Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-75 2009 Головуючий 1 інстанції Іванова Л.А.
Категорія 45 Доповідач Фомічов С.Є.
У Х В А Л А
Іменем України
21 січня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючої судді - Бубличенко В.П.
суддів - Сукач Т.О.
Фомічова С.Є.
при секретарі - Савченко Н.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справа за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - Кіровоградська міська рада, до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, знесення зливних ям, стягнення моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, усунення перешкод в користуванні належною на праві приватної власності частини будинку та двором, відшкодування моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 28 жовтня 2008 року і
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про встановлення порядку користування земельної ділянкою відповідно до часток у спільній власності на домоволодіння, розташоване в АДРЕСА_1, знесення зливних ям та відшкодування моральної шкоди.
ОСОБА_3, ОСОБА_4 пред'явили зустрічний позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки, усунення перешкод в користуванні домоволодінням і двором та відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 28 жовтня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, а також зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволені частково.
Суд встановив порядок користування спірною земельною ділянкою відповідно до існуючого порядку користування ( як вказано в додатку № 2 до висновку № 348/3 від 5 грудня 2006 року Кіровоградської науково-дослідної лабораторії судових експертиз).
В задоволенні інших первісних та зустрічних вимогах суд відмовив.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права в частині встановлення порядку користування земельною ділянкою та ухвалити нове рішення , яким задовольнити їх позовні вимоги в повному обсязі, відмовивши в задоволенні зустрічних позовних вимог.
Зазначають, що суд не дав належної оцінки матеріалам справи, тому фактично не вирішив питання про встановлення порядку користування земельною ділянкою відповідно до часток сторін у спільній власності на домоволодіння.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні їх позовних вимог за зустрічним позовом щодо усунення перешкод у користуванні належною частиною домоволодіння шляхом зобов'язання ОСОБА_1 знести самовільно побудовану добудову літ. „а1” до будинку літ „А”, та зобов'язання ОСОБА_2 облаштувати перегородку від кута домоволодіння (кімната № 3-7) до межі належної їм присадибної ділянки, а також про відшкодування з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 моральної шкоди, з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
При розгляді справи суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст.212-213 ЦПК України повно з'ясував обставини справи та належно оцінив надані сторонами докази.
Судом встановлено, що власниками домоволодіння АДРЕСА_1 є: ОСОБА_1 з часткою 7/25 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 24 вересня 1993 року № 1-5320 та свідоцтва про право власності від 24 вересня 1993 року № 1-5321; ОСОБА_2 з часткою 21/50 на підставі договору купівлі-продажу, реєстраційний № 2-9126 від 18 жовтня 1966 року; ОСОБА_3 з часткою 3/10 на підставі договору купівлі-продажу, реєстраційний №2-2760 від 16 травня 1972 року. Зазначене підтверджується довідкою ОКП „КООБТІ" про належність нерухомого майна № 8064 від 11.09.2006 року. (том 1 а.с.9).
За даними технічного паспорта житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 183, 54 кв. м., в тому числі житловою площею 118,17 кв.м, розташований на земельній ділянці площею 800, 1 кв. м (том 1 а.с.21, 22).
Як вбачається з висновку № 348/3 від 5 грудня 2006 року Кіровоградської науково-дослідної лабораторії судових експертиз, житловий будинок літ. „А” побудований у 1910 році і являє собою одноповерхову будівлю з прибудовами літ. „а” та літ."а.1" (фото № 1,3, 5,8 додатку № 1), в житловому будинку розташовано три житлові квартири. Всі квартири є ізольованими, мають окремі виходи назовні, з квартири №1 за планом (№ 2 за адресою) є окремий вихід на вул. Кірова (фото № 1 додатку №1 ) та у двір через прибудову літ. „а”. Житловий будинок підключено до: газопостачання від зовнішніх мереж, водопостачання та каналізації (частково), електропостачання від зовнішніх мереж, опалення від індивідуальних опалювальних котлів промислового виготовлення, телефонної мережі (том 1 а. с.68-70).
Згідно з актом від 20 травня 1975 року, затвердженого начальником міжміського бюро технічної інвентаризації, складеного на підстав подання міськкомунгоспу від 31 березня 1975 року за № 228 на предмет уточнення землекористування між співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1, у зв'язку зі зміною меж земельної ділянки по фактичному користуванню: ОСОБА_1 займає ділянку саду площею 42,6 кв.м.; ОСОБА_3 займає ділянку саду площею 114,6 кв.м.; ОСОБА_2 займає ділянку саду площею 129,7 кв.м. При цьому в загальному користуванні співвласників знаходиться ділянка під двором площею 513,20 кв. м. ( у тому числі під будівлями ), загальна площа земельної ділянки складає 800,1 кв.м.
На день обстеження земельна ділянка при домоволодінні по АДРЕСА_1 має форму неправильного многокутника. Фактична площа земельної ділянки при домоволодінні складає 913,0 кв.м., що на 112,9 кв.м. більше зазначеної в акті від 20 травня 1975 року, затвердженого начальником міжміського бюро технічної інвентаризації. Збільшення площі ділянки пояснюється збільшенням лінійних розмірів фасадної та задньої меж земельної ділянки.
В користуванні співвласників знаходяться: у ОСОБА_1 з часткою 7/25 земельна ділянка, площею 36,0 кв.м. уздовж сараю літ. „Б”; у ОСОБА_2 з часткою 21/50 земельна ділянка площею 138,5 кв.м. уздовж лівої бокової межі; у ОСОБА_3 з часткою 3/10 земельна ділянка площею 101,26 кв.м. в центральній частині домоволодіння.
В загальному користуванні знаходиться земельна ділянка площею 637,24 кв.м. (у тому числі під будівлями).
Існуючий порядок користування будівлями, спорудами та земельною ділянкою при домоволодінні по вул. Кірова, 19 в м. Кіровоград графічно зображений у додатку № 2, експертом запропоновано два варіанти встановлення порядку користування даною земельною ділянкою, які графічно відображені в додатку № 3 та додатку № 4, встановити окремі в'їзди для співвласників неможливо, але можливо встановити додатковий в'їзд до домоволодіння з боку проїзду до багатоповерхового житлового сектору, самовільно побудованих будівель на земельній ділянці не має.
При вирішенні справи суд обґрунтовано керувався ст.88 ЗК України, згідно з якою володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди у судовому порядку, а також роз'ясненнями Пленуму Верховного суду України у п.21 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ”, згідно з якими при встановленні порядку володіння та користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, враховується можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір'я.
Порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до ст.88 ЗК України бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою. Якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності в спільну часткову чи на час виникнення останньої.
Як вбачається з висновку № 348/3 судової будівельно-технічної експертизи від 5 грудня 2006 року, на час обстеження земельна ділянка поділена умовними межами, при цьому в користуванні співвласників знаходяться: у ОСОБА_1 земельна ділянка площею 36, 0 кв. м; у ОСОБА_2- 138, 5 кв.м.; у ОСОБА_3 - 101, 26 кв. м.. В загальному користуванні знаходиться земельна ділянка площею 637, 24 кв. м. (у тому числі під будівлями).
Враховуючи наведене, а також те, що між співвласниками з моменту набуття кожним з них права власності склався порядок користування будівлями, спорудами та спірною земельною ділянкою, який повністю задовольняє потреби кожного із співвласників протягом тривалого часу і підстав для зміни порядку користування земельною ділянкою не має, суд дійшов правильного висновку про необхідність встановлення порядку користування земельною ділянкою згідно з існуючим порядком користування будівлями, спорудами та земельною ділянкою, як вказано в додатку № 2 до висновку № 348/3 від 5 грудня 2006 року Кіровоградської науково-дослідної лабораторії судових експертиз.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Як вбачається з висновку експерта, зливна яма літ. „Е” розташована на відстані 2,8 м. від фундаменту житлового будинку літ. „А”, зливна яма літ. „Д” розташована на відстані 4,0 м. від фундаменту житлового будинку літ. „А”. Розташування зливних ям не відповідає п.3.26 ДНБ 360-92** „Планування і забудова міських і сільських поселень”. Відповідно до санітарних вимог майданчики для компосту, дворові вбиральні та очисні споруди каналізації повинні знаходитись у глибині двору не ближче 15 м від вікон житлових будинків,..."; та п.2.2.3 СанПин НОМЕР_1 "Санітарних правил утримання територій населених міст» на території приватного домоволодіння місця розташування сміттєзбірників, дворових туалетів та вигрібних ям повинні визначатись самими домовласниками, відстань може бути скорочена до 8-10 метрів від жилих будинків. У разі конфлікту це питання повинно вирішуватись представниками виконкомів місцевих рад (за участю архітектора, ЖКП чи квартального комітету, санітарного лікаря).
Як вбачається з матеріалів справи, зливні ями були збудовані ще у 1910 році з моменту забудови будинку, ями є загерметезовані, вони періодично вичищаються. Згідно з довідкою № 481 від 17.07.2007 року, виданою ТОВ „Водне господарство”, при обстеженні водопровідної та каналізаційної мережі виявлено, що за адресою по АДРЕСА_1 відсутня можливість підключення квартири № 3, в якій проживає ОСОБА_3, до централізованої каналізації.
Твердження позивачів за первісним позовом про те, що від зливних ям літ. „Д”, „Є”, розташованих біля вікон квартири ОСОБА_1, постійно відчувається неприємний запах, особливо влітку, не ґрунтуються на доказах. Відомостей щодо перебудови даних ям після будівництва будинку немає.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимога про необхідність знесення вказаних зливних ям і облаштування їх в іншому місці, не доведена в судовому засіданні, а тому не підлягає задоволенню.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що не підлягає задоволенню і вимога позивача ОСОБА_2 щодо зобов'язання відповідача за первісним позовом ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні частиною домоволодіння, оскільки, як встановлено в судовому засіданні і не заперечувалося сторонами по справі, позивач ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 не проживає, а мешкає за адресою АДРЕСА_2. При цьому суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими, оскільки не зазначено, які саме перешкоди чинить позивачу ОСОБА_2 відповідач ОСОБА_4, яка не є співвласником частини домоволодіння по АДРЕСА_1, а також яким чином слід усунути ці перешкоди.
Згідно з висновком № 348/3 судової будівельно-технічної експертизи від 5 грудня 2006 року на час обстеження встановлено, що у користуванні ОСОБА_1 знаходиться у прибудові літ. „а1” коридор, пл.4,9 кв. м., санвузол пл.1,5 кв.м (фото №№13, 14 додатку №1). На прибудову літ. „а1” до житлового будинку літ. „А” є дозвіл, наданий виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради за № 516-Б від 07.10.2003 року на підставі рішення виконкому міської ради від 12 листопада 1997 року №942 на оформлення самовільно побудованої добудови.
Разом з тим, відповідно до наказу № 37/2 від 25.12.2003 року, протест Кіровоградської міжрайонної природоохоронної прокуратури від 18 грудня 2003 року №2013 задоволено, скасовано дозвіл від 3 жовтня 2003 року № 516-Б та архітектурно-планувальне завдання на будівництво одноповерхової добудови до житлового будинку домоволодіння АДРЕСА_1, відповідно до якого ОСОБА_1 було надано дозвіл на оформлення самовільно-побудованої добудови літ. „а1” до житлового будинку літ. „А” на підставі рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 12 листопада 1997 року № 942.
Крім того, як вбачається з наданого в судовому засіданні представником позивачів за первісним позовом висновку № 308/3 будівельно-технічного дослідження на предмет дотримання будівельних норм при реконструкції прибудови літ. „а1” до квартири в будинку АДРЕСА_1 та чи не заважає прибудова проїзду до двору, обстеженням було встановлено, що згідно з технічним паспортом ОКП „КООБТІ” на домоволодіння АДРЕСА_1 станом на 1988 рік вхід до квартири ОСОБА_1 в житловому будинку виконувався через прибудову розміром 1.3м х 4.72м. На час обстеження зазначена прибудова була реконструйована зі змінами техніко-економічних показників (збільшення будівельного об'єму та площі прибудови, заміну зношених та морально застарілих конструкцій на більш надійні). Реконструкція прибудови проводилася у 2002 році. Прибудова реконструйована самовільно. Згідно з постановою № 374 від 5 вересня 2002 року інспекцією Держархбудконролю за самовільно побудовану прибудову було накладено штраф в розмірі 34 грн., який було сплачено 05.09.23002 року. Реконструйована прибудова на час обстеження має такі геометричні розміри -1.40м. х 7.15м. х 3.3м. Збільшення геометричних розмірів прибудови виконано за рахунок подовження зовнішньої стіни в бік фасаду житлового будинку, при цьому експертом було зроблено висновок про те, що прибудова літ. "а1" до квартири ОСОБА_5 в будинку АДРЕСА_1 відповідає будівельним нормам, при цьому ширина проїзду в глибину двору біля прибудови складає 3.0м. (фото №2, №4, №5 додатку), що не суперечить вимогам ВСН 61-89(р) Держкомархітектури.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що зазначена при будова не перешкоджає позивачам за зустрічним позовом у користуванні належною їм частиною домоволодіння і присадибною земельною ділянкою.
Крім того, позивачами за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 ставилося питання про усунення перешкод в користуванні належною їм часткою в домоволодінні АДРЕСА_1 з боку ОСОБА_2 шляхом зобов'язання облаштувати перегородку від кута домоволодіння (кімнати №№3-7 за планом будівлі) до межі присадибної земельної ділянки, якою вони фактично користуються. В обґрунтування цієї позовної вимоги вони зазначали, що ОСОБА_2 згідно технічного паспорта займає квартиру під АДРЕСА_1, однак за даною адресою не проживає вже близько 20-ти років, в належній їй частині домоволодіння проживає її син - ОСОБА_6 зі своєю сім'єю, де постійно вчиняються сварки, які іноді переростають у бійки, при цьому все це відбувається саме перед вікнами належної позивачам за зустрічним позовом частини домоволодіння.
Суд дійшов правильного висновку, що вимоги в цій частині позову не підлягають задоволенню, оскільки на підтвердження зазначених вище обставин позивачами не надано об'єктивних доказів, і, крім того, як встановлено в судовому засіданні і не заперечувалося сторонами по справі, відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_2 у належній їй на праві особистої власності частині домоволодіння АДРЕСА_1 не проживає протягом тривалого часу. При цьому ОСОБА_3 і ОСОБА_3 не обґрунтували, які саме перешкоди у користуванні належною їм власністю чинить ОСОБА_2
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.10, ст.60 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Сторони не скористалися своїм процесуальним правом щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості в обґрунтування доводів щодо заподіяння їм моральної шкоди з вини іншої сторони. В зв'язку з цим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди сторонам повинно бути відмовлено.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 28 жовтня 2008 року відповідає обставинам справи та постановлено відповідно до вимог діючого законодавства, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 28 жовтня 2008 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуюча
Судді