УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2015 року Справа № 876/11301/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шинкар Т.І.,
суддів Ільчишин Н.В.,
Пліша М.А.,
з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Потуторської сільської ради Бережанського району Тернопільської області та ОСОБА_2 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року у справі №819/2364/14-а за позовом Прокурора Бережанського району Тернопільської області до Потуторської сільської ради Бережанського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення,-
В С Т А Н О В И В:
17.10.2014р. прокурор Бережанського району Тернопільської області звернувся в суд з позовом до Потуторської сільської ради, просив визнати протиправним та скасувати рішення двадцять першої сесії Потуторської сільської ради (далі-Рада) шостого скликання від 14.03.2013р. №120 «Про надання дозволу на продаж об'єкта нерухомого майна, що перебуває у комунальній власності».
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.10.2014р. залучено в якості третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_2.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.11.2014р. позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Рада та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.11.2014р. та провадження у справі закрити. Апеляційні скарги обґрунтовані тим, що розгляд даної справи пов'язаний із спором про право власності третьої особи, яка як добросовісний набувач отримала та зареєструвала його. Таким чином, справа віднесена до юрисдикції місцевих судів і вирішується в порядку цивільного судочинства.
В судовому засіданні представник Ради та третя особа апеляційні скарги підтримали. Прокурор щодо апеляційних скарг заперечив та вважав рішення суду першої інстанції законним.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги в їх сукупності на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційні скарги слід задовольнити з наступних підстав.
Звертаючись з позовом до суду прокурор такий обґрунтовував тим, що 14.03.2014р. на 21 сесії Ради шостого скликання, прийнято рішення №120 «Про надання дозволу на продаж об'єкта нерухомого майна, що перебуває у комунальній власності», пунктом 1 якого Рада вирішила надати дозвіл на продаж об'єкта нерухомого майна, а саме: водонапускна споруда, водоспускна споруда, нежитлова будівля (складське приміщення), чотири гідроспоруди-дамби, що перебувають на балансі Ради і розташовані за адресою с.Потутори, вул. Некрасова,67. Вказане рішення Ради на думку прокурора є незаконним, таким, що суперечить вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, оскільки на момент його прийняття право власності на вказані об'єкти нерухомого майна за територіальною громадою зареєстровано не було. Тобто, оскаржене рішення про відчуження нерухомого майна прийнято Радою до виникнення права на розпорядження вказаним майном, що стало підставою звернення з позовом до суду.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір є справою адміністративної юрисдикції.
З обґрунтованістю такого висновку колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з реалізацією відповідачем своїх владних управлінських функцій, визначених Законом України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування» (далі-Закон №280).
Слід зауважити, що виключною компетенцією відповідної ради є прийняття рішень щодо відчуження комунального майна, затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають останній, визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності (пункт 30 статті 26 Закону № 280).
Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Бережанського районного суду від 15 січня 2013 року у комунальну власність Ради передано безхазяйні нерухомі речі, які складаються із водонапускної споруди, водоспускної споруди, нежитлової будівлі (складського приміщення) та чотирьох гідроспоруд дамб, що знаходяться по с.Потутори, вул. Некрасова,67 Бережанського району, Тернопільської області.
Не зареєструвавши в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на вказані об'єкти нерухомого майна, на двадцять першій сесії Ради шостого скликання, яка відбулася 14.03.2014р., прийнято рішення №120 «Про надання дозволу на продаж об'єкта нерухомого майна, що перебуває у комунальній власності», яким надала дозвіл на продаж вказаних об'єктів нерухомого майна та делегувала повноваження з продажу ТБ «Тернопільська агропромислова біржа».
На підставі протоколу проведення аукціону №1 від 5 квітня 2013 року між Радою та ОСОБА_2 укладено договору купівлі-продажу майна на аукціоні від 05.04.2013р. за №01.
Як встановлено судом першої інстанції з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.08.2013 індексний номер 7463800, право комунальної власності на спірне нерухоме майно зареєстровано за Радою лише 01.08.2013, тобто після прийняття оскарженого рішення Ради, та після укладення договору купівлі-продажу майна на аукціоні.
Рішенням Бережанського районного суду від 17 вересня 2013 року визнано дійсним вказаний договір купівлі-продажу майна на аукціоні та визнано за ОСОБА_2 право власності на вказане нерухоме майно.
Відповідно до вимог статті 317 Цивільного кодексу України, права володіння, користування та розпоряджання своїм майном належать власнику такого майна.
Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч.3 та ч.6 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції станом на час прийняття оскарженого рішення (далі - Закон), права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Положеннями частини 1 статті 2 Закону визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно норм частини 1 статті 3 цього Закону державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Частина 1 статті 4 Закону передбачає, що право власності на нерухоме майно підлягає обов'язковій державній реєстрації.
04.10.2013р. державним реєстратором Німко О.В. реєстраційної служби Бережанського районного управління юстиції Тернопільської області на підставі рішення Бережанського районного суду від 17.09.2013р. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 6420542 від 04.10.2013р. на праві приватної власності водонапускну споруду, водоспускну споруду, нежитлову будівлю (складського приміщення) та чотирьох гідроспоруд дамб, що знаходяться по с.Потутори, вул. Некрасова,67 Бережанського району, Тернопільської області за ОСОБА_2 Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 123804561204. Номер запису про право власності 2727432.
Слід зауважити, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. (ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказав, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
Проте, відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що після оформлення відповідно до чинного законодавства права власності на споруди та реєстрації такого права компетентним органом виник спір про право цивільне, а відтак і захищати права та інтереси сторони повинні в порядку цивільного судочинства.
Дана позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України викладеною у постанові від 19 травня 2009 року у справі за скаргою Виконавчого комітету Полтавської міської ради (далі - Міськвиконком) за позовом Полтавської обласної ради фізкультурно-спортивного товариства "Україна" до Міськвиконкому, треті особи-Колективне підприємство "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор", Полтавська обласна рада професійних спілок, Полтавська обласна рада, Управління майном Полтавської обласної ради, Полтавська обласна державна адміністрація, Регіональне відділення Фонду державного майна України у Полтавській області, про скасування рішення, яка в порядку ст.244-2 КАС України є обов'язкова для всіх судів України.
Постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу (ч. 1 ст. 203 КАС України).
На підставі вищевикладеного колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вирішуючи даний спір як публічно-правовий дійшов помилкового висновку про підсудність такої справи адміністративному суду, що є підставою скасувати постанову суду та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 157 КАС України, та у відповідності до ч.2 ст.157 КАС України слід роз'яснити прокурору, що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 157, 194, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційні скарги Потуторської сільської ради Бережанського району Тернопільської області та ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року у справі №819/2364/14-а - скасувати та провадження у справі закрити.
Роз'яснити прокурору, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.І. Шинкар
Судді: Н.В. Ільчишин
М.А. Пліш
Повний текст Ухвали виготовлено 19.03.2015р.