УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2015 р. Справа № 299/13/876
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Качмара В.Я.,
суддів - Курильця А.Р., Ніколіна В.В.,
за участі секретаря - Ратушної М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби (правонаступник Сокальська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року в справі за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В :
У березні 2012 року Державне підприємство «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Відродження» (далі - ДП, Шахта відповідно) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (далі - ППР) від 13.03.2012 №№0000381702, 0000401702, 0000421702 та 0000431702. Позовні вимоги обґрунтовані необґрунтованістю та суперечливістю висновків податкового органу, їх невідповідністю фактичним обставинам справи, а також протиправним застосуванням ПК України до правовідносин, що виникли до набрання ним чинності.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано ППР від 13.03.2012 №0000431702. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено та вирішено питання судових витрат.
Не погодившись з ухваленим судовим рішенням в частині задоволення позову (скасування ППР від 13.03.2012 №0000431702), постанову оскаржив відповідач, який покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати судове рішення в цій частині та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що податковим органом було встановлено факт отримання працівниками позивача додаткового блага у вигляді відшкодування витрат на ремонт та поліпшення орендованих у них автомобілів згідно авансових звітів на суму 4564,53грн, які належним чином не оподатковані, тому висновок суду першої інстанції, щодо протиправності вказаного ППР, є необґрунтований.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі акта від 20.02.2012 №21/22-60/26307842 планової виїзної перевірки ДП Шахта з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 30.09.2011 (далі - Акт) податковим органом було встановлено порушення позивачем вимог, зокрема:
пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон №889-ІV), пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, в результаті чого не утримано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 4564,53грн;
п.57.1 ст.57, ст.126, ст.168, п.176.2 ст.176 ПК України, в результаті чого несвоєчасно сплачено суми самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, в т.ч.: 796878,95грн - із затримкою до 30 календарних днів та 4609922,69грн - із затримкою більше 30 календарних днів;
п.168.1 ст.168 ПК України, в результаті чого станом на 30.09.2011 не сплачено податок на доходи фізичних осіб в сумі 7538712грн (а.с.14-31 т.1).
В частині порушення ДП пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону №889-ІV та пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України встановлено не оподаткування доходів працівників підприємства у вигляді відшкодування витрат на ремонт та поліпшення орендованих у них автомобілів згідно авансових звітів на суму 4564,53грн.
13.03.2012 відповідачем на підставі вказаного Акта прийнято ППР:
№0000431702, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 5705,66грн (основний платіж 4564,53грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 1141,13грн);
№0000381702, яким визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними санкціями в розмірі 79687,90грн;
№0000401702, яким визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними санкціями в розмірі 921984,54грн;
№0000421702, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними санкціями в розмірі 459442,546грн (а.с.8-12 т.1).
Задовольняючи заявлений позов в частині ППР від 13.03.2012 №0000431702, суд першої інстанції виходив із встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм норм матеріального права, з чим погоджується апеляційний суд.
За змістом пп.«г» пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону №889-ІV дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, а саме суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу.
Аналогічно пп.«г» пп.164.2.17 п.164.2 ст. 64 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом.
Цим судом встановлено, що ДП Шахта в періоді з 01.04.2010 по 30.09.2011 орендувало у фізичних осіб (власних працівників) транспортні засоби, що підтверджується нотаріально посвідченими договорами оренди автомобіля (а.с.111-120 т.1).
Позивачем відшкодовувалися орендодавцям понесені ними витрати на ремонт та інші поліпшення орендованих транспортних засобів згідно авансових звітів (а.с.121-175 т.1, а.с.2-76 т.2).
За умовами відповідних договорів обов'язок підтримувати автомобіль, що орендується, у належному технічному стані (здійснювати профілактичний та поточний ремонт, проводити заміну необхідних деталей) та нести пов'язані із цим витрати, фінансувати усунення несправностей та поломок автомобіля, підтримувати його у справному стані за власні кошти та проводити технічний огляді, покладено на орендаря.
В разі відсутності в орендаря коштів на оплату профілактичного та поточного ремонту, проведення заміни необхідних деталей орендодавець здійснює все вищенаведене за власний рахунок. Такі кошти затрачені орендодавцем підлягають поверненню орендарем на підставі підтверджуючих документів (п.7.1).
Відтак, є правильним висновок суду першої інстанції про те, що між орендарем та орендодавцями виникли цивільно-правові відносини на підставі письмових правочинів, а той факт, що орендодавці є працівниками позивача, жодним чином не впливає на зміст та характер оренди рухомого майна, адже суми відшкодування за своєю правовою природою є компенсацією витрат, які в силу умов договорів повинен був понести орендар, а не орендодавець.
Відповідно, відшкодування позивачем (орендарем) фізичним особам (орендодавцям) попередньо понесених ними витрат не може трактуватися як дохід, отриманий працівниками від працедавця як додаткове благо.
Виходячи з положень ч.2 ст.71 КАС України апеляційний суд враховує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В іншій частині - щодо відмови у задоволенні позову про визнання протиправними та скасування ППР від 13.03.2012 №№0000381702, 0000401702 та 0000421702, рішення суду першої інстанції не оскаржується, тому суд апеляційної інстанції не має права робити правові висновки щодо цієї частини судового рішення. Крім того, рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом.
Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта, які зводяться до дослівного викладу висновків Акта в цій частині, висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.Я. Качмар
Суддя А.Р. Курилець
Суддя В.В. Ніколін
Повний текст виготовлений 06 березня 2015 року.