РІШЕННЯ                                    Справа № 2-8,2009

                                                      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня  2009  року  Лисянський районний суд Черкаської області

в складі: головуючого-судді       Золотоверхого  О.І.

               при секретарі                 Гутман О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Лисянка справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ПП фірма « Інфоазот »,  МПП НІЦ « Інфомир », Лисянської селищної ради Черкаської області про визнання права  на приватизацію та права власності на квартири в  будинках 1,3 5 по вул. Котляревського в смт. Лисянка;

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2до фірми  « Інфоазот », МПП НІЦ « Інфомир » Лисянської селищної ради Черкаської області про визнання частково недійсним договору купівлі - продажу від 12 грудня 1991 року укладеного між Черкаським ВО  « Азот »та   МП « Інфоазот» в частині продажу квартир №1,2,6 в будинку АДРЕСА_1;

          за позовом ОСОБА_1,  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,ОСОБА_5, ОСОБА_6, до ПП « Інфоазот »

МПП НІЦ « Інфомир », ВАТ   « Азот », Лисянської селищної ради  про визнання  частково недійсним договорів купівлі - продажу від 12.12.1991 року укладеного між Черкаським В.О. « Азот» та МПП НІЦ « Інфомир » та від 06.09.1993 року укладеного між     МПП НІЦ « Інфомир » та ПП « Інфоазот » в частині продажу  шести квартир в будинках АДРЕСА_1;

                                                               ВCТАНОВИВ:     

             Позивачі    ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6  звернулись до суду  з позовом до фірми « Азот «  МПП « Інфомир » Лисянської селищної ради  про визнання за ними права   на приватизацію та визнання права власності на шість квартир в будинках  АДРЕСА_1.

             В процесі розгляду справи позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до цих-же відповідачів про уточнення та зміну позовних вимог  про визнання частково недійсним  договору купівлі-продажу від 12.12.1991 року укладеного між Черкаським   ВО « Азот » та МП « Інфомир » в частині продажу квартир № 1,2,6 в будинку АДРЕСА_1.

 Знову  -ж таки в процесі розгляду справи, всі вищевказані позивачі звернулись з позовом про уточнення позовних вимог  до ПП « Інфоазот », МПП НІЦ « Інфомир », ВАТ « Азот », Лисянської селищної ради про визнання частково недійсним  договору купівлі-продажу  від 12.12.1991 року укладеного між  Черкаським ВАТ « Азот » та МПП НІЦ « Інфомир » в частині продажу шести  квартир в будинках 1,3,5 по вул. Котляревського  в смт. Лисянка та зобов'язати Лисянську селищну раду прийняти вказані квартири на свій баланс та забезпечити право на приватизацію.

В судовому засіданні   позивачі ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 позов підтримали та суду пояснили.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2- відповідно до рішення Лисянської селищної ради № 150 від 05 червня 1986 року вони отримали ордери та заселились в квартири №1 та 2 в будинку АДРЕСА_1. Вказані квартири будувались Черкаським ВО « Азот » і були передані  відповідно до листа ВО « Азот» від 24.04.1986 року Лисянській райраді для заселення їх га свій розсуд. В даних квартирах вони проживають більше двадцяти років, своїми силами та коштами проводили капітальні та поточні ремонти, зробили в квартирах всі зручності, підвели газ. Коли розпочалась приватизація квартир, вони ставили перед різними інстанціями питання приватизації житла, але це питання   не вирішувалось в зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів   на їх квартири на їх квартири та будинок в цілому. Про те, що ВО « Азот » ще в 1991 році продав в тому  числі і їх квартири в яких вони проживають МПП НІЦ  « Інфомир » і їм стало відомо після звернення    до суду із заперечення відповідача на позов в квітні 2006 року. Про те,   що  МПП   НІЦ « Інфомир  » в 1993   році передав в тому числі і їх квартири фірмі « Інфоазот» вони також дізнались із заперечення відповідача на їх позов. Їм ніхто не пропонував придбати квартири, приватизувати їх, та не повідомив про зміну  власника.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважають, що мають право   на квартири в яких проживають поскільки проживають в них більше двадцяти  років, являються потерпілими від аварії на Чорнобильській АЕС, а тому простять всі угоди про передачу їх квартир від одного до іншого власника в цій частині визнати недійсними, передати квартири Лисянській селищній раді для послідуючого вирішення питання   про приватизацію вказаних квартир.

             ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6- всі вони працювали на Лисянському складі рідкого аміаку Черкаського ВО « Азот » на різних посадах в 1996 -1998 роках вони переведені на роботу в фірму   « Інфоазот » поскільки склади були передані вказаній фірмі.

 ВО « Азот » розпочало в смт. Лисянка по вул.. Котляревського будівництво трьох двох квартирних будинків. Відповідно до рішення   Лисянської селищної ради № 24 від 31 січня 1986 року вони отримали ордери та заселилися в квартири в будинках 3 і 5 АДРЕСА_3. В цих квартирах вони проживають і в даний час. За власні кошти вони проводили капітальні та поточні ремонти, газифікували квартири. Проте  разом із складом рідкого аміаку ВАТ « АЗОТ » 1991 році продав фірмі « Інфомир » і їх квартири, про це вони довідались під час розгляду справи в суді із заперечення відповідача на їх позов ніяких пропозицій  про відчудження  квартир їм не надходило.

Поскільки  більше двадцяти років вони проживають в даних квартирах, являються потерпілими від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вони вважають що мають право   на приватизацію квартир. Враховуючи це позивачі просять  визнати недійсними всі угоди по відчуження квартир яких вони   проживають, передати квартири Лисянській селищній   раді з послідуючим вирішенням питання про їх приватизацію.

Представник  фірми « Інфоазот » позов не визнав і пояснив, що квартири   позивачів належать МПП НІЦ « Інфомир », а тому питання    передачу квартир   повинні вирішувати    вони.

Представник  МПП НІЦ « Інфомир » в судовому засіданні позов визнав частково і пояснив, що вони могли б передати квартири позивачам, але за відповідну плату, поскільки вони рахуються в них як основні засоби. Але якщо керівництво району та податкова інспекція гарантує їм не стягувати податок, то вони могли б передати безплатно квартири.

Представник Лисянської селищної ради не заперечує проти задоволення  позову. Крім цього   представник селищної ради в судовому засіданні просить квартири позивачів передати на баланс  селищної ради   з послідуючим вирішенням питання про  приватизацію позивачами квартир.

Представник Лисянської районної ради який виступив на боці позивачів,в судовому засіданні просить позов задоволити, передати квартири позивачів Лисянській селищній раді, з послідуючим вирішення питання приватизації цих квартир.

Вислухавши учасників  судового   засідання, вивчивши  матеріали справи суд вважає,  що позов підлягає до задоволення із слідуючих підстав.

Суд вставив, що Черкаське ВО « Азот » було власником складу  аміаку рідкого в смт. Лисянка Черкаської області. Для забезпечення  житлом  працівників складу  ВО « Азот » збудувало в смт. Лисянка три двоквартирні будинки  по вул.. Котляревського № 1,3,5.  Початок  та закінчення    будівництва суд не встановив, поскільки сторони не надали стосовно цього будь-яких документів. Дані стосовно початку та закінчення будівництва будинків відсутні і  в районному архіві, селищній  та районній   радах.

Суд також встановив, що відповідно  до рішень Лисянської селищної ради № 24 від 31.01.1986 року та № 150 від 05.06.1986 року позивачі отримали ордери та поселились в квартирах ( шість  квартир) в будинках АДРЕСА_1. При цьому слід відмітити, що позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 отримали квартири   як працівники ВО « Азот » та як перебуваючи     на квартирному обліку в Лисянській селищній раді.

 Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали квартири  як молоді спеціалісти  Лисянської  районної лікарні, відповідно до листа адміністрації та  профкому Черкаської ВО « Азот» згідно з якими дві квартири ВО « Азот» передано виконкому Лисянської районної ради  для заселення за власними рішеннями.

Таким чином позивачі  поселились в квартири на підставі ордерів виданих Лисянською селищною радою в лютому-червні 1986 року, із того   часу, тобто більше 20 років проживають  в наданих їм квартирах, власними коштами проводили поточні та капітальні ремонти, провели газифікацію квартир.

Враховуючи неведене та відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України ( в редакції 2004 року) особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і проживає відкрито, безперервно володіє нерухомим майном протягом 10 років, набуває право власності на це майно- набувальна давність.

У відповідності до ч. 4 ст. 344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно  набуваються за рішенням суду.

Суд також встановив,    що 12.12.1991 року Черкаське ВО « Азот » відповідно   до договору купівлі - продажу  продало фірмі МПП  НІЦ « Інфомир »  м. Одеса склад рідкого аміаку в смт. Лисянка, а разом з ним і шість  квартир по вул. Котляревського в яких проживають позивачі і які посилились в дані квартири    на законних підставах.

Відповідно до ст.. 229 ЦК України ( в редакції кодексу 1963 року) поскільки правовідносини  виникли коли діяв цей   кодекс, при укладенні договору   купівлі-продажу продавець  зобов'язаний  попередити покупця про всі права третіх осіб  на продажну річ- право наймача, право застави тощо.

При продажі складу  та квартир вимоги даного закону  не були виконані  Позивачі    також  не були повідомлені про те,   що квартири в яких вони проживають продані.

Крім цього, у відповідності до ст. 225   ЦК України ( 1963) року право продажу  майна, крім випадків  примусового продажу, належить власнику.

Як встановив суд, квартири в яких проживають позивачі, в експлуатацію не здані, будь-яких даних про    це в районному архіві селищній раді та районній раді немає.

Згідно довідки Звенигородського підрозділу Черкаського ОБТІ від 13.06.2007 року  документи на право власності на двоквартирні будинки АДРЕСА_1 в яких проживають позивачі  не виготовлялись і інформація про те хто є власником  цих будинків та квартир   в них відсутня.

Враховуючи наведене Черкаське ВО « Азот » в1991 році не будучи власником квартир передала їх фірмі  «Інфоазот» 06.02.1993 року.

Про відсутність власника спірних квартир  свідчить і те, що 15.03.2007 року адміністрація фірми « Інфоазот» зверталась  до Лисянської селищної ради  із заявою про визнання права власності на три двоповерхові котеджі, які знаходяться  в смт. Лисянка по вул. Котляревського, тобто на спірні квартири, але фірмі відмовлено у визнанні права власності.

Заперечення представників відповідачів стосовно пропуску позивачем строку позовної давності не може бути прийнята судом до уваги в суд вважає, що позивачі не пропустили  терміну звернення до суду із слідуючих підстав.

Зразу ж після отримання квартир позивачі звертались  до відповідачів із заявами про приватизацію   житла, в Лисянську селищну раду районну раду про що є дані в матеріалах справи. В жовтні  2002 року Лисянська  райдержадміністрація, райрада,   та селищна рада зверталась від імені позивачів до фірми « Інфоазот » з проханням передати квартири, в яких проживають позивачі  у комунальну  власність селищної ради, але відповіді не отримали.

В 2003-2004 роках позивачі звертались із позовом в Приморський райсуд м. Одеси. У відзиві на позов представник фірми  « Інфоазот » вказав що вирішується питання про   передачу  житла на баланс  місцевим органам смт. Лисянка, але справа далі не пішла. В травні 2006 року позивачі звернулись  з позовом до Лисянського районного суду.

Задовольняючи позов позивачів, суд виходить також із того, що з 1986 року позивачі проживають в  смт. Лисянка, яка відноситься до четвертої зони посиленого радіологічного контролю внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС і являються потерпілими від наслідків цієї аварії.

Ст. 21 Закону України  Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачає  передачу громадянам які відпрацювали на території зони  посиленого радіологічного контролю не менше як   п'ять років безоплатно в приватну власність житла, яке вони займають в цій зоні, а як встановив суд позивачі  проживають, працюють а займають житло в зоні посиленого   радіологічного контролю  більше 20 років.

           На   підставі викладеного  та керуючись ст.225, 229  ЦК України,( в редакції кодексу 1963 року )  ст. 344 ЦК України ( 2004 ) року  ст.. 23 Закону України про  статус і соціальний  захист громадян, які постраждали від аварії на  Чорнобильській  АЕС, ст. 5, 10, 11,  57, 58, 60, 107, 179, 212-215,218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

            Договір купівлі - продажу  від 12.12.1991 року укладений між Черкаським ВО « Азот » та фірмою МПП  НІЦ    « Інфомир » в частині продажу шести квартир в будинках № 1,3,5 по вул.. Котляревського  в смт. Лисянка Черкаської області визнати недійсним.

Акт передачі основних засобів  МПП НІЦ « Інфомир » фірмі « Інфоазот »  від   06.09.1993 року в частині  передачі цих же квартир - визнати недійсними.

Квартири №1 та № 2 в будинку АДРЕСА_1; квартири №1 та №2 в будинку АДРЕСА_2, квартири  № 1та № 2  АДРЕСА_3 передати на баланс Лисянській селищній раді Черкаської області.

Зобов'язати Лисянську селищну   раду Черкаської області прийняти на свій баланс  вищевказаної квартири в будинках АДРЕСА_1   та забезпечити реалізацію ОСОБА_1,ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,ОСОБА_6 право   на приватизацію займаних ними  квартир у  вказаних будинках.

            Заява  про  апеляційне оскарження може бути подана  до Лисянського районного суду на протязі 10 днів після  проголошення, а апеляційна скарга може бути подана, до апеляційного суду на протязі 20 днів  після подачі заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий - підпис