Справа № 22ц -5745 /2006 р.                                            Головуючий: 1-ї інстанції -

Категорія: відшкодування                                                                            Гетьман Л.В.

матеріальної шкоди                                                            Доповідач:     КарімоваЛ.В.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

11   грудня      2006   року   судова  колегія   судової  палати   в   цивільних   справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого -Карімової Л.В., суддів:    Зазулинської Т.П., Кірсанової Л.І., при секретарі   Зелінській І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 29 червня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2005 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування спричиненої матеріальної шкоди у зв'язку з продажем належного йому автозаправного блок - пункту вартістю 10550 грн.

Посилався на те, що зазначений блок - пункт був придбаний ним ще 16.09.1994 р. і зберігався на автостоянці, належній батькові відповідачці - ОСОБА_3, який помер у червні 2001 року. У листопаді 2001 року відповідачка продала вказане майно без його на те згоди та відома, чим спричинила йому матеріальну шкоду.

Крім того просив стягнути з ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у вигляді судового збору в сумі 105 грн. 50 коп. та 60 грн. на правову допомогу.

Рішенням Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 29 червня 2006 року позов ОСОБА_2 задоволено і на його користь з ОСОБА_1 стягнуто 10550 грн. матеріальної шкоди і 105 грн. 50 коп. судового збору.

Зазначене рішення суду ОСОБА_1 оскаржено у апеляційному порядку, а строк на подання апеляційної скарги поновлено їй ухвалою судової колегії апеляційного суду Харківської області від 31.10.2006 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та недоведеність тих обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Вказує, що судом не прийнято до уваги, що надана позивачем накладна на придбання блок-пункту є підробкою, оскільки розрахункова грошова одиниця, яка зазначена в ній, у 1994 році не застосовувалася для розрахунків, а печатка на накладній є печаткою російської фірми, яка знаходиться ум. Москві.

Вважає, що позивачем не надано доказів належності йому спірного майна, оскільки воно було придбане її батьком і довгий час знаходилося на належній йому автостоянці.

Вислухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

Постановляючи рішення про задоволення позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав відповідні докази щодо придбання ним 16.09.1994 р. за готівку автозаправного блок-пункту вартістю 10 550 гривнів. Суд також вважав встановленим й факт передачі позивачем цього майна на автостоянку, належну батькові відповідачки, а також незаконне відчуження нею зазначеного майна без згоди та відома його власника ОСОБА_2. У зв'язку з чим вважав необхідним захистити право останнього шляхом стягнення вартості спірного майна.

Між тим з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набуваеться на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч.І). Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. (ч.2).

Згідно копії накладної за НОМЕР_1, виданої фірмою „Динстар", та квитанції до прибуткового касового ордеру до цієї накладної (а.с. 7) ОСОБА_2 оплачений виданий йому блок-пункт вартістю 10 550 гривнів.

Між тим як вбачається з довідки Державного Ощадного банку України від 20.02.2006 р. за № 161 на протязі 1992 - 1996 років до проведення грошової реформи в Україні грошовою одиницею, яка застосовувалася для взаєморозрахунків, був карбованець. Обмін карбованців на гривню здійснювався лише з серпня 1996 року (а.с. 12). Згідно довідки Куп'янської нафтобази вартість нового автозаправного блок-пункту станом на вересень 1994 року також визначена грошовою одиницею - в карбованцях (а.с. 24).

За таких обставин відповідно до вимог ст. 58 та ч.2 ст. 59 ЦПК України судова колегія не може визнати зазначені накладну та квитанцію прибуткового касового ордеру належними доказами придбання позивачем спірного блок-пункту.

Посилання позивача на ту обставину, що факт придбання ним спірного майна підтверджується копією постанови про відмову у порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1 при його зверненні у 2004 році до органів внутрішніх справ, яку відповідачка не оспорювала, є безпідставними. Як вбачається з зазначеної постанови вона не була надіслана ОСОБА_1 й остання не знала про цей процесуальний документ до порушення вказаної цивільної справи. Крім того відповідачка зазначала, що вона не опитувалася органами внутрішніх справ щодо обставин, зазначених в цій постанові. Вказані відповідачем обставини не спростовувалися й позивачем.

Інших достовірних доказів щодо набуття права власності на зазначений блок-пункт ОСОБА_2 не надано.

Судова колегія вважає, що матеріали цивільної справи не містять будь-яких фактичних даних, на підставі яких можна встановити наявність обставин придбання спірного майна ОСОБА_2 на підтвердження його позову.

Відповідно до ч.4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки ОСОБА_2 не доведена наявність у нього права власності на блок-пункт, в задоволенні його позову слід відмовити, а рішення суду першої інстанції -скасувати.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України вимоги ОСОБА_2 про стягнення з відповідача понесених ним судових витрат також задоволенню не підлягають.

Керуючись CT..48 Закону України „Про власність", ст.ст. 321, 325, 328, 386, 392 ЦК України, ст.ст. 303, 304, п.2 ч.І ст. 307, ст.ст. 309,313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 29 червня 2006 року скасувати та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання цим рішенням законної сили.