№ 2-67\09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 січня 2009 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Суркової В.П.,
при секретарі Чабанюк О.В.,
за участю представника позивача адвоката ОСОБА_1
представника відповідача Матсалаєвої В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2до приватного підприємства «Бонус клас» про зобов'язання адміністрації оформити укладений трудовий договір наказом по підприємству, стягнення моральної шкоди та визнання договору підряду недійсним, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2. звернувся до суду з позовом, який уточнив під час розгляду справи до приватного підприємства «Бонус клас» про зобов'язання адміністрації оформити укладений трудовий договір наказом по підприємству, стягнення моральної шкоди та визнання договору підряду недійсним.
В позові зазначив, що з квітня 2006 року по 10.04.2007 року він працював на ПП Бонус клас» на посаді експедитора. При прийомі на роботу були обговорені всі суттєві умови трудового договору: обов'язки роботодавця та працівника, заробітна плата, порядок її нарахування, передав до адміністрації підприємства необхідні документи - паспорт, трудову книжку та став працювати у відповідача. В його обов'язки входило зобов'язання супроводжувати грузи до пункту призначення. 09.04.2007 року він був направлений підприємством у відрядження до м. П'ятихатки Дніпропетровської області для приймання та подальшого супроводження вантажу. 10.04.2007 року при огляді вантажу отримав виробничу травму, в результаті якої йому ампутовано руку.
Відповідач не провів детальну перевірку нещасного випадку та не склав акт про нещасний випадок на виробництві. В подальшому відповідач почав заперечувати факт укладення трудового договору з ним та відмовився оформити акт форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві через що він не може отримати відшкодування витрат на лікування і соціальну допомогу.
Відмовляючи в відшкодуванні збитків у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, відповідач посилається на існування договору підряду від 01.02.2007 року. Вважає, що даний договір підряду слід визнати недійсним, оскільки він не відповідає вимогам ст. 837 ЦК України, а саме: виконувана ним робота не носила характер підрядних робіт.
У травні 2006 року він звернувся з заявою до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя про встановлення факту трудового каліцтва, рішенням суду від 10.09.2007 року в задоволенні його позову було відмовлено. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 25.10.2007 року це рішення було скасовано, а його заява залишена без розгляду, роз'яснено право звернутися до суду в порядку позовного провадження.
З цих підстав просить суд визнати недійсним договір підряду від 01.02.2007 року, укладений між ним та відповідачем, зобов'язати відповідача внести в трудову книжку запис про працевлаштування в період часу з 04.04.2006 року по 10.04.2007 року, стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.
У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали в повному обсязі, при цьому ОСОБА_2. пояснив, що роботу у ПП «Бонус клас» він знайшов за оголошенням у газеті, влаштувався на роботу до ПП «Бонус клас» на посаду експедитора-охоронця, попередньо надав адміністрації всі необхідні документи, написав відповідну заяву про прийом на роботу. Ввважає, що виконував роботу на підставі трудового договору, хоча не був ознайомлений з наказом про прийом на роботу. Його робота була у прийманні та супроводі вантажів, за яку він щомісячно отримував заробітну плату, про що розписувався у журналі видачі заробітної плати. Договір підряду підписав, але не пам'ятає суті цього договору. 09.04.2007 року був направлений підприємством у відрядження до м. П'ятихатки Дніпропетровської області, де 10.04.2007 року в ході приймання вантажу отримав травму, в результаті якої йому було ампутовано руку. На його вимоги про складення та надання відповідної документації з приводу нещасного випадку на виробництві, ПП «Бонус клас» відмовили. Моральна шкода полягає у тому, що стан його здоров'я після травми значно погіршився.
Представник позивача ОСОБА_1пояснила, що ОСОБА_2. працював на ПП «Бонус клас» постійно, що підтверджується тим, що йому було видане службове посвідчення, де зазначено, що він є експедитором-охоронцем ПП «Бонус клас», а також посвідчення на відрядження, щомісячно виплачувалась заробітна плата. ОскількиОСОБА_2фактично допустили до роботи, вважається, що трудовий договір з ним укладений. Договір підряду не містить усіх необхідних ознак, тому його слід визнати недійсним.
Представник відповідача заперечує проти позову, пояснив, що жодної трудової угоди між ПП «Бонус клас» та позивачем не укладалось, наказ про його прийом на роботу не оформлявся і фактично його не було допущено до роботи в якості працівника підприємства. Від нього не надходило жодної заяви про прийом на роботу до підприємства. 01.02.2007 року між ПП «Бонус клас» таОСОБА_2 був укладений письмовий безстроковий договір підряду № 0001, який регулюється нормами цивільного законодавства. Відповідно до умов цього договору ОСОБА_2. на свій ризик і власним трудом виконував роботи з супроводу вантажів, за що йому сплачувалося винагородження. До штату ПП «Бонус клас» він не входив, не підлягав його внутрішньому трудовому розпорядкові, податки та обов'язкові збори за нього підприємство не сплачувало. У підприємства відсутня трудова книжкаОСОБА_2Посвідчення з зазначенням посади та посвідчення на відрядження видавалисяОСОБА_2 для отримання вантажу, бо іншим чином підтвердити наявні в нього повноваження не вбачалось можливим. При цьому з початку 2006 року до 01.02.2007 року відносини міжОСОБА_2 та ПП «Бонус клас» не оформлювалися, роботи та виплати виконувалися на підставі усної домовленості. Оскільки позивач не надав суду докази, які підтверджують його позовні вимоги, просить відмовити у їх задоволенні.
Вислухавши пояснення осіб, що беруть участь в справі, свідків, перевіривши матеріали справи, суд знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що раніше він працював заступником директора ПП «Бонус клас». Підприємству були потрібні робітники, тому з цього приводу надавали оголошення у пресі. У квітні 2006 року ОСОБА_2. прийшов до підприємства влаштовуватися на роботу, але на той час штат підприємства був вже повний, тому ОСОБА_2. почав працювати на підприємстві за усною домовленістю. Заява про прийом на роботу від нього не надходила, укладення з ним трудового договору він не вимагав, його трудова книжка на підприємстві не знаходилась, внутрішньому розпорядкові підприємства він не підлягав, податки та обов'язкові збори підприємство заОСОБА_2на сплачувало. 01.02.2007 року зОСОБА_2 був укладений договір підряду, який він добровільно підписав та виконував, йому було видане службове посвідчення з тією метою, щоб отримувати вантаж та пред'являти його на залізниці. За виконану роботу ОСОБА_2. отримував винагородження.
Свідок ОСОБА_3дала аналогічні пояснення, при цьому доповнила, що вона є директором ПП «Бонус клас», у її обов'язки входить прийом та звільнення з роботи працівників. ОСОБА_2. ніколи не звертався до неї з проханням про укладення з ним трудового договору. Він надавав їй свою трудову книжку лише з метою підтвердження трудового стажу, після чого вона йому її повернула.ОСОБА_2 виплачувалось винагородження на підставі наданих ним актів прийома-передачі вантажу, а ні заробітна плата. Лікарняний листок для оплати він не надавав.
Свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона є дружиною позивача. У квітні 2006 року її чоловік влаштувався на роботу до ПП «Бонус клас», при цьому для оформлення у нього були витребувані відповідні документи, як то: паспорт, військовий квіток, трудова книжка та інше. Вважала, що її чоловік перебував у трудових відносинах с ПП «Бонус клас», про існування договору підряду їй нічого невідомо.
У судовому засіданні встановлено, що 01.02.2007 року між ПП «Бонус клас» таОСОБА_2 був укладений договір підряду № 0001, згідно якому ОСОБА_2. зобов'язався на свій ризик та своєю працею виконувати роботу з супроводу вантажів по залізниці, а ПП «Бонус клас» зобов'язалося оплачувати винагородження за відрядження в розмірі 450 грн. на підставі акту виконаних робіт (а.с. 20).
У судовому засіданні позивач не заперечував проти того, що він підписав договір підряду, тобто своїми діями фактично визнав наявність цивільно-правових відносин між ним та підприємством, а ні трудових.
Разом з тим, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.
Вимагаючи визнати договір підряду недійсним, позивач не зазначив цих підстав та не уточнив у судовому засіданні, тоді як у відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін.
Таким чином, суд не вбачає підстав, передбачених діючим цивільним законодавством для визнання договору підряду недійсним.
Дійшовши висновку про необрунтовність позову у частині визнання договору підряду недійсним, суд не вбачає підстав і для задоволення інших позовних вимог, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 21 КЗпП, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до ст. 24 КЗпП укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівників на роботу.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували існування трудовому договору між ним та ПП «Бонус клас», наказ про прийняття на роботу, відповідна запис у трудовій книжці відсутні.
Пояснення свідка ОСОБА_4 суд оцінює критично тому, що вона є членом сім'ї позивача і з цього приводу заінтересована у результаті розгляду справи, а інших доказів існування трудових відносин між сторонами судом не встановлено.
Позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки позивач всупереч вимогам ст. 23 ЦК України та роз'яснень, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4, не зазначив, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходів, визначаючи розмір шкоди, якими доказами це підтверджується.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 59, 60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 21, 24 КЗпП, ст. ст. 203-209, 215-220 ЦК України,
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2до приватного підприємства «Бонус клас» про зобов'язання адміністрації оформити укладений трудовий договір, стягнення моральної шкоди та визнання договору підряду недійсним відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя В.П. Суркова