УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2015 р. Справа № 38/13/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Курильця А.Р., Ніколіна В.В.,

за участі секретаря - Ратушної М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року в справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП) звернувся до суду з позовом до Територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області (далі - ГАТІ) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування фінансових санкцій від 14.08.2012 №146129 (далі - Постанова), покликаючись на те, що ним під час перевірки були надані відповідачу усі визначені чинним законодавством документи, а тому накладення фінансових санкцій на нього є безпідставним. Більше того, зазначає, що ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-III) передбачено відповідальність за управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних перевезень, а не внутрішніх.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року в справі №2а-3152/12/0970 у задоволенні заявленого позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив ФОП, який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову якою позов задовольнити. У поданій апеляційній скарзі покликається на обставини викладені в позовній заяві та вказує, що як індивідуальна книжка так і повірений тахограф вимагається законодавством щодо транспортних засобів масою понад 12 тонн лише з 01.06.2013, а тому жодних порушень транспортного законодавства ним не вчинено.

ГАТІ у письмовому запереченні вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийняту з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ФОП не виконано вимог чинного законодавства, які вимагають від нього ведення індивідуальної книжки в разі відсутності повіреного належним чином тахографа, а тому застосування фінансових санкцій ГАТІ було правомірним.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 20.07.2012 Територіальним управлінням Головавтотрансінспекції в Тернопільській області на посту ДАІ м.Підволочиськ, проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом транспортного засобу марки MAN н.з.НОМЕР_1, що належить ФОП, за результатом якої складено акт №033396 (а.с.6).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст.48 Закону №2344-III, у зв'язку із тим що в автомобілі відсутня індивідуальна контрольна книжка, за що передбачена відповідальність відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-III.

На підставі вказаного акту та зафіксованих у ньому порушеннях ГАТІ прийнято Постанову, якою за вказане правопорушення накладено штраф у розмірі 1700грн (а.с.7).

Не погодившись із таким рішенням відповідача, ФОП оскаржив таке у адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги позивача Головавтотрансінспекція залишила таку без задоволення, а рішення ГАТІ без змін (а.с.10-12), у зв'язку із чим ФОП звернувся до адміністративного суду із цим позовом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.3 Закону №2344-ІІІ цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до ст.6 Закону №2344-ІІІ в складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонує урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, який здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Пунктом 4 «Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 №1190, передбачено, що Головавтотрансінспекція, як урядовий орган державного управління, відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів.

Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України.

Згідно ст.6 Закону №2344-ІІІ та п.4 «Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, державний контроль автомобільних перевізників здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення перевірок.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.48 Закону №2344-III, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно із п.6.1 «Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів», затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106 (далі - Положення), автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

До набрання чинності п.6.1 цього розділу водій, який керує транспортним засобом, що зазначений у п.6.1 цього розділу та не обладнаний тахографом веде індивідуальну контрольну книжку водія (п.6.3 Положення).

Державний контроль за дотриманням режимів праці та відпочинку водіїв згідно з п.7.1 Положення здійснюється посадовими особами урядового органу державного управляння з питань контролю на автомобільному транспорті.

Відповідно до п.4 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340 цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування, крім п.6.1 Положення, затвердженого цим наказом, який набирає чинності:

- для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 150 км, перевезення небезпечних вантажів - з 01.06.2012;

- перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою понад 12 тонн, нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю від 50 до 150 км - з 01.06.2013;

- перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн - з 01.06.2015.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується сторонами, що транспортний засіб ФОП який перевірявся має повну масу понад 12 тонн, а відтак, враховуючи вимоги Положення №340, водій такого повинен був вести індивідуальну контрольну книжку водія або все ж таки обладнати свій транспортний засіб тахографом завчасно (тобто до 01.06.2013).

При цьому, в разі якщо перевізник на власний розсуд вирішить обладнати свій транспортний засіб саме тахографом, а не вести індивідуальну контрольну книжку, такий повинен дотримуватись наступного.

Так, порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначено «Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті», затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 № 385 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за №946/18241 (далі - Інструкція №385).

Згідно з п.3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: має при собі зокрема протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Згідно з п.п.3.5 та 3.6 цієї Інструкції, перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема: дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом, а також - наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній п.3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

Тобто, в разі обладнання свого транспортного засобу тахографом, останній має бути в обов'язковому порядку діючим та повіреним належним чином, про що може свідчити протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

В той же час, за змістом, п.6.3 Положення водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Отже, обов'язок водія мати саме діючий та повірений тахограф (протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу), або індивідуальну контрольну книжку водія у випадку якщо транспортний засіб ним не обладнано, відповідає встановленому положеннями ч.ч.1 та 2 ст.48 Закону №2344-III обов'язку водія мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Більше того, апеляційний суд критично оцінює доводи апелянта про те, що чинним на момент перевірки його транспортного засобу законодавством, вимагалось лише наявність тахографа, неважливо чи такий повірений чи ні, оскільки такі твердження позивача, з якими правильно не погодився суд першої інстанції, є хибними та зроблені у зв'язку із вузьким тлумаченням ним вимог Закону №2344-III та Положення.

Так, наявність не повіреного тахографа виключає саму можливість належної перевірки контролюючим органом робочого часу і часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, оскільки завжди існуватиме можливість втручання самих перевізників у роботу такого пристрою, або ж невірного відображення ним визначених показників.

З матеріалів справи вбачається, що водієм, під час перевірки та складення за її наслідками акту, не було надано посадовим особам відповідача індивідуальної контрольної книжки водія, а наявний у транспортному засобі не повірений тахограф не може вважатися належним виконання ФОП вимог ст.48 Закону №2344-III та Положення.

Додатково слід зазначити, що у відповідності до протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу від 02.07.2013, який долучений ФОП у суді апеляційної інстанції, датою попередньої перевірки та адаптації було 17.03.2005, що враховуючи періодичність повірки тахографів, яка існувала на момент перевірки (для цифрового - один раз на 6 років, для аналогового - один раз на 4 роки) свідчить про те, що такий дійсно був не повірений належним чином. Водночас, вимірювальні прилади, які не пройшли періодичний контроль, вважаються несправними, а їх використання заборонено.

Також, безпідставними є покликання ФОП на те, що санкції ст.60 Закону №2344-III застосовуються до лише при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень, оскільки до позивача застосовано такі у відповідності до абз.3 ч.1 вказаної статті, яка передбачає, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.ст.39 та 48 цього Закону, а не абз.11 ч.1 ст.60 Закону №2344-III.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до переконання про безпідставність позовних вимог ФОП щодо визнання протиправною та скасування Постанови.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 207, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя А.Р. Курилець

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 06 березня 2015 року.