З А О Ч Н Е      Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И   

                                               № 2-896/09                           

м. Запоріжжя                                                            27 лютого 2009 року

Шевченківський  районний суд м. Запоріжжя у складі:

            головуючого судді   Зарютіна П.В.

за участю секретаря Чернишової І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вище вказаним позовом.

В заяві вказує, що  6 квітня 2006 року відповідач ОСОБА_2взяла у позивача в борг 12300 гривень строком на 12 місяців з виплатою щомісячних відсотків від наданої позики. Як пояснила відповідач, кошти їй були потрібні для придбання ювелірних виробів із золота та срібла, якими вона торгувала, скуповуючи їх у виробника. У встановлений термін 06.04.2007 року відповідач гроші не повернула і під будь-якими приводами ухиляється від виконання свого зобов'язання - сума позики і обумовлені щомісячні відсотки на рівні облікової ставки НБУ за використання   цієї суми до цього часу не повернуті.

21.11.2007 року позивач вимагала отримані кошти підтвердити письмово - розпискою. Відповідач власноручно склала розписку і надала її позивачеві. Відповідно до договору позики на 06.04.2007 року загальна сума позики  з врахуванням щомісячного індексу інфляції та відсоткової ставки НБУ склала 28108,86 гривень. Неодноразові нагадування з боку позивачки про повернення боргу позитивних насідків не дали, відповідач і далі злісно продовжувала  ухилятись від виконання своїх зобов'язань. На 06.07.2008 року,  тобто за 28 місяців затримки  виконання зобов'язання, за період  з  квітня 2006 року по липень 2008 року, сума боргу склала 53567,07 гривень.

Крім того, відповідач приховує місце свого знаходження у місці реєстрації і постійного мешкання, де  з'являється не регулярно. Відповідач не має наміру  повернути борг, що впливає на спосіб життя, здоров'я а також позивач не в змозі виконувати грошові зобов'язання перед третіми особами, яким заборгувала. Суму моральної шкоди, спричиненої діями відповідача, позивач оцінює  в 75000 грн.

На підставі вищевикладеного просить суд  стягнути з відповідача на свою користь  суму боргу в розмірі  53567,07 грн., суму моральної шкоди в розмірі 75000 грн., покласти витрати, пов'язані з розглядом справи на відповідача.

Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали  позовні вимоги за вищевказаними підставами, просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належними чином, про що свідчить отримане судом повідомлення про вручення повістки, позивач не заперечував проти розгляду справи за відсутності  відповідача, який не повідомив суд про причини неявки, тому суд відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини, вислухавши пояснення, суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Судом встановлено, що 6 квітня 2006 року позивач передала відповідачу позику у розмірі 12300 гривень, що підтверджується поясненнями позивача та наданими нею  розпискою відповідача та договором позики.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що  звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За поясненнями позивача сума позики мала бути поверненою до 06.04.2007 року, про це сторони домовлялися усно.

Суд критично оцінює такі пояснення позивача, яка прямо зацікавлена в результатах розгляду спору та її такі пояснення суперечать дослідженим вищевказаним документам - розписці відповідача та договору позики, не довіряти яким у суду немає підстав, та з яких  вбачається, що відповідач  зобов'язалася повернути суму позики до 15.02.2008 року.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

У термін, зазначений в договорі позики, згідно пояснень позивача відповідач суму боргу не повернув. Суду не було надано доказів того, що відповідач вчинив дії, що свідчать про виконання ним своїх зобов'язань за договором позики. За таких обставин у суду немає підстав не довіряти поясненнями позивача щодо неповернення їй відповідачем суми боргу.

За вимогами ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З досліджених вищевказаних письмових документів вбачається, що сторони домовилися про сплату позивачеві процентів відповідачем за отриману позику, розмір яких встановлено не було.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд доходить до висновку, про те, що відповідач порушила взяті на себе зобов'язання, а саме: у строк до 15 лютого 2008 року не повернула отриману суму позики, з часу отримання якої не сплатила за неї позивачеві і процентів.

Відповідно, вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в розмірі отриманої позики -12300 гривень, та стягнення з відповідача процентів за отриману позику за період з квітня 2006 року по липень 2008 року в розмірі 36483,14 гривень - відповідно до наданого позивачем розрахунку, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Оскільки відповідач зобов'язалася повернути суму позики до 15 лютого 2008 року, то і позивач має право отримати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а саме, з березня по липень 2008 року в сумі 1107 гривень, відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Відповідач свого ж розрахунку заборгованості суду не надавала.

Крім того, позивач заявила про нанесення їй і моральної шкоди, яку і просили стягнути відповідно до вище зазначених позовних вимог.

Але окрім своїх усних пояснень позивач не надала суду доказів в обґрунтування  спричинення їй моральної шкоди, її розміру та наявності. 

Проте суд оцінює критично такі пояснення позивача, оскільки вона прямо зацікавлена в результатах розгляду спору.

Суд також вважає за необхідне стягнути відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача витрати по оплаті судового збору та витрати з інформаційно-технічного забезпечення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 625, 1046, 1048, 1049, 1050, 1167 ЦК України ст.ст. 57-60, 88, 208, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2на користьОСОБА_1суму боргу за договором позики від 06.04.2006 року з урахуванням процентів від суми позики та встановленого індексу інфляції на загальну суму 49890,14 гривень, а також витрати по оплаті судового збору в сумі 498,90 гривень та витрати з інформаційно-технічного забезпечення в сумі 30 гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.     

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд  заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення ядку ірі 8 (вісім) грн._______________________________________________________________________________________заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Роз'яснити відповідачеві, що оскарження первинного заочного рішення відповідачем до суду апеляційної інстанції відбувається тільки після розгляду судом першої інстанції заяви відповідача про перегляд заочного рішення.                

Суддя                                                    П.В. Зарютін