СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
10 лютого 2009 року |
Справа № 2-15/12881-2007 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Черткової І.В.,
суддів Борисової Ю.В.,
Гоголя Ю.М.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився,
відповідача: Прокопович Борис Іванович, довіреність № 67 від 06.07.2007,
третьої особи: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 від 12.05.2003,
розглянувши апеляційну скаргу кримського республіканського виробничого підприємства "Кримтролейбус" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко І.А.) від 22.12.2008 у справі № 2-15/12881-2007
за позовом кримського республіканського виробничого підприємства "Кримтролейбус" (вул. Київська, 78, місто Сімферополь, 95000)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Тавртранс" (вул. Київська, 4, місто Сімферополь, 95053)
за участю третьої особи: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, місто Сімферополь, 95000)
про стягнення 6 507,20 грн,
ВСТАНОВИВ:
Кримське республіканське виробниче підприємство "Кримтролейбус" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Тавртранс" 6 507, 20 грн матеріальної шкоди, що заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю водія відповідача ОСОБА_1, на підставі статей 1166, 1187 Цивільного кодексу України.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.11.2007 відповідача, відкрите акціонерне товариство "Тавртранс", замінено належним відповідачем, відкритим акціонерним товариством "Тавртранс", у порядку статті 24 Господарського процесуального кодексу України.
Заявою № 1808/01-50/13 від 13.11.2007 позивачем було збільшено розмір позовних вимог, згідно з якою він просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Тавртранс" 7 508 грн, включаючи податок на додану вартість (т. 1, а. с. 27).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.12.2008 у справі № 2-15/12881-2007 у позові відмовлено.
Стягнуто з кримського республіканського виробничого підприємства "Кримтролейбус" на користь Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз 3 284, 40 грн витрат за проведення судової експертизи.
При прийнятті судового рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано достатніх належних та допустимих доказів в обґрунтування розміру завданої відповідачем шкоди, у тому числі за клопотанням експерта та за вимогами суду.
Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати судове рішення, прийняти нове, яким позов задовольнити.
Кримське республіканське виробниче підприємство "Кримтролейбус" оскаржує рішення місцевого господарського суду в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
В апеляційній скарзі позивач зазначає на те, що матеріалами справи підтверджується ушкодження його майна водієм відповідача ОСОБА_1, визначаючи суму заподіяної шкоди, позивач виходив не зі строку експлуатації ушкодженого майна, а з того, що ушкоджена опора не підлягає реконструкції, не може експлуатуватися та підлягає заміні. За цих обставин, позивач вважає, що відомості про рік установки й строк експлуатації опори контактної мережі № 23, які витребував суд, не мають значення для справи.
У судові засідання апеляційної інстанції представник позивача не з'явився. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України позивач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, проте він не реалізував своє процесуальне право на участь у судовому засіданні апеляційної інстанції, тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність його представника.
Відповідач надав суду відзив на апеляційну скаргу, який обґрунтований тим, що зношений зовнішній вигляд опори контактної мережі № 23 свідчить про закінчення строку її експлуатації, а не є наслідком дорожньо-транспортної пригоди. Вимоги суду про надання довідки собівартості опори з урахуванням її зносу позивачем не надані, у зв'язку з чим факт ушкодження встановити не можливо.
У судовому засіданні представник відповідача та третя особа просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду - без змін.
Розпорядженням в.о. голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.01.2009 суддю Гоголя Ю.М. замінено на суддю Плута В.М.
Розпорядженням в.о. голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.02.2009 суддів Плута В.М., Волкова К.В. замінено на суддів Гоголя Ю.М., Борисову Ю.В.
При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
06.12.2006, як вбачається з довідки про дорожньо-транспортну пригоду (т. 2, а. с. 9), водій автомобіля "Фольксваген-Пассат" ОСОБА_1, державний номер НОМЕР_1, рухаючись по проспекту Вернадського від вулиці Гончарова в сторону площі Конституції навпроти будинку № 23 допустив виїзд за межі проїзної частини вліво, де здійснив наїзд на перешкоду (електричну опору).
Вказаний автомобіль згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (т. 1, а. с. 91) та довідкою Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим (т. 1, а. с. 96) зареєстрований за товариством з обмеженою відповідальністю "Тавртранс".
Наказом від 01.04.2005, витягом з трудової книжки та іншими матеріалами справи (т. 1, а. с. 92 -94) підтверджується, що водій "Фольксваген-Пассат" з державним номером НОМЕР_1 - ОСОБА_1 знаходиться в трудових відносинах з відповідачем та 06.12.2006 йому виданий подорожній лист на зазначений службовий автомобіль (т. 1, а. с. 95).
Із схеми до протоколу огляду місця події (т. 2, а. с. 11, 19) вбачається, що водій автомобіля "Фольксваген-Пассат" ОСОБА_1 здійснив наїзд на електричну опору під № 23.
Відповідно до постанови про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю водія ОСОБА_1 (т. 2, а. с. 5) останній не дотримувався вимог пунктів 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України.
Позивач надав інформаційну довідку № 1067/01-50/13 від 03.07.2007 (т. 1, а. с. 30), згідно з якою вказана опора знаходиться на балансі кримського республіканського виробничого підприємства "Кримтролейбус".
Стверджуючи, що внаслідок зазначеної вище дорожньо-транспортної події опора контактної мережі № 23 пошкоджена і витрати на її заміну становлять 7 508 грн, включаючи податок на додану вартість, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Тавртранс" вказаної суми матеріальної шкоди.
Згідно з заявою позивача про збільшення позовних вимог № 1808/01-50/13 від 13.11.2007 (т. 1, а. с. 27) сума спричиненої матеріальної шкоди складається з вартості будівельних робіт -1 400 грн, монтажних робіт -541 грн та вартості матеріалів -3 949 грн, що з урахуванням податку на додану вартість становить 7 508 грн.
Дослідивши всі обставини справи та проаналізувавши доводи сторін, судова колегія погоджується з правовою позицією суду першої інстанції і вважає, що підстав для задоволення вимог апеляційної скарги немає, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частина 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
У пункті 3 рекомендацій президії Вищого господарського суду України "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.03.1994 № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди"" від 29.12.2007 № 04-5/239 зазначається на те, що, якщо шкоду заподіяно джерелом підвищеної небезпеки, його володілець несе відповідальність перед потерпілим і у тому разі, коли це є наслідком вини осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах або експлуатують таке джерело на підставах, передбачених Законом.
При цьому відповідальність настає при за наявності складу правопорушення, що включає такі елементи: протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.
Матеріалами перевірки УДАІ МУ МВС України в Автономній Республіці Крим дорожньо-транспортної пригоди за участю водія відповідача ОСОБА_1, зокрема, протоколом огляду місця події та доданою до нього схемою (т. 2, а. с. 11, 19, 22) підтверджується, що ОСОБА_1 здійснив наїзд на опору контактної мережі № 23. При дослідженні наявності слідів зіткнення автомобіля з навколишніми предметами встановлено "сколи бетону на електричній опорі № 23" (т. 2, а. с. 22).
Із постанови про відмову в порушенні кримінальної справи (т. 2, а. с. 5) вбачається, що водій відповідача ОСОБА_1 не дотримувався вимог пунктів 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України.
Таким чином, зазначені обставини дають підставу для висновку про протиправність поведінки водія відповідача. Позивач вважає, що внаслідок такої поведінки опора контактної мережі № 23 підлягає заміні, вартість заміни якої буде складати 7 508 грн.
У пункті 6 рекомендацій президії Вищого господарського суду України "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.03.1994 № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди"" від 29.12.2007 № 04-5/239 зазначається на те, що, позивач повинен довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.
Згідно з висновком транспортно-трасологічної експертизи № 364 (т. 1, а. с. 131) на опорі контактної мережі № 23 наявні механічні ушкодження внаслідок дії твердого предмету, визначити час їх виникнення не має можливості, але ушкодження на опорі та на автомобілі "Фольксваген-Пассат" мають родову приналежність, тобто ушкодження на опорі контактної мережі № 23 можуть бути спричинені автомобілем відповідача.
Отже, результати експертизи свідчать лише про імовірність безпосереднього причинного зв'язку між дорожньо-транспортною пригодою та механічними ушкодженнями на опорі контактної мережі. Проте, протоколом огляду місця події (т. 2, а. с. 22) підтверджується, що при обстеженні місця дорожньо-транспортної пригоди були встановлені "сколи бетону на електричній опорі № 23" (т. 2, а. с. 22). Це дає підстави для висновку про ушкодження водієм відповідача опори, але є недостатнім для висновку щодо ступеня ушкодження, у тому числі необхідності заміни опори, та розміру заподіяної шкоди.
Для встановлення розміру заподіяної шкоди, у тому числі необхідності заміни опори контактної мережі № 23, як на це зазначає позивач, господарським судом Автономної Республіки Крим на вирішення експерту поставлено питання щодо часу встановлення опори, припустимого технічними умовами періоду її експлуатації та часу заміни згідно з чинними нормами техніки безпеки.
Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи № 380 (т. 1, а. с. 137) надати відповідь на поставлене питання неможливо через невиконання заявлених експертом клопотань та ненадання позивачем технічної документації на опору.
За цих обставин судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що встановити розмір спричиненої шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю водія відповідача ОСОБА_1 неможливо. Для вирішення вказаного питання необхідно спеціальні знання, у зв'язку з чим і була призначена у справі судова експертиза. Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Крім того, судова колегія вважає необхідним зазначити, що згідно з пунктом 6 рекомендацій президії Вищого господарського суду України "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.03.1994 № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди"" від 29.12.2007 № 04-5/239 для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування. За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України). Обов'язком позивача є доведення розміру шкоди.
Позивачем не наведено жодної поважної причини невиконання клопотань експерта та вимог суду про надання необхідних документів. В апеляційній скарзі кримське республіканське виробниче підприємство "Кримтролейбус" зазначає, що матеріалами справи підтверджується наїзд водієм відповідача ОСОБА_1 на опору контактної мережі № 23 та спричинення цими діями шкоди, що є безумовною умовою для задоволення позову.
Але судова колегія, погоджуючись з висновками місцевого господарського суду, вважає що встановлені обставини є недостатніми для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено розмір шкоди, а тому і підстав для стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Тавртранс" 7 508 грн матеріальної шкоди немає.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу кримського республіканського виробничого підприємства "Кримтролейбус" залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.12.2008 у справі № 2-15/12881-2007 залишити без змін.
Головуючий суддя І.В. Черткова
Судді Ю.В. Борисова
Ю.М. Гоголь