УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2015 р. Справа № 876/1133/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В., Пліша М.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського міського суду від 17 листопада 2014 року у справі №344/16811/14-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області про визнання дій щодо відмови у перерахунку пенсії неправомірними, -

В С Т А Н О В И В:

05.11.2014р. ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області (далі - Управління) просила визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії з урахуванням пільгового обчислення стажу за періоди роботи з 26.05.1985р. по 30.09.1993р. в районах Крайньої Півночі та в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі; зобов'язати Управління зарахувати в пільговому обчисленні (зарахувати кожний рік роботи за один рік і шість місяців) вказані періоди роботи як трудовий стаж, вироблений в районах Крайньої Півночі та в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі; зобов'язати Управління зробити перерахунок та виплатити пенсію з врахуванням пільгового обчислення стажу з 28 травня 2012 року (з моменту призначення пенсії).

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17.11.2014р., прийнятою в порядку скороченого провадження, позовні вимоги в частині за період з 28.05.2012р. по 04.05.2014р. залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку для звернення до адміністративного суду; адміністративний позов задоволено з 05.05.2014р.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління подало апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17.11.2014р. і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що розповсюдження пільг, щодо кратності зарахування стажу після 1991 року є безпідставними, так як Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД враховується трудовий стаж набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час вступу в силу цієї Угоди. Крім того, законодавством не розповсюджено пільги щодо обчислення стажу в півтора кратному розмірі на працівників вахтовим методом. На підставі вищезазначеного судом першої інстанції неправомірно зроблений висновок про можливість отримання пільг щодо обчислення стажу роботи в півтора кратному розмірі працівникам, що виїздили на роботу у РКП та МПРКП вахтово-експедиційним методом роботи.

Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції прийнята в порядку скороченого провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України розгляд даної справи судом апеляційної інстанції здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги та подані заперечення в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 28 травня 2012 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області та отримує пенсію за віком.

З 26.05.1985р. по 30.09.1993р. позивач працювала в Івано-Франківському управлінні бурових робіт, що стало підставою для звернення із заявою в Управління щодо пільгового обчислення трудового стажу роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі.

Листом управління від 07.10.2014р. позивача повідомлено, що немає підстав зараховувати в пільговому обчисленні періоди роботи вахтовим методом в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі з 26.05.1985р. по 31.12.1990р. (а не по 1993р.), що стало підставою для звернення з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Підпунктом «д» пункту 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в умовах та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей держави, на умовах укладених ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк більше 5-років, а на островах Північного Льодовитого океану два роки, надавати додаткові наступні пільги: зарахувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих місцевостях.

Відповідно до п.3 Постанови Ради Міністрів СРСР №148 від 10.02.1960р. «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960р. «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» зарахування одного року роботи за один рік та шість місяців запроваджено з 01.03.1960р.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» скорочено тривалість трудового договору, що надає право на отримання пільг, передбачених ст. 5 вищезгаданого Указу Президії Верховної Ради СРСР з п'яти до трьох років.

Відповідно до ч.1 п.5 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Згідно з ч.3 п.5 Розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Обов'язку щодо укладення трудового договору в письмовій формі жодний з вищевказаних нормативно-правових документів не передбачав.

В підпункті 3 пункті 6 Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях прирівняних до Крайньої Півночі, від 06.05.1981р. зазначено, що робітникам експедицій, круглорічних партій, нафтових розвідок, відділів, які розміщені в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі надаються пільги, передбачені Указами від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року.

Гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, у галузі пенсійного забезпечення, передбачені Тимчасовою Угодою між Урядом України і Урядом Російської Федерації від 15 січня 1993 року.

Відповідно до ст.4 Тимчасової Угоди при обчисленні пенсії або її частини, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, до 01 січня 1991 року на підставі статті 1 даної Угоди на території України визначення загального трудового стажу роботи, середньомісячного заробітку і розміру пенсії здійснюється згідно з її законодавством.

Питання врахування періодів роботи для стажу при призначенні пенсій в районах Крайньої Півночі колишнього СРСР, а згодом Російської Федерації після 01.01.1991р. на території України регулюються нормами міжнародних угод, підписаних Україною та РФ, а саме: частиною 2 статті 6 «Угоди про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення» від 13 березня 1992 року, де зазначено наступне: « 2.Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсій на пільгових, умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до вступу в дію цієї Угоди»; абзацами 2 та 3 статті 6 «Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн», від 14.01.1993р., де зазначено наступне: «Трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність».

З вище наведених норм міжнародних угод, підписаних Україною та РФ, слідує, що обчислення стажу здійснюється згідно законодавства держави, на території якої відбувалась трудова діяльність і стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою. Тобто, якщо якийсь період роботи особи на території РФ згідно законодавства цієї держави повинен обчислюватися на пільгових підставах, то в такому ж порядку цей стаж повинен враховуватися щодо цієї особи і в Україні.

Згідно з постановою Ради Міністрів СРСР від 10.11.1967р. №1029 Ямало-Ненецький автономний округ Тюменської області відноситься до районів Крайньої Півночі.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.

Як встановлено судом першої інстанції, пільговий стаж роботи позивача в районах Крайньої Півночі та районах прирівняних до районів Крайньої Півночі підтверджується копією трудової книжки позивача та Довідкою виданою ПАТ «Укрнафта» Прикарпатським управлінням бурових робіт №10-1259 від 19.09.2014р.

Відповідно до вказаної Довідки ОСОБА_1 працювала в Івано-Франківському управлінні бурових робіт оператором-колектором, лаборант-колектором, вартівником, прибиральницею з 26.05.1985р. (наказ на прийом №358 від 23.05.1985р.) вахтово-експедиційним методом в Західному Сибіру та на Україні, з них: з 26.05.1985р. по 30.09.1993р. - робота вахтово-експедиційним методом в районах Крайньої Півночі (Ямало-Ненецький автономний округ Тюменської області).

При цьому визначався наступний режим роботи в районах РКП: робота вахтово-експедиційним методом з режимом роботи 15 робочих днів РКП в місяць по 12 год. За добу +К1, К2 (дні перельоту літаком на роботу і назад на відпочинок) і з таким же періодом відпочинку по місцю постійного проживання (прописки) з відпрацюванням місячної норми робочого часу. До заробітної плати позивача виплачувався районний коефіцієнт і північна надбавка, а також надавалась додаткова відпустка в кількості 18 днів за роботу в РКП.

Аналізуючи норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини та встановлені на підставі поданих письмових документів обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач працював в районах Крайньої Півночі, подав відповідачу документи, які підтверджують його право на пільгове обчислення пенсії, а тому має право на пільгове обчислення страхового стажу. При цьому надання письмового трудового договору для підтвердження пільгового обчислення страхового стажу не є обов'язковою умовою для пільгового обчислення страхового стажу, а альтернативою у виборі між рядом документів, які підтверджують вказаний стаж, що є наслідком зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з врахуванням стажу роботи в районах Крайньої Півночі з 26.05.1985р. по 30.09.1993р. у пільговому обчисленні з 05 травня 2014 року.

З врахуванням позиції ВСУ, викладеної у постанові від 11.12.2012р. (справа №21-393а12), виплати перерахованої позивачу пенсії слід здійснювати і надалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в спосіб, визначений ст.162 КАС України. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського міського суду від 17 листопада 2014 року у справі №344/16811/14-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді Н.В. Ільчишин

М.А.Пліш