У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 17 лютого 2009 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілихОСОБА_1та ОСОБА_2, касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2008 року.

Вказаною ухвалою апеляційного суду кримінальну справу про обвинувачення

                                      ОСОБА_3,

12 квітня 1977 року народження,

громадянина України, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених п.6 ч.2 ст.115,

ч.3 ст.289 КК України

направлено на додаткове розслідування.

Органами досудового слідстваОСОБА_3. обвинувачується у тому, що він 14 жовтня 2001 року, близько 12 год., з метою реалізації умислу на незаконне заволодіння транспортним засобом - автомобілем «Тойота-Каріна», т/н НОМЕР_1, - зустрівся  на території авторинку по вул. Вінокурова у м. Дніпропетровську з власником вказаного автомобіля ОСОБА_4 і у період часу з 13 до 14 год. у нотаріальній конторі по пр-ту ім. Газети Правди, 1 у м. Дніпропетровську, надавши нотаріусу відомості про вигадану особу ОСОБА_8 оформив разом з ОСОБА_4 довіреність на її ім'я на розпорядження зазначеним автомобілем.

Близько 14 год. 50 хв. у той же деньОСОБА_3., керуючи вказаним автомобілем, заїхав разом з ОСОБА_4  на звалище будівельного сміття у районі буд. 64 по вул. Білостоцького у м. Дніропетровську, де, діючи з корисливих мотивів і усвідомлюючи, що шляхом обману автомобілем заволодіти не вдасться,  із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілого, став наносити ОСОБА_4 удари у різні частини тіла. ОСОБА_4, здійснюючи правомірний спротив діям ОСОБА_3 вийшов з автомобіля і перебіг до лівої передньої його двері, яка у цей момент була відчинена, схопився за руль і вимагав від ОСОБА_3 щоб той покинув автомобіль.ОСОБА_3. у цей час почав рух автомобіля і, продовжуючи реалізацію злочинних намірів, наніс  невстановленим слідством предметом, що мав значну масу, жорстку конструкцію і дугообразну контактуючу поверхню, не менше одного удару у голову ОСОБА_4, від чого останній втратив свідомість, випустив руль і впав на проїжджу частину на спину.ОСОБА_3., використовуючи автомобіль як знаряддя злочину, вчинив неодноразовий наїзд на ОСОБА_4., чим спричинив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, в результаті яких настала його смерть.

Ухвалою апеляційного суду справа направлена на додаткове розслідування прокурору з мотивів неповноти досудового слідства, яка не може бути усунута у ході судового слідства, щодо тих обставин, які мають суттєве значення для встановлення обставин події та ухвалення правильного рішення у справі.

У касаційній скарзі потерпілі просять  ухвалу апеляційного суду про направлення справи на додаткове розслідування скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на істотні порушення кримінально-процесуального закону, що полягають у суперечливості та недостатній вмотивованості судового рішення.

У касаційному поданні прокурор просить судове рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, посилаючись на те, що досудове слідство проведено з достатньою повнотою, зокрема перевірена версія про напад ОСОБА_4. з пістолетом на ОСОБА_3 немає необхідності проводити додаткові слідчі дії щодо встановлення механізму спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4, а для уточнення обставин справи встановлену неповноту досудового слідства суд може усунути у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання і просила задовольнити його та касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі та поданні доводи, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування  з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні. При цьому відповідно до вимог ч. 2 вказаної статті КПК суд, вислухавши думку прокурора та інших учасників судового розгляду, вирішує це питання мотивованою ухвалою.

Як убачається з матеріалів справи, події, щодо яких ОСОБА_3. органом досудового слідства пред'явлено обвинувачення, мали місце                14 жовтня 2001 року.

Уже 5 листопада 2001 рокуОСОБА_3. з'явився у правоохоронні органи з зізнанням про те, що 14 жовтня 2001 року під час купівлі автомобіля у ОСОБА_4. виникла сварка і бійка з останнім у районі звалища сміття, у ході якої він перебував за кермом автомобіля, а ОСОБА_4, тримаючись ззовні за кермо з боку відчиненої двері водія, впав під колеса автомобіля (т.1, а.с. 73-74).

У той же деньОСОБА_3. був затриманий (т.1, а.с. 95) і під час дачі пояснень та доповнюючи їх визнав, що взяв у борг у ОСОБА_57000 доларів США з метою придбання автомобіля, 14 жовтня 2001 року при оформленні у нотаріуса довіреності на автомобіль вказав дані про вигадану особу, потім передав ОСОБА_4 6500 доларів США за придбаний автомобіль, а пізніше, коли він перебував за кермом, а ОСОБА_4 з боку двері водія з вулиці тримався за кермо, то автомобіль різко почав рух, ОСОБА_4 потрапив під колеса, він не зміг зупинити автомобіль і таким чином наїхав на потерпілого (т.1, а.с. 75-89).

Під час допиту як підозрюваного та як обвинуваченого, у ході відтверення обстановки та обставин подіїОСОБА_3. підтверджував показання, які давалися ним раніше, визнавав свою вину та щиро каявся у вчиненому (т.1, а.с.93-94, 98-99, 100-105, 111-112, 149). На той час ОСОБА_3. було пред'явлено обвинувачення за ч. 2 ст. 286 КК України (т.1, а.с. 110).

Згідно з даними висновків судово-медичних експертиз, смерть ОСОБА_4. настала внаслідок сукупної тупої травми тіла, що супроводжувалася численними переломами ребер, численними саднами та ранами шкіряних покровів, що ускладнилися розвитком шоку (т.1, а.с. 48-56, 214-217; т.2, а.с. 49-52, 122-124). Зокрема, згідно з даними висновку судово-медичної експертизи від 8 травня 2002 року після спричинення виявленої в трупа ОСОБА_4. забійної рани в правій тім'яно-потиличній ділянці голови потерпілий міг здійснювати активні дії, рани тіла свідчать про те, що мав місце неодноразовий переїзд тіла колесом автомобіля, а ушкоджень, характерних для перебування тіла між дверима автомобіля і самим автомобілем, при нарощуванні руху автомобіля, не виявлено (т.2, а.с 49-52).

Постановою прокурора від 1 квітня 2002 року стосовно ОСОБА_3 порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого п.п. 6, 9, ч. 2 ст. 115 КК України (т.2, а.с. 20). 3 квітня 2002 року його було затримано, а 11 квітня пред'явлено відповідне обвинувачення (т.2, а.с. 29-30), яке пізніше було змінене на ч. 3 ст. 289, п.6 ч. 2 ст. 115 КК України (т.2, а.с.132-133, 184).

Подання прокурора про застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту від 12 квітня 2002 року було відхилено судом постановою від 13 квітня 2002 року, якою як такий захід обрано підписку про невиїзд. Вказана постанова була залишена без змін ухвалою апеляційного суду (т.2, а.с. 37, 40-41).

Після того, як досудове слідство було закінчене, а справа призначена до судового розгляду,ОСОБА_3. у судові засідання не з'являвся (т.2, а.с.203, 220), ухвалою апеляційного суду стосовно нього запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд був змінений на взяття під варту (т.2, а.с. 220), і встановлено, що він зник, ухвалою апеляційного суду від 24 жовтня 2002 року ОСОБА_3 було оголошено у розшук (т.2, а.с. 252-253).

Вироком Київського районного суду м. Харкова від 5 травня 2008 року ОСОБА_3 було засуджено за ч. 2 ст. 358 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі за те, що у 2003 році у групі з невстановленою особою він підробив паспорт, який використовував з квітня 2003 року до 15 січня 2008 року і за яким 23 листопада 2006 року отримав підроблене посвідчення водія (т.3, а.с. 2).

Повертаючи справу за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 3 чт. 289, п.6. ч. 2 ст. 115 КК України на додаткове розслідування, суд першої інстанції, зокрема, зазначив, що підлягає перевірці версія підсудного про те, що потерпілий вчинив на нього напад із застосуванням пістолета з метою заволодіти грошима у сумі 6500 доларів США. Однак, таку вказівку суду колегія суддів вважає необгрунтованою з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, орган досудового слідства здійснив достатній обсяг слідчих дій, спрямованих на перевірку вказаної версії. 

Так, за клопотанням ОСОБА_3 у справі була призначена судово-медична експертиза з метою встановлення того, чи були спричинені ОСОБА_3. у день події тілесні ушкодження (т.1, а.с. 182). Дані висновку судово-медичної експертизи від  25 грудня 2001 року свідчать про те, що ОСОБА_3. 14 жовтня 2001 року могли бути спричинені легкі тілесні ушкодження, які потягли короткочасний розлад здоров'я (т.1, а.с.198).

Що стосується встановлення правдивості показань ОСОБА_3 про те, що він з метою придбання автомобіля брав в борг гроші у сумі 7000 доларів США, а ОСОБА_4 мав намір їх незаконно привласнити, то й вони належно були перевірені органом досудового слідства. Так, згідно з даними протоколу допиту свідка ОСОБА_5., останній не надавав в борг ОСОБА_3. 7000 доларів США, про намір ОСОБА_3 придбати автомобіль не знав (т.1, а.с. 203). Про те, щоОСОБА_3. не отримував від ОСОБА_5гроші, свідчать і дані протоколу очної ставки від 29 березня 2002 року між вказаними особами (т.2, а.с. 68). Після цього під час додаткового допиту обвинуваченогоОСОБА_3. показав, що вказану суму взяв в борг уОСОБА_6. (т.2, а.с. 116-118).

Незважаючи на те, що під час допиту як  обвинуваченого у присутності адвокатаОСОБА_3. не вказує на те, що ОСОБА_4 під час нападу застосовував пістолет (т.2, а.с. 81-84), органом досудового слідства до органів МВС України було подано запит про наявність у ОСОБА_4. вогнепальної чи газової зброї (т.2, а.с. 130). Згідно з даними повідомлення РВ ВС Амур-Нижньодніпровського району від 4 червня 2002 року ОСОБА_4 не перебуває на обліку як володілець газової чи мисливської зброї (т.2, а.с. 131).

Потерпілі  ОСОБА_2 таОСОБА_1., свідок ОСОБА_7 як під час досудового слідства, так і у судовому засіданні вказали, що у ОСОБА_4. пістолета не було (т.2, а.с. 127; т.3, а.с.117, 119, 121).

За результатами перевірки доводів ОСОБА_3  у ході досудового слідства  винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_4. на підставі п. 8 ст. 6 КПК України (т.2, а.с. 69).

Необгрунтованим в ухвалі суду про направлення справи на додаткове розслідування колегія суду вважає і посилання на те, що змінюючи у судовому засіданні обвинувачення ОСОБА_3. в частині механізму спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4, прокурор порушив вимоги ст. 277 КПК України, оскільки належно не мотивував своє рішення.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема зазначених вище показань ОСОБА_3 даних висновків судово-медичних експертиз, орган обвинувачення обгрунтовано дійшов висновку про  умисний характер дій ОСОБА_3 спрямованих на позбавлення ОСОБА_4. життя.

Колегія суддів вважає, що зміна обвинувачення прокурором постановою від 17 листопада 2008 року мала характер уточнення на підставі досліджених у судовому засіданні доказів і відповідає вимогам ст. 277 КПК України (т.3, а.с.74-78).

Неналежною є й мотивація апеляційного суду про направлення справи на додаткове розслідування, спрямована на проведення ряду слідчих дій, зокрема  відтворення обстановки і обставин події, комплексної судово-медичної та автотехнічної експертиз.

Згідно з роз'ясненнями п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» від 11 лютого 2005 року направлення справи на додаткове розслідування є неприпустимим, якщо суд має змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілого, свідків, виклику й допиту нових свідків, проведення  додаткових чи повторних експертиз, вчинення інших процесуальних дій.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає ухвалу про направлення справи на додаткове розслідування немотивованою, а тому такою, що підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого суду слід дати оцінку наявним у кримінальній справі доказам та прийняти рішення про винуватість чи невинуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, за якими йому пред'явлено обвинувачення органом досудового слідства.

Керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

касаційну скаргу потерпілихОСОБА_1та ОСОБА_2 та касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2008 року стосовно ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд.  

Запобіжний захід ОСОБА_3. залишити - тримання під вартою.

С У Д Д І :

Присяжнюк Т.І.                         Федченко О.С.                 Школяров В.Ф.