Справа №1-6/09

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого - судді                                               КЕКУХ В.Ф.

судді                                                                        ТАПАЛА Г.К.

народних засідателів        ГУРІНЕНКО І.І.,   ЛЕВЧЕНКО Л.О., 

ВОСКОВЦЕВА П.11.

при секретарях                                                        ТОЛМАК Л.Г.,   БУРДУКОВІЙ О.В., 

ЄГОРОВІЙ С.  А.

з участю прокурорів                                                СУБОТІНОЇ С.  А.,   КОЖУШКО Н.В., 

СВИЩ Л.А.

адвокатів                                                                   ОСОБА_1  ,   ОСОБА_2, 

ОСОБА_3,   ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кам'янка   та м.   Черкаси кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_5, 

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,   уродженця і мешканця АДРЕСА_1,   українця,   безпартійного,   з неповною середньою освітою,   громадянина України,   неодруженого,   не військовозобов'язаного,   не працюючого,   не судимого,   -

у вчиненні злочину,   передбаченого   ст.   115 ч. 2 п. 12 КК України;

ОСОБА_6, 

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,   уродженця м.   Усть-Кам'яногірськ,   Казахстан,   мешканця с.   Юрчиха Кам'янського району Черкаської області,   українця,   безпартійного, 

з неповною середньою освітою,   не одруженого,   громадянина України,   не військовозобов'язаного,   не працюючого,   не судимого,   -у вчиненні злочину,   передбаченого   ст.   115 ч. 2 п. 12 КК України,   -

встановила:

ОСОБА_5 і ОСОБА_6 8 січня 2008 року близько 24 години за попередньою змовою між собою,   діючи спільно,   узгоджено та одночасно,   маючи умисел на умисне вбивство,   знаходячись після спільного розпиття спиртних напоїв з потерпілим ОСОБА_7 у нетверезому стані біля річки Тясмин в с.   Юрчиха Кам'янського району,   після конфлікту,   який виник на ґрунті особистих неприязних стосунків,   почали переслідувати потерпілого. Наздогнавши його,   вони умисно нанесли чисельні удари руками і ногами по тілу,   в тому числі і у життєво важливі органи - в область голови,   грудної клітки та живота,   всього - близько 30-35 ударів.

Після цього ОСОБА_6 і ОСОБА_5,   діючи з єдиним цілеспрямованим умислом на умисне позбавлення життя ОСОБА_7,   відтягли останнього безпосередньо на берег річки. Пересвідчившись,   що той ще подавав ознаки життя,   ОСОБА_6 зняв шапку з голови потерпілого,   надів її собі на руки і здавив шию останнього,   а ОСОБА_5 вів спостереження за обстановкою,   що й призвело до смерті ОСОБА_7.

В подальшому обидва підсудні з метою сховати труп відтягли його в очерет і зникли.

Внаслідок їх спільних дій потерпілому ОСОБА_7 були,   згідно висновку судово-медичної експертизи,   заподіяні тілесні ушкодження у вигляді : відкритої черепно-мозкової травми,   перелому правої частини лицевого скелету черепа із повним відривом верхньої щелепи і переломом кісток носу та переходом перелому на його основу в області крилоподібної кістки із крововиливом у її пазуху і із розривом твердого піднебіння,   розповсюджених крововиливів у товщі м'яких тканин обличчя у порожнині рота у дихальних шляхах,   які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень; ушкодження грудей: переломів ребер справа,   1-ше по місцю прикріплення,   2-е по задньопахвовій лінії,   3-4 - по передньопахвовій лінії із розривом плеври,   крововиливів навколо переломів,   крововиливу у праву плевральну порожнину,   повного перелому груднини на рівні 3-го міжреберного проміжку із крововиливом,   крововиливу у м'які тканини бічної поверхні грудей справа на рівні 3-го міжреберного проміжку,   крововиливу у м'які тканини переднього середостіння,   які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень; ушкодження черевної порожнини: травматичних розривів правої долі печінки,   які з'єднуються між собою у її товщі,   розривів черевини із крововиливами,   крововиливів у черевну порожнину,   які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Смерть ОСОБА_7 настала від механічної асфіксії внаслідок перелому лівого ріжка під'язикової кістки зліва з крововиливами у м'які тканини навколо та у товщі м'язів бічних поверхностей шиї під легеневою плеврою,   на білковій оболонці очей,   емфіземи легень.

В судовому засіданні ОСОБА_5 винним визнав себе частково,   показав,   що 8 січня 2008 року він знаходився вдома у своєї баби ОСОБА_8 та дядька ОСОБА_9 в с.  Юрчиха,   ввечері до нього прийшов ОСОБА_6. Після спільного розпиття спиртних напоїв він,   ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пішли до ОСОБА_10 з тією метою,   щоб той відремонтував проданий ним ОСОБА_7 несправний телевізор. Домовившись про ремонт,   всі вирішили піти до ОСОБА_11,   по дорозі до нього посварились з ОСОБА_7 із-за того,   що він обурювався про не підтримку побити ОСОБА_10. ОСОБА_7 сам спровокував бійку,   вдаривши його,   ОСОБА_5,   в живіт. Він особисто наніс потерпілому близько 20 ударів в голову,   ОСОБА_6 теж наносив удари по його тілу. Залишивши лежачого живого ОСОБА_7,   вони пішли до ОСОБА_6,   помилися,   т. я. були в крові,   вживали спирт.

Через 1.5-2 години вирішили подивитись на ОСОБА_7,  той лежав на тому ж місці,  де його покинули,  він був мертвий. Злякавшись,  вони вирішили сховати труп,  що й зробили,  сховавши його в очереті на березі річки.

Наміру вбивати ОСОБА_7 в нього не було,  він його не душив і не бачив,  чи робив це ОСОБА_6. Наносячи велику кількість ударів в голову своєму дядьку,  не усвідомлював і не хотів,  щоб це призвело до його смерті,  жалкує з приводу того,  що трапилось з ОСОБА_7,  хоча між ними і були неприязні стосунки.

ОСОБА_6 в судовому засіданні винним визнав себе частково,  підтримавши показання ОСОБА_5 та уточняючи окремі деталі,  ствердив,  що він особисто,  одночасно з ОСОБА_5 теж бив ОСОБА_7,  наніс близько 10 ударів ногою в груди. Вбивати потерпілого він не хотів,  з ОСОБА_5 про це не домовлявся,  ОСОБА_7 не душив і не бачив,  щоб це робив ОСОБА_5. Він вважає,  що той обмовив його на слідстві через те,  що вони полаялися,  коли були в Павлограді,  жалкує за тим,  що трапилося з ОСОБА_7,  з яким у нього раніше були нормальні стосунки.

Колегія суддів,  незважаючи на те,  що обидва підсудні свою вину в пред'явленому обвинувачення визнали частково,  вважає їх винність у скоєнні умисного вбивства ОСОБА_7 за попередньою змовою групою осіб доведеною в судовому засіданні в повному обсязі.

Так,  ОСОБА_5 і ОСОБА_6 в судовому засіданні визнали той факт,  що вони на протязі 7-8 хвилин наносили ОСОБА_7 чисельні удари руками та ногами по голові,  тулубу останнього,  погодившись з тим,  що нанесення ударів відбувалось й у життєво важливі органи тіла потерпілого.

В ході досудового слідства в т. ч.1 при допиті в якості підозрюваного та обвинуваченого ОСОБА_5 показував,  що зразу після заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_7 він і ОСОБА_6 відтягнули його на берег річки до очерету,  де вирішили задушити останнього,  т. я. він був ще живий. ОСОБА_6,  використавши шапку,  руками задушив потерпілого. Ці показання давались ОСОБА_5 в присутності адвоката ОСОБА_2 (т. 1 а. с 133-140,  205-206).

Явка з повинною ОСОБА_6 засвідчує про те,  що дії його та ОСОБА_5 були спрямовані на позбавлення життя ОСОБА_7. Вони були спільними,  безперервними,  цілеспрямованими та співвиконавчими (т. 1 а. с.  51). Про це ж значиться і в його показаннях,  даних під час досудового слідства.

Колегія суддів знаходить,  що сукупності з іншими зібраними по справі доказами вищезазначені показання підсудних є достовірними і такими,  що розкривають істинну картину вчиненого злочину.

Цими іншими доказами,  зокрема є:

· досліджені показання ОСОБА_8 про вживання ОСОБА_5,  ОСОБА_6 її сином ОСОБА_7 ввечері 8 січня 2008 р. спиртного,  їх відлучення з дому,  зникнення після цього ОСОБА_7 і виявлення іншим сином ОСОБА_12,  який приїхав з Німеччини на пошуки брата,  ІНФОРМАЦІЯ_3 його мертвим на березі річки Тясмин (т. 1 а. с.  75);

· досліджені показання ОСОБА_12 про те,  що,  взнавши про зникнення брата ОСОБА_7,  він приїхав з-за кордону і займався його пошуками,  після відвідин ворожки труп брата було виявлено в очереті. В ході розмови ОСОБА_5 заперечував свою причетність до вбивства ОСОБА_7 (т. 1,  а. с.  60);

· досліджені показання свідка ОСОБА_14 в тій частині,  що 3 лютого 2008 року його брат ОСОБА_5 розповідав,  що він разом з ОСОБА_6 вбив ОСОБА_7 після сварки та бійки,  ОСОБА_6 задушив його,  труп відтягли в очерет і залишили його там(т. 1 а. с.  98);

· досліджені показання свідка ОСОБА_13,  яка в судовому засіданні на підставі  ст.  63 Конституції України відмовилась давати показання щодо брата ОСОБА_5,  - про те,  що від ОСОБА_14 вона дізналась про вбивство братом ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ОСОБА_7(т. 1 а. с.  100,  121-122);

показання свідка ОСОБА_11 про пошуки ОСОБА_7 та виявлення ІНФОРМАЦІЯ_3 на березі річки Тясмин с.  Юрчиха у випаленому очереті мертвого ОСОБА_7;

·  дані протоколу огляду місця події від 6 лютого 2008 p.,  де зафіксовано місце виявлення трупа ОСОБА_7 з ознаками насильницької смерті,  а саме,  у вигорілому очереті на березі р. Тясмин с Юрчиха(т. 1 а. с.  21-40);

·  дані акту та висновку судово-медичної експертизи № 0096 від 17.04.2008 р.,  в яких,  як зазначено вище,  викладено локалізацію тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_7 І.,  їх кількість,  ступінь тяжкості та причину смерті - від механічної асфіксії,  яка виникла внаслідок здавлення органів шиї руками(т. 1 а. с.  82-86);

·  дані протоколів відтворення обстановки і обставин події з участю підсудних ОСОБА_5 і ОСОБА_6 із застосуванням відео та фотозйомки,  під час проведення такої слідчої дії ними розкрито механізм,  послідовність,  одночасність спільних дій,  спрямованих на нанесення тілесних ушкоджень,  а в послідуючому і на умисне позбавлення його життя,  заховання трупа в очереті тощо.

Наведені докази,  а також перегляд в судовому засіданні відеозйомки,  дають змогу колегії суддів переконатись і прийти до висновку,  що як ОСОБА_5 так і ОСОБА_6 вільно орієнтувались в обстановці,  мали здоровий вигляд,  були без ушкоджень,  в пригніченому чи подавленому стані не знаходились,  давали послідовні пояснення,  демонстрували і підтверджували їх на статисті,  розповідали про такі деталі,  які,  крім них,  нікому не могли бути відомими.

Доводи обох підсудних про застосування до них в ході досудового слідства психологічного та фізичного тиску з боку слідчого ОСОБА_15 та оперативного працівника міліції ОСОБА_16,  на думку колегії суддів,  є необгрунтованими,  свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли.

З матеріалів справи вбачається,  що практично всі слідчі дії з ними проводились при участі захисників ОСОБА_1  та ОСОБА_2,  будь-які звернення,  заяви,  скарги з приводу застосування не дозволених методів ведення слідства відсутні.

Допитані в якості свідків під час судового слідства ОСОБА_15 і ОСОБА_16 показали,  що такі недозволені методи ними не застосовувались,  необхідність їх застосування була взагалі недоцільною,  т. я. ОСОБА_6 і ОСОБА_5 з самого початку оперативно-слідчих дій зізнались у вчиненні вбивства ОСОБА_7,  про що маються в справі відповідні документи.

Колегія суддів вважає,  що перелічені та досліджені докази в справі повністю викривають ОСОБА_5 і ОСОБА_6а в умисному позбавленні життя ОСОБА_7,  обидва підсудні були співвиконавцями злочинних дій,  які носили цілеспрямований,  узгоджений,  одночасно досить агресивний характер для досягнення єдиного злочинного результату,  який і було досягнуто на завершальному етапі посягання на життя потерпілого підсудним ОСОБА_6 шляхом здавлювання шиї руками.

ОСОБА_5,  який хоча і не вчинював дій,  якими безпосередньо була заподіяна смерть потерпілому,  але,  будучи об'єднаним з ОСОБА_6 єдиним умислом,  спрямованим на позбавлення ОСОБА_7 життя,  також виконав значний обсяг дій,  необхідних для реалізації умислу,  зокрема,  застосував до потерпілого фізичне насильство - наніс близько 20-25 ударів,  чим сприяв приведенню його в безпорадний стан,  допомагав після цього завершити всі інші дії з метою забезпечити кінцевий злочинний результат і домогтися смерті людини.

Намагання підсудних в судовому засіданні при даванні показань заявляти про

відсутність умислу на вбивство та роз'єднати подію злочину в часі,  зокрема,  їх твердження

про залишення ОСОБА_7 лежачим,  але ще живим після нанесення йому тілесних ушкоджень і

послідуюче,  через півтори-дві години,  прибуття до нього після скоєного,  приховування

трупа,  заперечення здавлювання ОСОБА_6 шиї ОСОБА_7 тощо,  колегією суддів

розцінюється як намагання підсудних применшити тяжкість вчиненого злочину і добитися

таким чином перекваліфікації їхніх дій,  а також як своєрідне обрання захисту себе кожним

із них.                                                 

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності внаслідок повного і об'єктивного розгляду в судовому засіданні,  колегія суддів вважає,  що винність ОСОБА_5 і ОСОБА_6а

доведена і їх дії кваліфікує за  ст.  115 ч. 2 п. 12 КК України,  як умисне вбивство,  тобто,  протиправне заподіяння смерті іншій людині,  вчинене за попередньою змовою групою осіб.

При призначенні покарання обом підсудним колегія суддів враховує характер,  ступінь тяжкості вчиненого діяння,  його особливу небезпечність,  а також їх особи,  обставини,  що обтяжують та пом'якшують покарання.

Обтяжуючою покарання в обох є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння,  пом'якшуючою - молодий вік,  позитивні характеристики,  критична оцінка своїх дій в судовому засіданні.

Колегія суддів також враховує і асоціальність особи потерпілого ОСОБА_7,  його провокаційність поведінки після вживання спиртних напоїв,  про що встановлено в судовому засіданні.

Виходячи з викладеного та обираючи покарання кожному із засуджених,  колегія суддів вважає,  що лише в умовах тривалої ізоляції від суспільства можливі позитивні зрушення у виправленні та перевиховуванні підсудних. Така ізоляція буде необхідною і достатньою,  вона також сприятиме попередженню вчинення ними нових злочинів.

У відповідності до  ст.  338 КПК України в строк відбування покарання підсудним необхідно зарахувати час тримання під вартою до винесення вироку.

Доля речових доказів підлягає вирішенню у відповідності з вимогами  ст.  81 КПК України,  а судові витрати слід віднести на підсудних в рівних долях,  виходячи з вимог  ст.   ст.  91,  93 КПК України.

Виходячи з наведеного,  керуючись  ст.   ст.  323,  324 КПК України,  колегія суддів,  -

ЗАСУДИЛА:

Визнати винними ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні злочину,  передбаченого  ст.  115 ч. 2 п. 12 КК України,  та призначити покарання за цією статтею:

· ОСОБА_5 - 13 років 6 місяців позбавлення волі;

· ОСОБА_6 - 13 років 6 місяців позбавлення волі.

Строк покарання рахувати з часу їх затримання: ОСОБА_5  - з 16 лютого 2008 p.,  ОСОБА_6 - з 8 лютого 2008 р.

Запобіжний захід ОСОБА_5  та ОСОБА_6 залишити попередній - тримання під вартою.

Речові докази: куртку,  черевики ОСОБА_6 передати: - матері ОСОБА_17; санки та 2 пари чоловічого взуття - ОСОБА_10; телевізор - ОСОБА_18 ; інші речові докази - знищити.

Дві відеокасети - залишити при справі.

Судові витрати за проведення судово-дактилоскопічної експертизи в сумі 187 грн. 40 коп. стягнути на користь експертної установи - по 93 грн. 70 коп.3 кожного засудженого.

Вирок може бути оскаржений і на нього може бути внесено касаційне подання прокурора в судову палату з кримінальних справ Верховного Суду України на протязі одного місяця з моменту його проголошення,  а засудженими ОСОБА_5  і ОСОБА_6 - в той же строк з часу отримання копії вироку.