ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2015 року Справа № 916/497/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грейц К.В.,
суддів:Бакуліної С.В., Глос О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 08.07.2014
у справі№ 916/497/14 господарського суду Одеської області
за позовомДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Новолог"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт"
простягнення 692 705, 80 грн.,
у судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Задоя В.І. - дов. б/н від 23.09.14;
від відповідача: Любошець О.І. - дов. № 162 від 26.02.14;
від третьої особи: Клочкова І.С. - дов. № 20/7-1589 від 14.11.14;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.04.2014 у справі № 916/497/14 (суддя Петров В.С.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 (судді: Шевченко В.В., Мирошниченко М.А., Головей В.М.) та постановою Вищого господарського суду України від 04.09.2014, відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Верховного суду України від 18.02.2015 постанову Вищого господарського суду України від 04.09.2014 у справі № 916/497/14 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
У касаційній скарзі Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" просить скасувати частково рішення Господарського суду Одеської області від 14.04.2014 у справі № 916/497/14 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 у цій справі; прийняти нове рішення, яким позов Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новолог" 577 254,83 грн. задовольнити, посилаючись на порушення та неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 213, 525, 526, 546, 549, 610, 611, 627 Цивільного кодексу України; ст.ст. 193, 217, 218, 230 Господарського кодексу України; ст.ст. 4, 32 - 38, 43, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, оскільки п. 4 додаткової угоди від 24.09.2013 до договору № КД-4366 від 01.10.2003, підписаної відповідачем (яка є чинною), сторони погодили обставини, за наявності яких підлягають застосуванню санкції, умови їх застосування та порядок розрахунку суми санкцій за невиконання відповідачем умов договору в частині забезпечення гарантованого обсягу вантажопереробки, а факт незабезпечення відповідачем в період з 01.01.2013 по 12.06.2013 гарантованого обсягу вантажопотоку на умовах п. 4 додаткової угоди підтверджено матеріалами справи.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, перевіривши матеріали справи, правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
01.10.2003 між ТОВ "Новолог" і ДП "Одеський морський торговельний порт" (далі - порт) укладено договір № КД-4366 про надання послуг, відповідно до п. 1.1 якого ДП "Одеський морський торговельний порт" взяло на себе зобов'язання з виконання для ТОВ "Новолог" визначених в підпунктах 3.1.1 - 3.1.7 договору робіт (послуг) по забезпеченню виконання останнім комплексу робіт і послуг, пов'язаних із перевалкою вантажу, а ТОВ "Новолог" зобов'язалося прийняти та оплатити виконані послуги.
Згідно з п.п. 1.3, 1.4 договору послуги надаються стосовно вантажу в межах території та акваторії Одеського морського торговельного порту, переважно на території ПВК-3 (на причалах №№ 9в, 10, 11, 12, 13); послуги надаються стосовно вантажів, які надходять на підставі договорів ТОВ "Новолог" з клієнтами, у тому числі з портом, для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт.
Пунктом 2.5 сторони узгодили, що ТОВ "Новолог" забезпечує порту об'єм робіт і послуг стосовно фактичного вантажопотоку, забезпеченого силами ТОВ "Новолог" у відповідності з умовами даного договору.
Відповідно до п. 2.6 договору ТОВ "Новолог" гарантувало залучення для перевалки через ПВК-3 вантажопотоку в об'ємі не менше 1 600 000 тон на рік.
Пунктом 4.1 договору сторонами погоджено, що вартість наданих портом послуг складає 15% від вартості комплексу вантажно-розвантажувальних робіт (перевалки), оплачуваних за акордною ставкою, без ПДВ.
Відповідно до п. 5.5 договору у випадку невиконання ТОВ "Новолог" вимог п. 2.6 цього договору, останній компенсує порту втрати в розмірі 15% від вартості комплексу навантажувально-розвантажувальних робіт стосовно відсутнього обсягу вантажу, виходячи з середньоприбуткової ставки за відпрацьований рік; середньоприбуткова ставка розраховується як відношення прибутку, отриманого від навантажувально-розвантажувальних робіт за відпрацьований рік, до загальної кількості тон вантажу за аналогічний період.
До договору № КД-4366 про надання послуг неодноразово вносилися зміни відповідно до укладених між сторонами додаткових угод. Зокрема, додатковою угодою від 17.02.2012 до договору сторони погодили, що за п. 2.6 договору відповідач гарантує залучення для перевалки через ПВК-3 вантажопотік обсягом не менше 1 800 000 тон на рік. Відповідно до п. 5.5 додаткової угоди від 28.12.2012 до договору у разі невиконання ТОВ "Новолог" вимог пункту 2.6 цього договору останнє компенсує порту втрати в розмірі 15% від вартості комплексу навантажувально-розвантажувальних робіт стосовно недостатнього обсягу вантажу, виходячи із середньоприбуткової ставки за відпрацьований календарний рік або за фактично відпрацьований період, що обраховується з 1 січня з урахуванням вимог п. 8.8. договору; середньоприбуткова ставка розраховується як відношення прибутку, отриманого від навантажувально-розвантажувальних робіт за відпрацьований період, до загальної кількості тон вантажу за цей період.
Згідно з вимогами Закону України "Про морські порти України", розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 № 133-р та наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 № 163 в Україні проведено реорганізацію державних підприємств морського транспорту, у тому числі ДП "Одеський морський торговельний порт", шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав і обов'язків щодо них відповідно до розподільчих балансів та утворено Державне підприємство "Адміністрація морських портів України".
24.09.2013 між ДП "Адміністрація морських портів України", ТОВ "Новолог" та ДП "Одеський морський торговельний порт" укладено додаткову угоду до договору № КД-4366, за умовами якої сторони дійшли згоди щодо припинення дії договору про надання послуг № КД-4366 від 01.10.2003, укладеного між ТОВ "Новолог" та ДП "Одеський морський торговельний порт", правонаступником прав та обов'язків якого є ДП "Адміністрація морських портів України" (п. 1); сторони також дійшли згоди про те, що договір № КД-4366 вважається таким, що припинив дію з моменту набрання чинності Законом України "Про морські порти України" з 13.06.2013 (п. 2); у зв'язку з припиненням дії договору № КД-4366 сторони дійшли згоди, що зобов'язання ТОВ "Новолог" щодо гарантування обсягів вантажопереробки, визначених пунктом 2.6 договору, стосовно періоду 2013 року діють виключно до моменту припинення договору (тобто з 01.01.2013 по 12.06.2013 включно); при цьому гарантований обсяг вантажопереробки за вищевказаний період встановлюється та визначається прямо пропорційно кількості календарних днів у такому періоді, а саме розраховується наступним чином: показник гарантованого обсягу вантажопереробки, передбачений пунктом 2.6 договору, ділиться на кількість календарних днів у 2013 році та помножується на кількість календарних днів у періоді з 01.01.2013 по 12.06.2013 включно; у разі, якщо показники фактичного обсягу вантажопереробки ТОВ "Новолог" за період із 01.01.2013 по 12.06.2013 включно будуть нижчими за показник гарантованого обсягу вантажопереробки, розрахованого відповідно до цього пункту додаткової угоди, ТОВ "Новолог" компенсує ДП "Адміністрація морських портів України" втрати в розмірі 15 % (без урахування ПДВ, яке нараховується згідно з чинним законодавством України) від вартості комплексу навантажувально-розвантажувальних робіт стосовно недостатнього обсягу вантажопереробки, виходячи із середньоприбуткової ставки за вищезазначений період; середньоприбуткова ставка розраховується як відношення прибутку, отриманого ТОВ "Новолог" від навантажувально-розвантажувальних робіт за період з 01.01.2013 по 12.06.2013 включно, до показника фактичного обсягу вантажопереробки ТОВ "Новолог" за цей період (п. 4).
У зв'язку з невиконанням ТОВ "Новолог" вимог пункту 2.6 договору № КД-4366 та п. 4 додаткової угоди від 24.09.2013 щодо залучення гарантованого обсягу вантажопотоку для перевалки через ПВК-3 за період із 01.01.2013 по 12.01.2013 включно ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ "Новолог" про стягнення 692 705,80 грн. - суми компенсації втрат позивача, передбаченої п. 5.5 договору.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що: по-перше, умови додаткової угоди від 24.09.2013 не можуть застосовуватися до відносин сторін, які виникли до її укладення, тобто у спірний період з 01.01.2013 по 12.06.2013; по-друге, заявлена позивачем компенсація за правовою природою є не штрафом, а збитками, а позивачем не доведено наявності складу цивільного правопорушення, що є необхідним для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків.
Залишаючи рішення Господарського суду Одеської області без змін, Одеський апеляційний господарський суд зазначив, що: по-перше, додаткова угода від 24.09.2013 не визнана у встановленому законом порядку недійсною, є чинною, отже, обов'язковою для виконання сторонами; по-друге, умовами договору № КД-4366 від 01.10.2003 та додаткової угоди від 24.09.2013 сторони передбачили відповідальність ТОВ "Новолог" за невиконання зобов'язань із залучення гарантованого обсягу вантажопотоку за період з 01.01.2013 по 12.06.2013 у розмірі 15% від вартості комплексу навантажувально-розвантажувальних робіт стосовно обсягу вантажу, якого бракує, тому вказана відповідальність за своєю правовою природою є штрафною санкцією; по-третє, відповідачем фактично залучено передбачений умовами п. 2.6 договору № КД-4366 обсяг вантажу для перевалки (з врахуванням обсягу вантажу, який знаходився на складах), у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій.
Однак, вищезазначені висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтєю 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
З огляду на викладене, висновки апеляційного господарського суду про те, що передбачена умовами п. 5.5 договору № КД-4366 від 01.10.2003 та п. 4 додаткової угоди від 24.09.2013 відповідальність за невиконання зобов'язань із залучення гарантованого обсягу вантажопотоку у спірний період є штрафною санкцією, є законними і обгрунтованими.
Що стосується висновків апеляційного господарського суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача передбачених умовами договору штрафних санкцій у зв'язку з фактичним залученням відповідачем встановленого п. 2.6 договору обсягу вантажу для перевалки (з врахуванням наявного на складах відповідача вантажу), слід зазначити наступне.
Як встановлено господарськими судами, відповідно до п. 2.6 договору № КД-4366 від 01.10.2003 ТОВ "Новолог" гарантувало залучення для перевалки вантажу в обсязі не менше 1 800 000 тон на рік, тобто, за період з 01.01.2013 до 12.06.2013 включно відповідач зобов'язаний був залучити для перевалки 803 835,616 тон вантажу. Відповідно до актів приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг) ТОВ "Новолог" у зазначений період виконало роботи з перевалки вантажопотоку в обсязі 737 093,238 тон. Крім того, на складах відповідача станом на 12.06.2013 перебував на зберіганні вантаж в обсязі 85 887,029 тон.
З врахуванням передбаченого умовами п. 4.4 договору зобов'язання сторін підписувати акти виконаних робіт, наявних в матеріалах справи актів здачі-прийняття робіт згідно з договором від 01.10.2003 № КД-4366 від 31.01.2013, 28.02.2013, 31.03.2013, 30.04.2013, 31.05.2013 та 12.06.2013 (які свідчать про виконання відповідачем робіт з перевалки вантажу у спірний період в обсязі 737 093,238 тон, що не відповідає передбаченому умовами п. 2.6 договору та п. 4 додаткової угоди від 24.09.2013 обсягу - а.с. 28 - 33 т. 1) та умов п. 4 додаткової угоди від 24.09.2013, висновки апеляційного господарського суду про врахування наявного на складах відповідача вантажу у фактичному обсязі ванатажопереробки не відповідають фактичним обставинам справи, зокрема, умовам договору № КД-4366 від 01.10.2003 та додаткової угоди від 24.09.2013
Обмежившись посиланням на відсутність підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій у зв'язку із залученням відповідачем передбаченого п. 2.6 договору обсягу вантажу для перевалки (з врахуванням наявного на складах відповідача вантажу), господарські суди не встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Зокрема, порядок визначення розміру та розрахунку штрафних санкцій за період з 01.01.2013 по 12.06.2013 передбачено у п. 4 додаткової угоди від 24.09.2013 (згідно з яким у разі, якщо показник фактичного обсягу вантажопереробки ТОВ "Новолог" за період із 01.01.2013 по 12.06.2013 включно буде нижчим за показник гарантованого обсягу вантажопереробки, розрахованого відповідно до цього пункту додаткової угоди, ТОВ "Новолог" компенсує ДП "Адміністрація морських портів України" втрати в розмірі 15 % (без урахування ПДВ, яке нараховується згідно з чинним законодавством України) від вартості комплексу навантажувально-розвантажувальних робіт стосовно недостатнього обсягу вантажопереробки, виходячи із середньоприбуткової ставки за вищезазначений період; середньоприбуткова ставка розраховується як відношення прибутку, отриманого ТОВ "Новолог" від навантажувально-розвантажувальних робіт за період з 01.01.2013 по 12.06.2013 включно, до показника фактичного обсягу вантажопереробки ТОВ "Новолог" за цей період).
Однак, господарські суди не надали оцінки поданому позивачем розрахунку штрафних санкцій, не встановили розмір середньоприбуткової ставки та розмір одержаного у спірний період прибутку, що необхідно для розрахунку передбачених умовами договору санкцій.
Викладене свідчить про неповне встановлення господарськими судами обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до частини першої статті 4-7 ГПК судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 111-9 ГПК), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 111-5 та ст. 111-7 ГПК України, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ст.ст. 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 у справі № 916/497/14 задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 та рішення Господарського суду Одеської області від 14.04.2014 у справі № 916/497/14 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
Головуючий К.В Грейц
Судді: С.В. Бакуліна
О.І. Глос