У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 17 лютого 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та касаційною скаргою представника потерпілих ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_5

За вироком Подільського районного суду м. Києва від 17 липня 2008 року

засуджений за ч.3 ст. 286 КК України на 6 років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Суд першої інстанції вирішив стягнути із засудженого на відшкодування моральної шкоди потерпілим ОСОБА_2. та ОСОБА_3 по 100 000 грн. кожному, а також 908 грн. судових витрат за проведення експертизи.

ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що 13 травня 2007 року, приблизно о 17 год. 50 хв., керуючи автомобілем “Шкода Октавія”, під час руху по проїзній частині нової кільцевої дороги у м. Києві, поблизу електроопори № 72, з приблизною швидкістю не менше 104 км/год., він порушив п.п. 10.1, 12.1, 12.4, 13.1 Правил дорожнього руху при виконанні маневру перестроювання та випередження вантажного автомобілю “Івеко” з причепом “Trailor” під керуванням ОСОБА_6, внаслідок чого сталось зіткнення керованого ним автомобіля “Шкода Октавія” з указаним причепом та з автомобілем “Опель-Омега”, після чого він допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_7 і ОСОБА_8 які рухались по пішохідній доріжці. В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілі ОСОБА_7. таОСОБА_8 отримали численні тілесні ушкодження, від яких загинули на місці події.

Вироком апеляційного суду м. Києва від 22 жовтня 2008 року указаний вирок суду першої інстанції в частині призначення засудженому додаткового покарання було скасовано і постановлено новий, за яким, залишивши призначене ОСОБА_5. судом першої інстанції за ч.3 ст. 286 КК України основне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, апеляційний суд призначив йому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. В решті постановлений судом першої інстанції щодо ОСОБА_5 вирок залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, посилаючись на невідповідність призначеного ОСОБА_5. основного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, просить вирок апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

У касаційній скарзі представник потерпілих також ставить питання про скасування постановленого стосовно ОСОБА_5 вироку апеляційного суду і просить направити справу на новий апеляційний розгляд, посилаючись на аналогічні за змістом поданню прокурора доводи щодо м'якості призначеного засудженому покарання. Крім того, автор касаційної скарги указує на недостатній розмір стягнутої судом на користь потерпілих моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який касаційне подання, а також скаргу представника потерпілих підтримав, пояснення представника потерпілих ОСОБА_1, який також підтримав доводи своєї касаційної скарги, потерпілих ОСОБА_2. та ОСОБА_3 які підтримали скаргу свого представника, а також засудженого ОСОБА_5 і його захисника ОСОБА_4., які просили залишити подання та скаргу без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційному поданні та касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що це подання та скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Із матеріалів даної справи видно, що як суд першої інстанції, так і апеляційний суд прийшли до висновку про винуватість        ОСОБА_5 у вчиненні неправомірних дій, які кваліфіковано за ч.3 ст. 286 КК України. Правильність цих висновків ні у касаційному поданні прокурора, ні у касаційній скарзі представника потерпілих не оспорюється.

Що стосується призначеного засудженому покарання, то колегія суддів вважає, що остаточне вирішення цього питання апеляційним судом у частині призначення ОСОБА_5. основного покарання не в повній мірі відповідає зазначеним у ст. 65 КК України положенням.

Зокрема, із змісту мотивувальної частини як вироку суду першої інстанції, так і апеляційного суду видно, що в результаті перевірки матеріалів справи указані судові інстанції прийшли до висновку про відсутність у даній справі обставин, які пом'якшують покарання.

З врахуванням цього, а також, приймаючи до уваги тяжкість наслідків, що настали в результаті злочинних дій засудженого, встановлені по справі дані та обставини, які негативно характеризують ОСОБА_5, колегія суддів вважає, що залишаючи без зміни вирок суду першої інстанції у частині призначеного йому основного покарання, апеляційний суд недостатньо врахував ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину, а лише формально послався на ці обставини.

На ці ж обставини звертав увагу у своїй апеляції представник потерпілих.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що постановлений стосовно ОСОБА_5 вирок суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню через невідповідність призначеного основного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, а кримінальну справу слід направити на новий апеляційний розгляд.

Під час цього розгляду апеляційному суду необхідно розглянути подані апеляції та прийняти законне, обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та касаційну скаргу представника потерпілих ОСОБА_1 задовольнити. Вирок апеляційного суду м. Києва від         22 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а кримінальну справу направити на новий апеляційний розгляд у той же апеляційний суд.

Згідно з оригіналом

Суддя

Верховного Суду України                                                   О.С. Федченко