У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

 

головуючого	Присяжнюк Т.І.,
суддів	Таран Т.С. і Школярова В.Ф.,
за участю прокурора	Пересунька С.В.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 03 червня 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами потерпілої ОСОБА_1., її представника                ОСОБА_2. та касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на судові рішення щодо ОСОБА_3

 

в с т а н о в и л а :

 

Вироком Авдіївського міського суду Донецької області від 02 листопада 2006 року

                                               ОСОБА_3

                                   ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

раніше не судимого,

 

засуджено за ч.1 ст. 119 КК України на чотири роки позбавлення волі.

На підставі ст. 1 п. «б» Закону України «Про амністію» від 24 липня 1998 року ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання.

            Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілої  ОСОБА_1. 287 грн. 28 коп. на відшкодування матеріальної та               15000 грн. - моральної шкоди.

            Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 16 лютого 2007 року зазначений вирок залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_3 визнано винним у тому, що він 25 липня    1997 року, приблизно о 18 год., в квартирі АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті особистих неприязних стосунків, що виникли під час сварки з ОСОБА_4, завдав останньому удари кулаком в обличчя, а потім схопив зі столу кухонного ножа і, щоб не підпустити до себе потерпілого, який також перебував у стані алкогольного сп'яніння, тримаючи ніж перед собою, став робити ним різкі рухи, внаслідок чого спричинив з необережності потерпілому колото-різані рани правого плеча та тильної і долоневої поверхні руки. Після цього, потерпілий ОСОБА_4 вистрибнув з балкону вказаної квартири, почав тікати і невдовзі від отриманих поранень, внаслідок гострої кровотечі, помер.

 

  У касаційних скаргах потерпіла ОСОБА_1та її представник - адвокат ОСОБА_2. посилаються на неправильне застосування судом кримінального закону та недослідження судом усіх обставин справи, в зв'язку з чим вирок ґрунтується на суперечливих та неперевірених доказах. Вважають, що в справі є достатньо доказів того, що засуджений вчинив більш тяжкий злочин - умисне вбивство і його дії невірно кваліфіковано, а призначене покарання є занадто м'яким. Також не погоджуються з вирішеним у справі цивільним позовом. У зв'язку з викладеним просять скасувати судові рішення щодо ОСОБА_3 як незаконні.  

 

У касаційному поданні прокурор просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_3, а справу направити на новий судовий розгляд. В обґрунтування цього посилається на  неправильне застосування кримінального закону та істотні порушення вимог кримінально-процесуального законодавства. Зазначає, що висновки суду про доведеність винності ОСОБА_3 у вбивстві через необережність, ґрунтуються на суперечливих та неперевірених судом доказах, зокрема, на суперечливих висновках судово-медичних експертиз, на які звертав увагу суду державний обвинувач. Не погоджується з вирішеним у справі цивільним позовом.

 

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який вважав, що касаційне подання та скарги потерпілої і її представника підлягають частковому задоволенню, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши наведені в поданні та скаргах доводи, колегія суддів вважає, що  вони  підлягають частковому задоволенню з таких  підстав.

 

Відповідно до вимог ст. 275 КПК України розгляд справи судом провадиться тільки відносно підсудних і лише в межах пред'явленого їм обвинувачення, а в разі необхідності його доповнити чи змінити судам необхідно додержуватися правил, установлених в статтях 276, 277,278 цього Кодексу.

 

Як убачається з матеріалів справи, судом не дотримано цих вимог закону, оскільки після направлення справи на новий судовий розгляд, ним прийнято і розглянуто справу із раніше зміненим у суді прокурором обвинуваченням, тобто за ч.1 ст. 119 КК України, тоді як обвинувальний висновок щодо ОСОБА_3 складено та йому пред'явлено обвинувачення за ч.2 ст. 121 КК України.

 

До того ж, при новому розгляді справи суд не звернув уваги на те, що потерпіла ОСОБА_1в судовому засіданні відмовилася підтримувати змінене прокурором обвинувачення і наполягала на розгляді справи за пред'явленим  раніше обвинуваченням.

За таких обставин, суд згідно закону, був зобов'язаний продовжити розгляд справи у межах раніше пред'явленого обвинувачення, а в разі прийняття рішення про його зміну, належним чином мотивувати це у вироку.

 

Крім того, відповідно до вимог ч.3 ст.277 КПК України, прийшовши до переконання, що пред'явлене особі обвинувачення потрібно змінити, прокурор виносить постанову, в якій формулює нове обвинувачення та викладає мотиви прийнятого рішення.

Проте, як убачається з постанови про зміну ОСОБА_3. обвинувачення від 14 січня 2004 року, прокурор, всупереч вимогам закону, не навів жодних мотивів прийнятого ним рішення, не сформулював нове обвинувачення за ч.1 ст.119 КК України, а обмежився в постанові лише зазначенням того, що умислом засудженого спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень не охоплювалось. 

 

Слід також зазначити, що суд, формулюючи обвинувачення, визнаного судом доведеним, зазначив у мотивувальній частині вироку те, що ОСОБА_3 у процесі бійки схопив зі столу кухонного ножа і, тримаючи його перед собою, роблячи їм різкі обертальні рухи, з метою утриматиОСОБА_4 на відстані, причинив йому необережне тяжке тілесне ушкодження.

Разом з тим, аналізуючи докази, суд у мотивувальній частині вироку зазначив, що в матеріалах справи немає даних, які б з вірогідністю спростували показання ОСОБА_3 про те, що наявні у нього тілесні ушкодження сталися внаслідок протизаконних дій потерпілого, який напав на нього з ножем.

 

Апеляційний суд, при розгляді апеляцій на вказаний вирок, виправляючи помилку місцевого суду, зазначив у мотивувальній частині ухвали про необхідність виключення з вироку вказівки суду про те, що ОСОБА_3 схопив ніж зі столу і постановив вважати, що ніж він (засуджений) підібрав з підлоги після того, як вибив його з рукиОСОБА_4

Проте, як убачається з ухвали апеляційного суду,  в її резолютивній частині,  він зазначив, що вирок щодоОСОБА_3залишено без зміни.

 

 

Заслуговують на увагу і доводи прокурора та потерпілої ОСОБА_1., про те, що судом допущено істотну неповноту судового слідства, зокрема в частині наявності протиріч у висновках судово-медичних експертиз щодо механізму спричинення потерпілому тілесних ушкоджень.

 

Як визнав установленим суд, смерть потерпілого ОСОБА_4. сталася внаслідок колото-різаного поранення правого плеча з ушкодженням правої підключичної і правої плечової артерії, що ускладнилися розвитком гострої крововтрати.

 

За висновками судово-медичних експертиз від 03 вересня 1999 року та        04 жовтня 2003 року ці тілесні ушкодження потерпілому були заподіяні внаслідок нанесення йому ударів ножем з великою силою і в момент їх спричинення ОСОБА_4., по відношенню до засудженого, знаходився спиною і півобертом вправо.

Тоді як за висновками судово-медичних експертиз від 28 грудня 2003 року та 07 липня 2006 року, наявні у потерпілого тілесні ушкодження, могли бути спричинені ОСОБА_3 через необережність, коли він, стримуючи намагання ОСОБА_4. вдарити його, робив ножем перед собою різкі махові рухи.

 

Враховуючи наведене, кількість та характер спричинених потерпілому тілесних ушкоджень, направленість ранових каналів (зверху вниз) та їх довжину    (9-9,5 см), викликає певний сумнів висновки експертизи про можливість спричинення потерпілому цих ушкоджень через необережність.

А тому посилання касаторів про необхідність проведення по справі повторної судово-медичної експертизи Головним бюро судово-медичних експертиз Міністерства охорони здоров'я України, заслуговують на увагу.

 

Обґрунтованими є і доводи касаційного подання про те, що суд, при вирішенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_1. допустив помилку і вирішив його в порушення вимог закону.

 

Так, стягуючи із засудженого 15000 грн. на відшкодування моральної шкоди потерпілої, суд не навів переконливих мотивів такого розміру відшкодування.

При цьому суд у достатній мірі не врахував моральних страждань потерпілої,  тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, у зв'язку з втратою єдиного сина, та її стан здоров'я, що значно погіршився внаслідок цього.

 

Таким чином, судові рішення в справі, постановлені з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, тому вони підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно усунути зазначені недоліки повно, об`єктивно і всебічно дослідити всі обставини справи та перевірити й інші викладені у касаційних скаргах та поданні доводи. Залежно від з`ясування цих обставин слід прийняти законне і обґрунтоване рішення щодо наявності чи відсутності в діях засудженого складу більш тяжкого злочину, а в разі пред`явлення обвинувачення за ч.1 ст. 119 КК України викласти його формулювання відповідно до вимог закону.

 

На підставі викладеного та керуючись ст.394-396 КПК України, колегія суддів

 

 

у х в а л и л а :

 

 

касаційні скарги потерпілої ОСОБА_1., її представника                ОСОБА_2. та касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи, задовольнити частково.

Вирок Авдіївського міського суду Донецької області від 02 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 16 лютого 2007 року щодоОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суддів.               

 

                                                          

с у д д і :

 

 

 

 

                                                                                                   

    Присяжнюк Т.І.                               Таран Т.С.                                 Школяров В.Ф.