УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

______________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"19" березня 2015 р. Справа № 8/84-НМ.

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді: Лозинської І.В.

За позовом: Споживчого товариства "ЖИСКО" (м. Обухів, Київська область)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Пріорітас" (м. Київ)

2) Громадянин Шереметьєв Олексій Євгенович (м. Київ)

До: 1) Радомишльської районної спілки споживчих товариств (м. Радомишль)

2) Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради (м. Житомир)

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1:

1) Вишевичське споживче товариство (с.Вишевичі Радомишльського району Житомирської області)

2) Потіївське споживче товариство (с.Потіївка Радомишльського району Житомирської області)

3) Кочерівське споживче товариство (с.Кочерів Радомишльського району Житомирської області)

4) Радомишльське міське споживче товариство (м.Радомишль Житомирської області)

5) Громадянка Пінькевич Віра Гаврилівна (м.Радомишль Житомирської області)

6) Громадянка Кондратюк Тетяна Володимирівна (м.Радомишль Житомирської області)

7) Громадянка Слепченко Анастасія Семенівна (м.Радомишль Житомирської області)

8) Громадянка Коваленко Антоніна Олексіївна (м.Радомишль Житомирської області)

про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Споживче товариство "ЖИСКО" (м. Обухів, Київська область) подало до господарського суду позов з врахуванням заяви про уточнення предмета позову від 27.11.2009 (а. с. 196 у т. 2) про:

- визнання за Споживчим товариством "Жиско" права спільної власності на частину (частка 76,24/100) будівлі універмагу за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, м.Радомишль, вул.Велика Житомирська, 1/2;

- визнання за Споживчим товариством "Жиско" права власності на об'єкт нерухомого майна в цілому - універмаг, загальною площею 6128,7 кв.м. (Свідоцтво на право власності серії САА № 510775 від 27.12.2004) з компенсацією Радомишльській районній спілці споживчих товариств вартості його частки приміщення в сумі 1243347,00 грн;

- зобов'язання Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" зареєструвати за Споживчим товариством "Жиско" право власності на універмаг.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи ч. 3 ст. 773, ч. 4 ст. 778 ЦК України, зазначаючи, що в орендованих ним у відповідача згідно з Договором оренди (найму) нежитлового приміщення № 10/10-08 від 10.10.2008 приміщеннях, позивачем було проведено ремонтні роботи, внаслідок чого утворилася нова річ і у позивача виникло право спільної власності на здійснені позивачем поліпшення приміщення, частка яких від загальної вартості приміщення склала 4002000,00 грн або 78,58%. Оскільки спільне володіння і користування орендованим майном позивачем і відповідачем є неможливим, враховуючи, що частка відповідача у приміщенні складає 1090706,00 грн або 21,42% вартості приміщення, позивач посилаючись на п. 3 ч. 1 ст. 365 ЦК України просить визнати за ним право власності на об'єкт нерухомого майна в цілому (будівлю Універмагу) з компенсацією відповідачеві вартості його частки у розмірі 1090706,00 грн.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Після повернення Вищим господарським судом України справи № 8/84-НМ на новий розгляд, ухвалою від 12.02.2015 господарський суд прийняв справу до провадження та призначив судове засідання.

Ухвалою від 25.02.2015 у зв'язку з неявкою в засідання суду повноважних представників сторін та третіх осіб, господарський суд розгляд справи відклав на 19.03.2015 о 15:00; зобов'язав сторони надати необхідні документи.

11.03.2015 до господарського суду від Радомишльської районної спілки споживчих товариств надійшла заява від 10.03.2015 вих. № 58 з додатками, про забезпечення позову у справі № 8/84-НМ шляхом накладення арешту на спірне приміщення Універмагу, яка мотивована таким:

- 10.03.2015 реєстраційною службою Радомишльського РУЮ зареєстровано зняття обтяження з приміщення Універмагу, розташованого в м. Радомишль, вул. В. Житомирська, 1/2, що беззаперечно підтверджується даними Держреєстру;

- підставою для зняття арешту була постанова Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 31.07.2013 у справі № 2620/805/12, якою було скасовано рішення суду першої інстанції (від 11.03.2013), апеляційної інстанції (від 04.06.2013), та ухвалено нове рішення, яким відмовлено райспоживспілці в задоволенні позову про витребування Універмагу з чужого володіння;

- враховуючи, що в процесі розгляду зазначеної цивільної справи № 2620/805/12 Радомишльським районним судом ухвалою від 21.11.2012 було задоволено заяву Радомишльської райспоживспілки про забезпечення позову та накладено арешт на майно - приміщення Універмагу, вище вказаною постановою ВСС від 31.07.2013 було фактично знято арешт з Універмагу, у відповідності до ст. 154 ЦПК України, що сприяло подальшому вчиненню новим власником спірного приміщення гр. Шереметьєвим Олексієм Євгеновичем активних дій по зняттю арешту з Універмагу через зобов'язання держреєстратора в судовому порядку здійснити державну реєстрацію припинення обтяжень нерухомого майна, доказом чого є постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 29.01.2015 та Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2015;

- такими діями гр. Шереметьєва О.Є. щодо якнайшвидшого зняття арешту з приміщення Універмагу беззаперечно підтверджується його бажання в найближчий час відчужити або передати під банківську заставу спірне майно, що значно ускладнить або навіть унеможливить виконання рішення суду.

Розглядаючи клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, дослідивши доводи відповідача-1 та наявні в матеріалах справи документи, господарський суд враховує таке.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, зі змісту статті 66 названого Кодексу випливає, що заходи до забезпечення позову мають бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами та вживаються судом у разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до вимог статті 67 цього Кодексу позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Про забезпечення позову виноситься ухвала.

Згідно з пунктом 1.1 Інформаційного листа ВГСУ від 12.12.2006 № 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" визначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Пунктом 47 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 передбачено, що заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Абзацом 3 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 № 16 визначено, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Судом враховується, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Саме лише посилання позивача у заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Така ж правова позиція викладена у п.п. 2, 3 вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.11.

Тобто позивач таких обставин не підтвердив належними та допустимими доказами відповідно до ст. 34 ГПК України.

Представники позивача та третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача усно заперечили про накладення арешту на спірне майно.

Громадянин Шереметьєв О.Є. письмового відзиву на вказану заяву відповідача 1) не подав, хоча про дату і час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про отримання ухвали господарського суду від 12.03.2015 на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, яке надійшло до господарського суду 19.03.2015 (а. с. 188 у т. 9).

Враховуючи викладене, підстави для накладення арешту на приміщення універмагу за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, м.Радомишль, вул. Велика Житомирська, 1/2 відсутні, тому в задоволення заяви Радомишльської районної спілки споживчих товариств (м. Радомишль) від 10.03.2015 вих. № 58 про забезпечення позову у справі № 8/84-НМ шляхом накладення арешту на спірне приміщення Універмагу слід відмовити.

Одночасно слід зазначити, що відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову.

Так, ст. 67 ГПК України визначає, що позов може бути забезпечено, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

У п. 9 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 № 16 зазначено, що виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. За наявності підстав для застосування такого заходу до забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь - який спосіб тощо. Такі правила повинні застосовуватись і до інших осіб, яким на підставі статті 67 ГПК України забороняється вчинення дій щодо предмета спору.

За таких обставин господарський суд прийшов до висновку про необхідність заборони третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, гр. Шереметьєву Олексію Євгеновичу (м. Київ) як новому власнику спірного майна, обтяжувати приміщення універмагу, а саме, заборонити йому укладати договори забезпечення (іпотеки, застави) на виконання кредитних договорів.

Слід зазначити, що при прийнятті рішення щодо забезпечення позову, судом враховано, що визначений судом захід до забезпечення позову у справі щодо заборони обтяження приміщення універмагу, може бути застосований до вимоги про визнання права власності на майно, що є предметом спору в даній справі, що узгоджується з п. 7.2 постанови Пленуму ВГС України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 № 16.

Тому забезпечення позову шляхом заборони укладати договори забезпечення (іпотеки, застави) на виконання кредитних договорів щодо приміщення універмагу, розташованого в м. Радомишль, вул. В. Житомирська, 1/2, до вирішення спору по суті, є адекватним заходом, оскільки стосується прав сторін, як потенційних власників даного майна, а будь-які дії гр. Шереметьєва О.Є. щодо зняття арешту з приміщення Універмагу можуть свідчити про його подальші наміри з приводу розпорядження цим майном, які в результаті можуть створити подальшу юридичну невизначеність та зумовлять необхідність подальшого вжиття учасниками провадження способів захисту для відновлення іх порушених прав.

Також слід вказати на наявність зв'язку між таким заходом до забезпечення позову як заборона обтяжувати майно і предметом позовної вимоги щодо визнання права власності за позивачем на це майно, що заперечується відповідачем-1, а також врахувати, що у разі обтяження права власності на приміщення універмагу шляхом заборони укладати договори забезпечення (іпотеки, застави) на виконання кредитних договорів, можливо захистити право законного власника на це майно.

Зважаючи на не однократність дій осіб, спрямованих на відчуження спірного майна спочатку 30.12.2009, потім 27.05.2010, слід також зазначити, що існує потенційна небезпека порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулася з заявою про забезпечення позову до суду, яка виражається в активних діях та заінтересованості гр. Шеметьєва О.Є., який купив перепродане майно універмагу і наразі є його власником, щодо вчинення підготовчих дій стосовно розпорядження ним в подальшому.

З огляду на викладене, пересвідчившись у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду, враховуючи те, що забезпечення позову допускається як гарантія захисту прав учасників процесу, заходи до забезпечення позову мають тимчасовий характер та можуть бути переглянуті судом за наявності відповідних підстав, не призведуть до завдання будь - якої істотної шкоди інтересам позивача та третьої особи на стороні позивача - гр. Шереметьєву О.Є., але невжиття їх може ускладнити або зробити неможливим виконання судового рішення, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів сторін та враховуючи межі предмета спору, слід вжити заходів до забезпечення позову за ініціативою суду.

При винесені цієї ухвали судом враховано частину 2 пункту 2 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 № 16, у якій зазначено, що питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

У відповідності до статті 115 ГПК України, ухвали господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Керуючись ст. ст. 66, 67, 86 ГПК України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Радомишльській районній спілці споживчих товариств (м. Радомишль) в задоволення заяви від 10.03.2015 вих. № 58 про забезпечення позову у справі № 8/84-НМ шляхом накладення арешту на приміщення універмагу (м. Радомишль, вул. Велика Житомирська, 1/2).

2. Заборонити громадянину Шереметьєву Олексію Євгеновичу (м. Київ, Чоколівський бульвар, 19, кв. 36, ідентифікаційний номер 2625110834) укладати договори забезпечення (іпотеки, застави) на виконання будь - яких кредитних договорів стосовно приміщення універмагу, яке знаходиться за такою адресою: Житомирська область, Радомишльський район, м. Радомишль, вул. Велика Житомирська, 1/2.

Вказана ухвала може бути оскаржена в порядку, визначеному ГПК України.

Суддя Лозинська І.В.

Друк:

1 - в справу

2 - позивачу - Споживчому товариству "Жиско" (08700, м. Обухів, Київська область, вул. Промислова 33

3 - відповідачу 1) Радомишльській районній спілці споживчих товариств, 12200, м. Радомишль, вул. 9-го Січня.12

4 - відповідачу 2) КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради, 10014, м. Житомир, вул. В. Бердичівська, 15/1

5 -третій особі - ТОВ "ЮК "Пріорітас", 02166, м. Київ, проспект Лісний, 15, кв. 89

6 - третій особі - Гр. Шереметьєву О.Є. (м. Київ, Чоколівський бульвар, буд.19, кв.36) - (реком. з повід.)