ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2009 p. №2-a-150/09/2270/9
Хмельницький окружний адміністративний суд в складі:
судді Фелонюк Д.Л.
при секретарі судового засідання Буяновській М.С.
за участю прокурора відділу облпрокуратури: Шкадько В.В.
представника позивача: Федоришин P.M. - за довіреністю від 22.01.2008р. №800/10/10-017 розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Славутського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Славутської об'єднаної державної податкової інспекції до приватного підприємця ОСОБА_1 про звернення стягнення 2771, 30 грн. податкового боргу на активи
У судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини постанови згідно ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.
ВСТАНОВИВ:
Прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить у відповідності до вимог Законів України „Про державну податкову службу", „Про систему оподаткування", „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" звернути стягнення 2771, 30 грн. податкової заборгованості, а саме: по орендній платі за землю - 1632, 72 грн.; по єдиному податку - 1138, 58 грн..
Вказує на те, що позивачем у відповідності до п.п.6.2. ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачу направлялись перша та друга податкові вимоги, а також згідно п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 вказаного Закону України було прийнято рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу. Проте вказані заходи позитивного результату не дали, заборгованість залишилась не погашеною. Посилається на п.3.І.І. ст.3 вказаного Закону, відповідно до якого активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду.
Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, в судове засідання не з'явився. Ухвала про відкриття провадження у справі та призначення справи до судового розгляду разом із повісткою , копією адміністративного позову з додатками вручені 19.01.2009 року відповідно до поштового повідомлення № 730258.
Згідно ч.2 ст.128 КАС України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які не прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Тому, для уникнення зловживання правом з боку відповідача, суд вважає за необхідне вирішити дану справу по суті відповідно до ч. 6 ст. 71 КАС України на основі наявних у ній доказів.
Розглядом матеріліалів справи встановлено:
ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності 09.06.2003 року за №266660170000000113 Славутською районною державною адміністрацією, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_1, є платником податків.
Відповідно до поданої заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності відповідач обрав спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку та згідно заяви займається діяльністю роздрібна торгівля іншими товарами для дому, роздрібна торгівля текстильними та галантерейними товарами, роздрібна торгівля меблями.
Станом на 30.10.2008 року у відповідача утворилась заборгованість до бюджету в розмірі 2771, 30 грн., в тому числі недоїмка - 2768, 98 грн., пеня - 2, 32 грн., яка складається із:
1138, 58 грн. - єдиний податок на підприємницьку діяльність з фізичних осіб, що підтверджується заявою про право застосування спрощеної системи оподаткування № 3827 від 14.12.2007 року, рішенням про встановлення ставок єдиного податку (ставка 225 грн.), довідка відділу оподаткування фізичних осіб, картками особового рахунку платника;
1632, 72 грн. (недоїмка - 1630, 40 грн., пеня - 2, 32 грн.) - орендна плата з фізичних осіб, що підтверджується податковою декларацією орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності №315 від 22.01.2008р. на суму 2445, 60 грн. (сплачено 402, 05 грн. за період з 01.01.2008р. по 01.05.2008р.), поданим розрахунком заборгованості, картками особового рахунку платника.
З метою погашення податкового боргу, у відповідності до пп.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачу було вручено дві податкові вимоги: перша - № 1/333 від 4.03.2008 року (отримана 04.03.2008р.) та друга № 2/459 від 03.04.2008 року (надіслана та отримана відповідно до поштового повідомлення). Позивачем у відповідності до п.п. 7.2.1 п.7.2 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" було прийнято рішення №14 від 12.05.2008 року про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.
Доказів про погашення податкового боргу суду не подано.
У зв'язку із несплатою податкового боргу в добровільному порядку, прокурором в інтересах держави в особі позивача подано позов до суду з вимогою звернути стягнення на активи відповідача 2771, 30 грн..
Досліджуючи надані докази, оцінивши їх в сукупності, до уваги приймається наступне.
Статтею 67 Конституції України та ст.9 Закону України „Про систему оподаткування" на платників податків покладено обов'язок своєчасно та у повному обсязі сплачувати загальнодержавні та місцеві податки і збори до державних та місцевих бюджетів. Відповідно до ст.2 Закону України „Про плату за землю" використання землі в України є платним. Плата за землю справляєтьсяу вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Пунктом „в" ч.1 ст.96 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату. Ст.14 Закону України „Про плату за землю" передбачено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Згідно ст.17 Закону України „Про плату за землю" податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Пунктом 8 ч.1 ст.14 Закону України „Про систему оподаткування" передбачено, що до загальнообов'язкових податків та зборів (обов'язкових платежів) належить плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності), п.3 ч.1 ст.9 вказано , що платники податків та зборів зобов'язані своєчасно сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.
Сплата єдиного податку передбачена Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 року № 727/98 (в редакції Указу Президента № 746/99 від 28.06.1999 року).
Відповідно до пункту 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 року № 727/98 (в редакції Указу Президента № 746/99 від 28.06.1999 року) (надалі - Указ Президента України № 727) суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва-фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 грн. та більше 200 грн. на місяць.
Враховуючи, що згідно пункту 4 Указу Президента України єдиний податок є альтернативним способом оподаткування в складі спрощеної системи оподаткування, до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Відповідно до п. 5 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" в редакції від 28.06.1999 р. суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України. Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
При цьому згідно п. 4 зазначеного Указу відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності і повернення до раніше встановленої системи оподаткування суб'єкти малого підприємництва можуть здійснювати з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) у разі подання відповідної заяви до органів державної податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (кварталу).
Відповідно до ч.3 п.2 Указу коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставки єдиного податку збільшуються на 50% за кожну особу. Заявою № 3827 від 14.12.2007 року про право застосування спрощеної системи оподаткування , обліку та звітності відповідач повідомив Славутську ОДПІ що буде використовувати працю одного найманого працівника і сплачувати 50% ставки єдиного податку за найманого працівника. П.5 Указу передбачено, що суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством.
Відповідно до п.10 ст.10 та п.11 ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право стягувати до бюджетів державних цільових фондів суми недоїмки та штрафних санкцій у порядку визначеному законом.
Згідно п.3. 1.1 ст.3 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду.
При цьому згідно п.2.3.1 ст. 2 та 1.6 ст. 1 зазначеного Закону, ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" позивачу надано право здійснювати заходи з примусового стягнення податкового боргу, тобто проводити звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу. Відповідно до п.п.5.1, 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання платника податків
самостійно визначене платником податків вважається узгодженим з дня подання такої декларації, та нараховане контролюючим органом вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення.
Відповідно до п.п.1.2, 1.3 вказаного Закону передбачено, що податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільвих фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України, податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
На підтвердження позовних вимог позивачем надано необхідні докази про наявність податкової заборгованості відповідача та вжиття заходів її стягнення. Судом зважається на те, що податкові вимоги в адміністративному та судовому порядку не оскаржувались та не скасовані, доказів про сплату заборгованості суду не подано.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані матеріалами справи, відповідають чинному законодавсту та підлягають задоволенню.
Керуючись 6, 14, 71, 86, 94, 104, 105, 158-163, 167, 254-259 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позов Славутського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Славутської об'єднаної державної податкової інспекції до приватного підприємця ОСОБА_1 про звернення стягнення 2771, 30 грн. податкового боргу на активи задоволити.
Звернути стягнення 2771, 30 грн. (дві тисячі сімсот сімдесят одна гривня 30 коп.) податкового боргу на активи приватного підприємця ОСОБА_1 (Славутський район, с.Берездів, код НОМЕР_2) на користь Славутської об'єднаної державної податкової інспекції (м.Славута, вул. Козацька 26).
Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.