ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2015 року Справа № 2096/13/876
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді – Качмара В.Я.,
суддів – Курильця А.Р., Ніколіна В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Гусятинської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 року в справі за позовом Гусятинської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест Лот» про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу,
В С Т А Н О В И В :
В грудні 2012 року Гусятинська міжрайонна державна податкова інспекція Тернопільської області Державної податкової служби (далі - МДПІ) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест Лот» (далі - ТОВ) у якому просила надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу в розмірі 4216,51грн за рахунок майна, яке знаходиться в податковій заставі.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що проведені МДПІ заходи щодо погашення податкового боргу ТОВ шляхом стягнення коштів з рахунків у банках та готівки, що належить підприємству виявилися безрезультатними, а тому відповідно до п.95.1 ст.95 ПК України така заборгованість повинна бути погашена за рахунок майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 року в справі №2а-1970/4105/12 у задоволенні заявленого позову відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржила МДПІ, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову постанову, якою задовольнити позов. В апеляційній скарзі покликається на обставини викладені в позовній заяві, а також вказує на те, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, що акт опису майна не змінює факту наявності непогашеної заборгованості відповідача, а також такий було складено у відповідності до норм чинного законодавства.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому апеляційний суд, у відповідності до ч.1 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу належить задовольнити.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не належно проведено опис майна ТОВ, а тому підстави для надання дозволу щодо погашення податкового боргу підприємства за рахунок його майна відсутні.
Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 14.05.2008 ТОВ зареєстровано Густинською районною державною адміністрацією Тернопільської області, 16.05.2008 взято на податковий облік у позивача (а.с.5-8).
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року в справі №2а-1970/3126/12 постановлено стягнути із ТОВ за рахунок готівки та з рахунків у банках заборгованість в сумі 4216,51грн. (а.с.14-15).
На підставі вказаного судового рішення МДПІ направлено інкасові доручення (розпорядження) від 02.11.2012 №№94-97 (а.с.16-17, 29-30) у банківські установи, що обслуговували боржника, які повернуті ними без виконання з підстав відсутності коштів на рахунках підприємства (а.с.9).
Як вбачається із матеріалів справи станом на день звернення МДПІ із цим позовом, заборгованість відповідача по податковим зобов'язанням становить 4216,51грн.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.
ПК України регулюються відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначається вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з п.41.5 ст.41 ПК України органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.
Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг – сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Не є спірним питанням факт наявності у ТОВ податкового боргу, а також підстави його виникнення.
Предметом доказування в даній справі є наявність правових підстав для надання судом дозволу на погашення усієї суми податкового боргу відповідача в розмірі 4216,51грн за рахунок його майна, що перебуває у податковій заставі.
Порядок здійснення органом державної податкової служби заходів з погашення податкового боргу передбачений ст.95 ПК України.
Згідно з п.95.1 вказаної статті орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до п.95.3 ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.
Відтак, законодавством чітко передбачена черговість вчинення дій органом державної податкової служби з погашення податкового боргу: стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, і тільки в разі їх недостатності - продаж майна, яке перебуває у податковій заставі.
Податкова застава, згідно пп.14.1.155 п.14.1 ст.14 ПК України - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
Пунктом п.89.3 ст.89 ПК України визначено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби.
Отже, здійснення передбачених ст.95 ПК України заходів щодо стягнення податкового боргу шляхом продажу майна платника податків можливе лише за умови якщо на це майно поширена податкова застава на підставах та умовах визначених саме ПК України і лише в разі недостатності коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги (п.95.2 ст.95 ПК України).
Як вбачається із матеріалів справи, 24.10.2011 податковим органом надіслана відповідачу податкова вимога від 24.10.2011 №36 (а.с.10).
25.05.2012 №1258/19-04 заступником начальника МДПІ прийнято рішення про опис майна у податкову заставу (а.с.11).
11.06.2012 на підставі вказаного рішення податковим керуючим було проведено опис майна ТОВ про, що складено акт опису майна від №1/19-35855718 (а.с.12).
Майно ТОВ, а саме приміщення ангару площею 1830,2м.кв., було взято у податкову заставу, яка зареєстрована у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (а.с.13).
Відтак, враховуючи все наведене вище, апеляційний суд вважає, що позивачем здійснювались заходи, передбачені п.95.3 ст.95 ПК України, щодо стягнення грошових коштів з розрахункових рахунків відповідача в рахунок погашення податкового боргу, зокрема до банківських установ направлялись інкасові доручення (розпорядження) які повернуті такими через відсутність коштів на розрахунковому рахунку відповідача, податковим органом здійснено опис майна ТОВ, яке передано в податкову заставу.
На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про під ставність позовних вимог МДПІ щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу в розмірі 4216,51грн за рахунок майна ТОВ, що знаходиться у податковій заставі.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на безпідставність висновків суду першої інстанції на неналежне проведення податковим органом опису майна ТОВ, оскільки вказане виходить за межі предмету дослідження розглядуваної справи.
Більше того, зі змісту наведених вище норм випливає, що достатньою умовою для звернення до суду, за яких можливе надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, - є наявність у платника податкового боргу та відсутність на розрахункових рахунках такого платника грошових коштів, достатніх для погашення цього боргу.
Також, відповідний дозвіл судом надається не на конкретно визначене майно, а на суму податкового боргу. Власне перелік майна, що підлягає реалізації з метою погашення податкового боргу платника, виявляється у процесі виконання органом державної податкової служби судового рішення про надання такого дозволу. При цьому майно платника, що підлягає продажу, не обмежується виключно майном, зазначеним в акті опису майна. В силу вимог п.89.5 ст.89 ПК України джерелом погашення податкового боргу платника може бути і майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому, однак вартістю у межах суми існуючого податкового боргу.
Крім цього, платник не позбавлений права в подальшому оспорити включення податковим органом до опису майна певних активів підприємства чи неналежне проведення такого опису податковим керуючим зокрема.
З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційну скаргу належить задовольнити, а оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.
Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Гусятинської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби задовольнити.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Надати Гусятинській міжрайонній державній податковій інспекції Тернопільської області Державної податкової служби дозвіл на погашення податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест Лот» в сумі 4216 (чотири тисячі двісті шістнадцять) гривень 51 (п’ятдесят одна) копійка за рахунок майна вказаного платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.Я. Качмар
Суддя А.Р. Курилець
Суддя В.В. Ніколін