просив визнати ці дії начальника УМВС України в  м. Севастополі по перевірці скарги ОСОБА_2 неправомірними та зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України здійснити незалежну перевірку викладених в скарзі фактів.

 

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя  від 13 грудня 2000 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

 

Ухвалою апеляційного суду м. Севастополя  від 27 лютого 2001 року рішення районного суду залишено без змін.

 

Після постановлення цих судових рішень, якими було вирішено спір по суті, ОСОБА_1 неодноразово звертався як до Ленінського районного суду м. Севастополя, так і до апеляційного суду м. Севастополя, стосовно питань щодо прийняття його апеляційних та касаційних скарг на зазначені судові рішення.

 

В грудні 2004 року касаційна скарга ОСОБА_1 була прийнята Ленінським районним судом м. Севастополя і разом із справою направлена на розгляд до Верховного Суду України.

 

Листом Верховного Суду України №6-2387кс05 від 19 вересня 2005 року дана справа передана для вирішення до Вищого адміністративного суду України і 17 квітня 2006 року за касаційною скаргою ОСОБА_1 було відкрито касаційне провадження.

 

В своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 вважає, що з самого початку звернення до Міністерства внутрішніх справ України було розглянуто в порушення вимог закону, але суди на це не звернули уваги, порушивши при розгляді справи норми матеріального та процесуального права.

 

При цьому ОСОБА_1 ставить питання про задоволення його касаційної скарги та скасування зазначених судових рішень.

 

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

 

З матеріалів справи видно, що у березні 2000 року ОСОБА_2 направив Міністру внутрішніх справ України скаргу на незаконне рішення начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі щодо звільнення ОСОБА_2 зі служби в органах внутрішніх справ.

 

Для організації перевірки викладених у скарзі відомостей 18 липня 2000 року за № НОМЕР_1 і за підписом начальника Головного управління по роботі з особовим складом Міністерства внутрішніх справ України, скарга ОСОБА_2 направлена на адресу заступника начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі.  За результатами перевірки 03 серпня 2000 року заявнику була направлена відповідь щодо необґрунтованості його скарги, при цьому клопотання ОСОБА_2 про ознайомлення з матеріалами перевірки надійшло вже після вирішення скарги по суті та направлення йому відповіді.

 

Таким чином, судами зроблено правильний висновок, що звернення ОСОБА_2 було розглянуто у відповідності з вимогами Закону України "Про звернення громадян" і підстав для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень не вбачається.

 

Слід звернути увагу і на те, що на даний момент у заявника немає перешкод для звернень до суб'єкта оскарження з питань, що його цікавлять.

 

Доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують, а тому оскаржувані судові рішення повинні залишатися без змін.

 

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 КАС України, колегія суддів, -

 

у х в а л и л а :

 

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Севастополя  від 13 грудня 2000 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя  від 27 лютого 2001 року  без змін.

 

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

 

 

С у д д і :

підпис            Бутенко В.І.

підпис            Горбатюк С.А.

підпис            Лиска Т.О.

підпис            Панченко О.І.

підпис            Сорока М.О.

 

 

 

 

З оригіналом згідно  суддя                                                                            Бутенко В.І.