УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2015 р. Справа № 876/3136/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Ліщинського А.М.,

при секретарі судового засідання: Нефедовій А.О.,

за участі представника відповідача: Сахарчука А.А.,

розглянувши у відкритому судовом засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25.02.2014р. по справі № 803/179/14 за позовом Приватного підприємства «Ірта» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Ірта» звернулося в суд з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0010302201, № 0010292201 та № 0010282201 від 09.12.2013 року.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 25.02.2014р. по справі № 803/179/14 позовні вимоги ПП «Ірта» задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області: №0010292201 від 09.12.2013 року, №0010282201 від 09.12.2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 17 254 гривні та застосування штрафних санкцій в розмірі 4 313 гривні 50 копійок, №0010302201 від 09.12.2013 року в частині зменшення розміру від'ємного значення сум податку на додану вартість на 10 149 гривень. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Луцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області оскаржила її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, та з наведених в ній підстав, з посиланням на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, норм матеріального права та неповне з'ясування всіх обставин справи просить скасувати оскаржувану постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25.02.2014р. по справі № 876/3136/14 та прийняти нову постанову, якою відмовити ПП «Ірта» в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи, явки представника в судове засідання не забезпечив, що відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України не перешкоджає розгляду справи без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача та представника апелянта, дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Волинській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Ірта» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 30.09.2013 року.

За наслідками вказаної перевірки Луцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області складено акт №1513/22.1/32872238 від 25.11.2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки, Луцькою ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення: №0010302201 від 09.12.2013 року, яким за порушення п.41.1, п.44.3 ст.44, п.п.20.1.8 п.20.1 ст.20, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 11 067 грн.; №0010292201 від 09.12.2013 року, яким за порушення пп.14.1.11, 14.1.27, 14.1.36, 14.1.257, п.14.1 ст.14, пп.20.1.8 п.20.1 ст.20, п.44.1, п.44.3 ст.44, п.135.1, п.135.2, пп.135.5.4, п.135.5 ст.135, п.137.1, п.137.10 ст.137, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 32 788 грн., та застосовані штрафні санкції в сумі 8 197 грн.; №0010282201 від 09.12.2013 року, яким за порушення пп.44.1, 44.3 ст.44, п.20.1.8 п.20.1 ст.20, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку додану вартість на 18 172 грн., та застосовані штрафні санкції в сумі 4 543 грн.

Згідно з п.14.1.11 ст.14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, що не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; ґ)заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Відповідно до пункту 14.1.257 Податкового кодексу України, безповоротною фінансовою допомогою є сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості.

Положеннями п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України передбачено, що до складу інших доходів включається вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції у позивача рахується заборгованість, як у покупця, в зв'язку з неоплатою отриманих продавцями товарів, послуг, а саме: на суму 22 300 гривень від ОСОБА_2 та 47 567 гривень від ОСОБА_3. Зазначена заборгованість виникла 19.11.2008 року та 21.10.2009 року.

З наявної у матеріалах справи ухвали Господарського суду Волинської області від 24.10.2011 року у справі №5004/714/ у справі про банкрутство Приватного підприємства «Ірта» вбачається, що 24.10.2011 року визнані грошові вимоги кредиторів боржника -Приватного підприємства «Ірта», в тому числі ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Відповідно до статті 1 та статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майном. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується податковою декларацією з податку на прибуток підприємства за 3 квартал 2012 року, в додатку ІД до рядка 03 податкової декларації, в графі 03.25 позивачем відображені суми безнадійної кредиторської заборгованості в розмірі 944 199 грн., в яку включено заборгованість перед ОСОБА_2 в розмірі 22 300 грн. та ОСОБА_3 в розмірі 47 566, 67 грн.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із судом першої інстанції про безпідставність твердження відповідача щодо заниження позивачу бази оподаткування від невключення заборгованості за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності за 2012 рік на суму 69 867 грн., оскільки: по-перше, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заявлені до суду вимоги про стягнення із ПП "Ірта" кредиторської заборгованості, по-друге, підприємством включено до складу інших доходів в декларації за 3 квартал 2012 року безнадійну кредиторську заборгованість, що виникла перед ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 28.11.2011 року №84, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ютрейд" позивачем придбано в 2012 році нафтопродукти на загальну суму 103 522, 27 грн., в т.ч. ПДВ 17 254 грн.

На підтвердження виконання зазначеної господарської операції, Товариством з обмеженою відповідальністю "Ютрейд" надано податкові накладні, на підставі яких сформований кредит в загальному розмірі 17 254 грн. ,в податкових деклараціях за січень 2012 року на суму 7 275 грн. за лютий 2012 року на суму 8 247 грн., за березень 2012 року на суму 1 124 грн. та за квітень 2012 року на суму 608 грн.

Також позивачем за господарською операцією із Товариством з обмеженою відповідальністю "Ютрейд" сформовані валові витрати за 1 квартал 2012 року в розмірі 83 231 грн. та за 2 квартал 2012 року на суму 608 грн.

Крім цього, обґрунтовуючи здійснення господарської операції із ТОВ "Ютрейд" щодо купівлі нафтопродуктів, позивачем надано первинні документи, а саме товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів, копії подорожніх листів, накладні на поставку палива, та платіжні доручення, якими підтверджується розрахунок з ТзОВ "Ютрейд" за поставлений товар.

Також, згідно листа ТОВ "Ютрейд" від 27 січня 2014 року №12 скерованого на адресу ПП "Ірта" вбачається, що ТОВ "Ютрейд" підтверджено поставку нафтопродуктів в кількості 4 880 літрів на ПП "Ірта".

Відповідно до положень п.138.2 ст.138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Нормами п.198.1 та 198.2 ст.198 Податкового Кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що із наявних у матеріалах справи належним чином складених податкових накладних та платіжних доручень, вбачається, що позивачем правомірно віднесено до валових витрат за 1 квартал 2012 року суму в розмірі 83 231 грн. та за 2 квартал 2012 року суму 608 грн., правомірно сформований податковий кредит в розмірі 17 254 грн. та задеклароване від'ємне значення об'єкта оподаткування в розмірі 10 149 грн. по господарським операціям із ТОВ "Ютрейд".

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції правильно скасовані податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області: №0010292201 від 09.12.2013 року, №0010282201 від 09.12.2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 17 254 гривні та застосування штрафних санкцій в розмірі 4 313 гривні 50 копійок та №0010302201 від 09.12.2013 року в частині зменшення розміру від'ємного значення сум податку на додану вартість на 10 149 гривень.

Однак, поруч із цим, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо правомірності позиції податкового органу про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 918 грн., застосування штрафних санкцій в розмірі 229, 50 грн. та зменшення від'ємного розміру об'єкта оподаткування на 918 грн., з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, в порушення п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 та ст.201 Податкового Кодексу України, підприємством включено до складу податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість з січня 2012 року по травень 2013 року, суми податку на додану вартість які не підтверджені податковими накладними на загальну суму 916, 36 грн.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, не підтверджені податковими накладними суми податку на додану вартість в розмірі 916, 36 грн., з урахуванням заокруглених показників, що відображались в податкових деклараціях з податку на додану вартість з січня 2012 року по травень 2013 року, суми податку на додану вартість не підтверджені податковими накладними склала 918 грн., у зв'язку з чим за вказане порушення у податкових повідомленнях-рішеннях від 09.12.2013 року №0010282201 та від 09.12.2013 року №0010302201 податковим органом збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 918 гривень та зменшено від'ємне значення сум податку на додану вартість на 918 грн.

Судом встановлено, що ПП «Ірта» не надано податкових накладних, які б підтверджували правомірність формування податкового кредиту з січня 2012 року по травень 2013 року та, відповідно і формування від'ємного значення сум податку на додану вартість на 918 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції та вважає, що податкове повідомлення-рішення від 09.12.2013 року №0010282201 в частині збільшення суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 918 гривень та застосування штрафних санкцій в розмірі 229, 50 грн. та податкове повідомлення-рішення від 09.12.2013 року №0010302201 в частині зменшення від'ємного значення сум податку на додану вартість на 918 грн. є законними і не підлягають скасуванню, а податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області: №0010292201 від 09.12.2013 року, №0010282201 від 09.12.2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 17 254 гривні та застосування штрафних санкцій в розмірі 4 313 гривні 50 копійок, №0010302201 від 09.12.2013 року в частині зменшення розміру від'ємного значення сум податку на додану вартість на 10 149 гривень є протиправними, а відтак скасовані судом першої інстанції правильно.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25.02.2014р. по справі № 803/179/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.І. Запотічний

Судді О.І.Довга

А.М.Ліщинський

Повний текст ухвали складений 05.03.2015 року.