ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.02.2009 Справа№ 32/200-08
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :
головуючого Логвиненко А.О. (доповідач)
суддів: Стрелець Т.Г., Головко В.Г.
при секретарі судового засідання Ревковій Г.О.
з участю представників сторін :
позивача – Журавель Т.О.
відповідача – Андрієнко В.А.
третьої особи – Старцев Р.Б.
розглянувши апеляційну скаргу комунального закладу освіти “Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат “Дніпро” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2008р. у справі
за позовом Комунального закладу освіти “Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат “Дніпро”, м. Дніпропетровськ
до відповідача Регіонального відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській області
з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору – Дніпропетровська державна медична академія
про визнання договору таким, що припинив свою дію
В С Т А Н О В И В :
19.11.2008р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява комунального закладу освіти “Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат “Дніпро” (далі Ліцей) про визнання договору таким, що припинив свою дію. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 1.01.2007р. між Ліцеєм та регіональним відділенням фонду державного майна України по Дніпропетровській області (далі Фонд) було укладено договір оренди нерухомого майна, на підставі якого позивачу було надано у користування приміщення, розташоване у будівлях Дніпропетровської державної медичної академії (далі Медакадемія). Умовами договору встановлено строк його дії –до 1.12.2007р. Не зважаючи на те, що строк дії договору закінчився, Фонд наполягає на тому, що його дію було продовжено та вимагає внесення орендної плати та пені за 2008р.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2008р. (суддя Васильєв О.Ю.) в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням Ліцей звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення та задовольнити позов. При цьому апелянт послався на те, що суд дійшов неправильного висновку про те, що вимоги позивача про визнання договору таким, що припинив свою дію не можуть розглядатися судом в окремій справі. Крім того, судом безпідставно не прийнято уточнення позовних вимог, в яких Ліцей також просив визнати спірний договір недійсним.
Медакадемія підтримала доводи апеляційної скарги.
У своєму відзиві відповідач зазначив, що рішення господарського суду є законним та обґрунтованим.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін та третьої особи, перевіривши у відповідності до ст. 101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення у повному обсязі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 1.01.2007р. сторони уклали договір №12/02-2865-ОД оренди нежитлового приміщення, що знаходиться в учбовому корпусі Медакадемії (а.с.4-11). Крім іншого, сторонами узгоджено строк дії договору –до 1.12.2007р. Відповідно до п.10.1 договору строк дії договору може бути продовжено за наявності відповідної заяви орендаря, повній оплаті орендних платежів, наявності договору страхування та узгодження цього питання з балансоутримувачем. Вказані умови договору не суперечать приписам Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та Типовому договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності (затв. наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000р. N1774), оскільки лише деталізують процедуру пролонгації договору.
Після закінчення зазначеного у договорі строку позивач не повернув Фонду об’єкт нерухомості та продовжує ним користуватися на час розгляду справи в суді. З пояснень сторін та залучених до справи доказів слідує, що ані заяви Ліцею, ані інших необхідних для продовження дії договору документів позивач не надавав. Крім того, станом на 1.12.2007р. у Ліцею існувала заборгованість перед орендодавцем (Фонд) та балансоутримувачем (Медакадемія), що призвело до звернення останніх до суду з відповідними позовами про стягнення заборгованості (а.с.32, 45-58). Також, з листування сторін вбачається, що позивач не був згоден на продовження дії договору оренди, оскільки вважав, що Ліцей має право користуватися приміщеннями не на підставі договору оренди, а з інших правових підстав (а.с.35-42), що свідчить про те, що вказаний договір не могло бути пролонговано.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Ліцей було створено у 1993р. і його засновниками є управління освіти Дніпропетровської державної адміністрації та Медакадемія. При цьому, при створенні ліцею Медакадемія взяла на себе зобвоязання надати позивачу приміщення учбового корпусу для проведення навчально-виховного процесу. Вказані положення відображено у договорах засновників Ліцею та його статутних документах. З наданих під час апеляційного перегляду справи документів слідує, що починаючи з 1993р. і по 2008р. між Медакадемією та Ліцеєм укладались договори про сумісну діяльність, відповідно до яких Медакадемія надавала позивачу у користування спірні приміщення для організації в них навчально-виховного процесу. Зокрема, відповідний договір було укладено 1.12.2007р. зі строком дії до 31.12.2008р.
Таким чином, в правовідносинах сторін виникла ситуація, коли позивач користувався спірним приміщенням на підставі двох одночасно існуючих договорів : договору оренди від 1.01.2007р. та договору про сумісну діяльність від 1.01.2007р.
25.11.2008р. позивач заявив клопотання про уточнення позовних вимог та просив, крім іншого, визнати недійним договір оренди приміщення №12/02-2865-ОД. Відмовившись розглядати змінені позовні вимоги, суд першої інстанції формально дотримався приписів ст. 22 ГПК України, яка не дає права позивачу одночасно змінювати підставу та предмет позову. Але, враховуючи обставини справи, характер правовідносин, що виник між сторонами та Медакадемією, правове не визначення положення учбового закладу, який фінансується з коштів територіальної громади та не має іншого приміщення окрім спірного, суд мав підстави скористатися наданим йому 83 ГПК України правом розглянути питання щодо законності пов’язаного з предметом спору договору.
Оцінюючи законність укладеного сторонами договору №12/02-2865-ОД колегія суддів враховує наступне.
Приміщення, що є предметом договору, знаходяться на балансі Медакадемії та є державною власністю. Отже, порядок укладення договору оренди такого майна регламентується Законом України “Про оренду державного та комунального майна”, ЦК України, іншими законами та підзаконними актами.
Статтею 118 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” встановлено, що у 2007 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах. В той же час, з пояснень представника відповідача та матеріалів справи слідує, що договір оренди від 1.01.2007р. було укладено не на конкурсних засадах, тобто з порушенням вказаних вимог закону.
Крім того, згідно зі ст. Закону України “Про оренду державного та комунального майна” не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна". В частині 2 ст.5 вказаного Закону обумовлено, що приватизації не підлягають об'єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету. Оскільки Медакадемія, як державний заклад, фінансується з державного бюджету, її приміщення не можуть бути об’єктами оренди.
Таким чином, з огляду на приписи ст.203,215 ЦК України договір оренди є недійсним, оскільки його було укладено з порушенням вимог чинного законодавства, а Фонд не мав права у 2007р. укладати договори оренди державного майна без проведення конкурсу та не мав повноважень на укладення договору оренди майна, яке взагалі не може бути об’єктом оренди.
Оскільки відповідно до ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, позов про визнання вказаного правочину таким, що припинив свою дію 31.12.2007р., задоволенню не підлягає, тому що не можливо визнати припиненим правочин, який через його недійсність не створив для сторін жодних правових наслідків.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає що рішення суду повинно бути змінено на підставі п4 ч1 ст.104 ГПК України через неправильне застосування норм процесуального права.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. 101, 103 –105 ГПК України суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу комунального закладу освіти “Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат “Дніпро” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2008р. змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції :
Відмовити в задоволенні позову комунального закладу освіти “Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат “Дніпро.
Визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-2865-ОД від 1.01.2007р. укладений між комунальним закладом освіти “Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат “Дніпро” та регіональним відділенням фонду державного майна України по Дніпропетровській області.
Головуючий А.О. Логвиненко
Суддя Т.Г. Стрелець
Суддя В.Г. Головко
Постанову оформлено у відповідності до вимог ст.84 ГПК України 13.02.2009р.