УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 р. Справа № 12744/13/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року в справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП) звернувся до суду з позовом до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (далі - ППР) від 31.07.2013 №№0008701702 та 0008711702.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідачем зроблено помилковий висновок про те, що оскільки транспортні засоби зареєстровані за фізичною особою, а не ФОП, то це виключає підстави для формування податкового кредиту. Зазначає, що транспортні засоби використовуються ним в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності, що підтверджено первинними документами, які безпідставно не були взяті ОДПІ до уваги під час проведення перевірки.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року в справі №807/2797/13-а заявлений позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржила ОДПІ, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позову. У поданій апеляційній скарзі посилається на те, що ППР винесені відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки придбані позивачем транспортні засоби зареєстровані на фізичну особу, а не на ФОП.

Позивач у письмовому запереченні вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийняту з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому апеляційний суд, у відповідності до ч.1 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач у встановленому порядку при придбанні транспортних засобів з метою їх використання у власній господарській діяльності у відповідності до норм податкового законодавства отримав право на віднесення сум податку на додану вартість (далі - ПДВ) до податкового кредиту.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 12.03.1997, основним видом його діяльності є надання транспортних послуг вантажними автомобілями.

На підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки від 20.05.2013 №1694/1702/НОМЕР_2 (а.с.10-19) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за лютий 2013 року, що виникло в результаті декларування від'ємного значення з ПДВ січень 2013 року, податковим органом було встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог п.198.1, п.198.6 ст.198 ПК України, у результаті чого встановлено завищення від'ємного значення по ПДВ в сумі 205995грн.

На підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки від 02.07.2013 №2051/1702/НОМЕР_2 (а.с.20-26) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування по ПДВ на розрахунковий рахунок за березень 2013 року, що виникло в результаті декларування від'ємного значення з ПДВ за лютий 2013 року, податковим органом було встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог п.198.1, п.198.6 ст.198 ПК України, у результаті чого встановлено завищення від'ємного значення по ПДВ за лютий 2013 року в сумі 205995грн та суми бюджетного відшкодування за березень 2013 року в сумі 205995грн.

31.07.2013 відповідачем на підставі вказаних актів перевірки прийнято ППР:

№0008701702 про зменшення ФОП розміру від'ємного значення суми ПДВ за лютий 2013 року в розмірі 205995грн (а.с.28);

№0008711702 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2013 року на 205995грн, а також застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 102997,50грн (а.с.27).

Позивач з прийнятими ППР не погодився, у зв'язку із чим звернувся до адміністративного суду із даним позовом.

Згідно пп.14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника (в тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу).

За змістом п.200.1, п.200.3 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України визначено податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (абзац «а» п.198.1 ст.198 ПК України).

Відповідно до пп.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

З огляду на наведене, слід зазначити, що ФОП є фізичною особою, яка здійснює діяльність, віднесену законодавством до підприємницької, є платником ПДВ у розумінні ст.ст.14, 180 ПК України та зареєстрований у встановленому порядку платником ПДВ, а тому на нього повною мірою поширюються правові норми, які визначають порядок обчислення і сплати ПДВ, формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування сум ПДВ.

Особливих умов для формування податкового кредиту та визначення дати виникнення права на податковий кредит для фізичних осіб - суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками ПДВ ПК України не передбачено.

Визначальним фактором для формування податкового кредиту фізичними особами - суб'єктами господарювання, зареєстрованими платниками ПДВ, при придбанні транспортних засобів, як і для платників ПДВ - юридичних осіб, є подальше використання таких товарів(основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах їх господарської діяльності та наявності належного документального оформлення та підтвердження відповідних витрат, відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку.

Відтак, при придбанні транспортних засобів у повній відповідності до вказаних норм податкового законодавства ФОП отримав право на віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки використання таких транспортних засобів в господарській діяльності позивача узгоджується з основним видом його діяльності КВЕД 60.24.0 - діяльність вантажного автомобільного транспорту, а суми сплаченого позивачем ПДВ підтверджені належним чином оформленими ВМД та платіжним дорученням від 28.02.2013 №445 (а.с.38-41, 47).

Визначаючи позивачеві податкові зобов'язання та зменшуючи розмір від'ємного значення ПДВ ОДПІ виходила з того, що позивач до складу податкового кредиту в деклараціях з ПДВ зайво включив ПДВ в лютому 2013 року в розмірі 50453,65грн, сплачений за придбаний ним напівпричіп бортовий, тентовий, для перевезення вантажів, марки Schwarzmuller модель SI тип рами RH125, та в розмірі 155539,96грн, сплачений за сідельний тягач для перевезення напівпричепів марки DAF модель FT XF 105.460 (а.с.30-46).

При цьому, податковий орган, посилаючись на положення ст.325 ЦК України, вказував лише на те, що майно, яке належить фізичній особі не може вважатися основними фондами суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця, у зв'язку із чим право на віднесення до витрат витрат на придбання транспортних засобів у ФОП не виникає.

Дійсно згідно ч.1 ст.325 ЦК України суб'єктами права приватної власності є юридичні та фізичні особи.

В свою чергу, відповідно до вимог п.6 «Порядку реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів і мопедів», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388 (далі - Порядок), транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами.

Оскільки, позивач не має статусу юридичної особи, то згідно із вищевказаним Порядком, транспортні засоби мають реєструватись за ним як за фізичною особою, не залежно від того, чи займається останній підприємницькою діяльністю.

Між тим, апеляційний суд вважає, що спеціальним законом, який регулює відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є ПК України.

Цивільним законодавством, відповідно і ЦК України, регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Приписами ч.2 ст.1 ЦК України регламентовано, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, до податкових відносин цивільне законодавство не застосовується, при цьому, норми цивільного законодавства не містять обмежень щодо права власності фізичної особи, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Окрім того, враховуючи пріоритетність застосування нормативно-правових актів, то застосування положень будь-яких інших актів можливе виключно в частині, що не суперечить положенням ПК України.

Норми податкового законодавства України не обмежують право платника податку на податковий кредит залежно від суб'єктного складу сторін у правовідносинах за договорами на придбання товарів (робіт, послуг), в т.ч. і транспортних засобів та визначають одинакові права та обов'язки як для юридичних, так і для фізичних осіб, платників податку (в тому числі і фізичних осіб-підприємців).

Виходячи з положень ч.2 ст.71 КАС України суд апеляційної інстанції враховує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не заперечувалось та не ставилось під сумнів придбання транспортних засобів ФОП для використання у своїй господарській діяльності у відповідності до основного виду його діяльності, а також сплата відповідних сум ПДВ (яка в свою чергу підтверджується матеріалами справи), у зв'язку із чим, враховуючи, що податковий кредит для фізичних осіб - суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками ПДВ, формується на загальних підставах, апеляційний суд приходить до переконання про підставність позовних вимог ФОП щодо визнання протиправними та скасування ППР від 31.07.2013 №№0008701702 та 0008711702.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 200, 205, 207, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін