УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2015 р. Справа № 1562/13/876
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Качмара В.Я.,
суддів - Курильця А.Р., Ніколіна В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року в справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області про визнання протиправними дій та скасування вимоги,
В С Т А Н О В И В :
В листопаді 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП) звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області (далі - УПФ) про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування недоїмки в розмірі 4010,30грн та скасування вимоги про сплату боргу від 25.05.2012 №Ф-986/4 (далі - Вимога), покликаючись на те, що УПФ було безпідставно нараховано їй недоїмку із сплати єдиного внеску, оскільки фізичним особам-підприємцям чинним законодавством надано право самостійно визначати суму на яку нараховується соціальний внесок, що і було нею зроблено. Також, вказує, що Пенсійні органи позбавлені права нараховувати недоїмку із сплати єдиного внеску на підставі розрахунку, а Вимогу нею отримано лише від державного виконавця в процесі її примусового виконання.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року в справі №2а-3564/12/0970 у задоволенні заявленого позову відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржила ФОП, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову якою позов задовольнити. У поданій апеляційній скарзі покликається на обставини викладені в позовній заяві та вказує, що повідомлення-розрахунок не може бути підставою для нарахування УПФ єдиного внеску та внесення змін до особової картки особи, оскільки такий порядок не застосовується до фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування.
УПФ у письмовому запереченні вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийняту з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому апеляційний суд, у відповідності до ч.1 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ФОП не виконано вимог чинного законодавства, які вимагають від нього сплату єдиного соціального внеску у встановленому розмірі, а тому УПФ правомірно нараховано позивачу недоїмку та виставлено Вимогу щодо її сплати.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та перебуває на обліку в УПФ як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с.9-10, 48).
Позивачем 28.03.2012 до УПФ подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2011 рік за формою згідно з додатком 5 до «Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 №22-2 (далі - Порядок) (а.с.29-30, 34-35, 46-47).
У поданому звіті позивачем самостійно за 2011 рік визначено суму, на яку нараховується єдиний внесок, розмір єдиного внеску, та суму до сплати, у розмірі - 0грн (а.с.36).
При цьому попередньо, 16.03.2012 УПФ позивачу було надіслано повідомлення-розрахунок у якому зазначено, що враховуючи розмір мінімального страхового внеску у 2011 році та з урахуванням сплачених за вказаний рік сум, останньому слід здійснити доплату у розмірі 4010,30грн (а.с.28, 45).
Вказане повідомлення-розрахунок, було направлено ФОП разом із вимогою від 16.03.2012 №Ф986/3 про сплату недоїмки в сумі 4010,30грн, та отримані 10.04.2012 (а.с.26, 42-43).
Проте, вказана сума єдиного внеску позивачем до УПФ не була сплачена, у зв'язку із чим відповідачем надіслало ФОП Вимогу (а.с.12, 27, 44).
Не погодившись із зазначеною Вимогою УПФ, позивач звернувся до адміністративного суду із цим позовом.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Згідно з п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI, пп.2.1.3 п.2.1 «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 27.09.2010 №21-5 (далі - Інструкція), платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до ч.4 ст.8 Закону №2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається виключно цим Законом та прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
Виходячи із п.3 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI для платників (фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування) єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.
Частиною 2 ст.6 Закону №2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а також подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.
Згідно з п.3.2 Порядку фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності, формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за базовим звітним періодом.
Базовим звітним періодом для них є календарний рік.
Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.
Відповідно до ч.ч.3, 8 ст.9 Закону №2464-VI, п.4.9 Інструкції, обчислення єдиного внеску територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до територіальних органів Пенсійного фонду, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Пунктом 4.6 Інструкції, встановлено порядок обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними у пп.2.1.3 п.2.1 розділу ІІ цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування.
Так, згідно з пп.4.6.1, 4.6.2 п.4.6 цієї Інструкції зазначена категорія платників (фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності) самостійно обчислює для себе та членів своїх сімей, які беруть участь у провадження ними підприємницької діяльності, суму єдиного внеску, яка не може бути менше мінімального страхового внеску за кожну особу на місяць.
Платники сплачують єдиний внесок у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили, до 20 числа місяця, наступного за місяцем, за який він сплачується.
Суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Базовим звітним періодом є календарний рік.
Згідно з ч.11 ст.9 Закону №2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Пунктом 7 ст.13 Закону №2464-VI передбачено, що Пенсійний фонд та його територіальні органи мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
Відповідно до ч.4 ст.25 Закону №2464-VI територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом №2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій органами Пенсійного фонду України, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів, визначена Інструкцією.
Відповідно п.6.3 цієї Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:
а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника або актів звірок з органами податкової служби сум доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску або органами Пенсійного фонду у повідомленнях-розрахунках визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті;
б) якщо платник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати єдиного внеску;
в) якщо платник має на кінець звітного базового періоду борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадку «а» вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску, або актом про суми розбіжностей щодо сум доходу (прибутку), заявлених у звітності до Пенсійного фонду та задекларованих у річній податковій декларації фізичними особами - підприємцями чи особами, які забезпечують себе роботою самостійно, або повідомленням-розрахунком на всю суму донарахованого єдиного внеску.
У випадку «б» та/або «в» вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Із матеріалів справи вбачається, що вимога про сплату недоїмки від 16.03.2012 була надіслана одночасно з повідомленням-розрахунком на всю суму донарахованого єдиного внеску, оскільки саме в останньому Пенсійним органом було визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті, в сумі 4010,30грн. Як вказана вимога, так і повідомлення-розрахунок позивачем отримані 10.04.2012 (а.с.13, 25, 42).
Причиною донарахування єдиного внеску стало те, що ФОП самостійно обчислено для себе суму єдиного внеску в розмірі 0грн, що є менше встановленого мінімального страхового внеску, а відтак порушено п.3 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI та пп.4.6.1 п.4.6 Інструкції.
У зв'язку із цим суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання позивача на протиправні дії УПФ в частині формування вимоги про сплату недоїмки із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є безпідставними, оскільки УПФ при формуванні таких діяло на підставі, в межах компетенції та у спосіб, що передбачені Законом №2464-VI та Інструкцією.
Згідно п.п.6.5. 6.6 Інструкції протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки платник зобов'язаний сплатити зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені.
У разі незгоди з розрахунком суми боргу, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, платник узгоджує її з органами Пенсійного фонду у порядку, встановленому Пенсійним фондом України, а у разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду - має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Про оскарження вимоги до суду платник зобов'язаний письмово повідомити протягом десяти робочих днів орган Пенсійного фонду, який направив вимогу.
Позивач не оскаржив вимоги про сплату недоїмки від 16.03.2012 №Ф986/3 до суду та не звертався до УПФ за узгодженням суми боргу (доказів протилежного не надано).
У відповідності до п.6.4 Інструкції вимога про сплату боргу формується, зокрема на підставі звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Пунктом 6.8 цієї Інструкції передбачено, що у разі якщо платник, який одержав вимогу і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені, не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня отримання узгодженої вимоги, орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки, у якій зазначає суму боргу за даними карток особових рахунків платників на дату подання.
На підставі вищенаведеного УПФ 29.05.2012 звернулось до державного виконавця щодо стягнення на підставі Вимоги 4010,30грн боргу із сплати єдиного внеску (а.с.18).
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що УПФ правомірно було сформовано та надіслано ФОП Вимогу, а відтак позовні вимоги позивача щодо її скасування є безпідставними.
Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 200, 205, 207, 254 КАС України, суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.Я. Качмар
Суддя А.Р. Курилець
Суддя В.В. Ніколін