УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2015 р. Справа № 876/75/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шинкар Т.І.,
суддів Ільчишин Н.В.,
Пліша М.А.,
з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Жидачівського відділення Миколаївської МДПІ Львівської області ДПС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року у справі №2а-3161/12/1370 за позовом Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
В С Т А Н О В И В:
04.02.2008р. Відкрите акціонерне товариство «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі (далі - ДПІ), правонаступником якої є Миколаївська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області Жидачівське відділення, просило, враховуючи подані уточнення, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ №0000022320/2/483 від 15.01.2008р.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2014р. позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Жидачівське відділення Миколаївської МДПІ Львівської області ДПС подало апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2014р. та винести нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено ДПІ за результатами планової документальної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.03.2007р. та за результатами розгляду повторної скарги голови правління Товариства від 05.11.2007р., якою встановлено завищення Товариством бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі-ПДВ), оскільки у ході проведення перевірки встановлено, що між Товариством укладено договори із ЗАТ комерційним банком «Приват-банк» про надання інформаційно-консультаційних послуг. На виконання вказаних договорів до перевірки представлено акти прийому-передачі інформаційно-консультаційних послуг, які включено до складу валових витрат платника, у яких вказано, що обумовлені договорами послуги надані в повному об'ємі і у встановлені терміни. Проте, судом першої інстанції не взято до уваги, що первинні документи, які б містили відомості про господарські операції, не представлені, у актах прийому-передачі інформаційно-консультаційних послуг не вказано зміст та обсяг господарської операції згідно конкретного акту, не вказано номенклатуру цін в розрізі окремих видів послуг, не вказана вартість конкретної послуги, одиниці виміру господарської операції. У зв'язку з цим відсутнє підтвердження фактичного надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), не доведено їх використання у власній господарській діяльності. Понесені витрати на послуги повинні оформлятись відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тої чи іншої послуги.
В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, позивач явку представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги та подані письмові заперечення в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, на підставі направлення ДПІ проведено виїзну планову перевірку ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.03.2007р. у ході проведення якої встановлено, що Товариством укладено договори із ЗАТ комерційним банком «ПриватБанк» м.Дніпропетровськ від 03.01.2006р. №Г.22.4.1.0-84 та від 03.01.2007р. №Г.22.4.1.0-3 «Про надання інформаційно-консультаційних послуг», згідно яких банком надавались такі послуги: моніторинг виконання затвердженого бюджету фінансових потоків підприємства; надання інформації по фактичному виконанню бюджету капітальних ремонтів і модернізації виробництва; моніторинг термінів погашення кредитних ліній у відповідності з затвердженим графіком; надання інформації про проведені платежі, які не пройшли цінову експертизу; надання інформації при виставки, семінари, конференції по тематиці діяльності підприємства; облік залишків грошових засобів по тендерах замовника; облік економії та подорожчання по кредитах; надання інформаційно-консультаційних послуг шляхом визначення рівня цін на придбання товарно-матеріальних цінностей для ведення господарської діяльності підприємства; не розповсюдження відомостей та інформації отриманих банком в ході надання послуг (т.1, а.с.158-166).
На виконання даних договорів до перевірки представлено акти прийому-передачі інформаційно-консультаційних послуг, які включено до складу валових витрат платника на загальну суму 240 000,00 грн. в т.ч.ПДВ 40 000,00 грн.
За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт від 09.08.2007р. за №794/23-1/00278801, яким встановлено, зокрема, порушення Товариством пп. 7.7.9 п.7.7. ст..7, п.4.7 ст.4, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР із внесеними змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено завищення бюджетного відшкодування ПДВ на суму 3 467 252 грн.
На підставі зазначеного акта перевірки, поданих Товариством скарг в порядку апеляційного узгодження, ДПІ винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000022320/2/483 від 15.01.2008р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 36 000,00 грн., у тому числі: сума завищення бюджетного відшкодування - 24 000,00 грн.; штрафні санкції - 12 000,00 грн., з яким не погодилось Товариство звернувшись із позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суду виходить з наступного.
На момент виникнення спірних правовідносин між Товариством та ЗАТ комерційним банком «ПриватБанк» як платниками ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено положеннями Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97- ВР у відповідній редакції (далі - Закон №168/97).
Згідно п. 1.8 ст.1 Закону №168/97 та п.1.1 Наказу ДПА України, Держказначейства України «Про затвердження Порядку відшкодування ПДВ» №209/72 від 02.07.1997р. з наступними змінами, які були чинні на момент виникнення спірних правовідносин, бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено пунктом 7.7 Закону №168/97.
Згідно пп. 7.7.1 Закону №168/97 - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Підпунктом 7.7.2 пункту 7.2 ст.7 Закону №168/97 передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: згідно з пунктом «а» бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); згідно з пунктом «б» залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р. (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.95р. за № 168/704.
З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
На підтвердження виконання умов Договорів від 03.01.2006р. №Г.22.4.1.0-84 та від 03.01.2007р. №Г.22.4.1.0-3 Товариством надано Акти прийому-передачі наданих послуг від 26.01.2006 р. на суму 18000 грн., від 24.02.2006р. на суму 18000 грн., від 24.03.2006р. на суму 18000 грн., від 25.04.2006р. на суму 18000 грн., від 25.05.2006р. на суму 18000 грн., від 25.07.2006р. на суму 18000 грн., від 23.08.2006р. на суму 3600 грн., від 25.09.2006р. на суму 18000 грн., від 25.10.2006р. на суму 18000 грн., від 24.11.2006р. на суму 18000 грн., від 25.12.2006р. на суму 18000 грн., від 25.01.2007р. на суму 18000 грн., від 26.02.2006р. на суму 3500 грн., від 26.03.2006р. на суму 3500 грн., від 23.08.2006р. на суму 3600 грн., від 26.06.2006р. на суму 18000 грн. (т.1, а.с.166-181).
З наявних в матеріалах справи копій інформаційних листів вбачається, що протягом січня 2006 року - березня 2007 року на виконання вказаних договорів ЗАТ комерційним банком «ПриватБанк» надано щомісячну постатейну інформацію щодо фактичних витрат за вказаний період (т.2 а.с.80-94).
Крім того, за заявами позивача щодо проведення тендеру по наданню послуг з обов'язкового страхування від 07.08.2006р. та 05.09.2006р. ЗАТ комерційним банком «ПриватБанк» проведено тендер серед страхових компаній України, з якими в подальшому укладено договори добровільного страхування транспортних засобів, майна юридичної особи в заставі та договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (т.2, а.с.80-176).
Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України № 168/97 не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до абз.3 п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України № 168/97-ВР податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України № 168/97-ВР встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.п.7.7.5. п.7.7 ст.7 Закону України № 168/97-ВР суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.
Виходячи із аналізу законодавства, однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Водночас, наявність податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, його оплата, використання у господарській діяльності тощо) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного місяця.
Отримання інформаційно-консультаційних послуг Товариством підтверджено податковими накладними за перевірений період, які не мали недоліків та порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним на момент їх виписки законодавством. Платіжні доручення підтверджують факт оплати послуг (т.1, а.с.182-208).
Слід зауважити, що ДПІ та не ставить під сумнів правомірність складання податкових накладних, чи періоду включення їх до податкового кредиту обревізованого періоду, чи факту надмірної сплати податку позивачем, як необхідної умови бюджетного відшкодування.
Як встановлено судом першої інстанції, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року, яка набрала законної сили 30 січня 2013 року, по справі №2а-5048/11/1370 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення, означені господарські правовідносини визнані реальними. У вказаному рішенні суди прийшли до висновку про правомірність віднесення до складу валових витрат вартість інформаційно-консультативних послуг, які надані ВАТ «ЖЦПК» ЗАТ КБ «ПриватБанк» як витрат, понесених у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва та продажем продукції (т.3, а.с.131-133).
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону №168, щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується саме платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку. Платник податку має право на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Дана позивція суду узгоджується з правовій позиції Верховного Суду України, викладаною у Постанові від 29 жовтня 2010 року у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та Постанові від 22 жовтня 2010 року у справі за позовом Приватного підприємства «Балтимор» до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
На переконання колегії суддів, не зазначення в актах приймання-передачі якихось реквізитів та/чи інформації, передбачених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» чи Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, не може слугувати беззаперечною підставою визнання таких документів неналежними, за наявності інших письмових документів, які в сукупності підтверджують факт виконання господарських операцій. При цьому дії Товариства платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що є підставою вважати протиправним оскаржуване податкове повідомлення рішення.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Жидачівського відділення Миколаївської МДПІ Львівської області ДПС залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року у справі №2а-3161/12/1370 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.І. Шинкар
Судді Н.В. Ільчишин
М.А.Пліш
Повний текст Ухвали виготовлено 06.03.2015р.