Головуючий 1-ї інстанції -

Камишева Л.М. Доповідач:   КарімоваЛ.В.

Справа № 22ц-6277/2006 р. Категорія: про стягнення аліментів

на повнолітнього сина

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

21 грудня 2006 року   судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Харківської області  в складі:

головуючого-   Карімової Л.В.,

суддів:            Зазулинської Т.П., Кірсанової Л.І.,

при секретарі    Зелінській І.В., розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові   справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 червня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітнього сина,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками повнолітнього позивача ОСОБА_2.

10 травня 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення на свою користь аліментів у розмірі 1/3 частини усіх доходів відповідача щомісячно до досягнення ним віку двадцяти трьох років.

Посилався на те, що він є студентом вищого навчального закладу з денною формою навчання, проживає разом із хворою матір'ю, яка не працює, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги батька, але останній відмовляє в наданні такої допомоги.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 червня 2006 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуті аліменти у розмірі 1\3 частки від доходу щомісячно, починаючи з 10 травня 2006 р. до досягнення ОСОБА_2 двадцяти трьох років. Рішення в цій частині допущено до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць. Крім того з відповідача на користь держави стягнуто державне мито (судовий збір) у сумі 51 гривня.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 на це рішення надійшла до суду 01.08.2006 р. Ухвалою апеляційного суду Харківської області   від 28.11.2006 р. ОСОБА_1 поновлений строк на апеляційне оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 30,06. 2006 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду та постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки вважає, що встановлені судом обставини не відповідають матеріалам справи, а надані сторонами докази оцінені судом з порушенням вимог ст. 212 ЦПК України. Вважає, що судом не прийнято до уваги, що він є інвалідом третьої групи як учасник бойових дій у Афганістані і  у зв'язку з важким станом здоров'я постійно проходить лікування у стаціонарах лікувальних установ та не має крім пенсії інших видів доходу. Посилається й на те, що він оплачує комунальні послуги й за позивача та його матір, які мають неофіційні джерела заробітку.

Вислухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні з наступних підстав.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи позивач ОСОБА_2 є студентом вищого навчального закладу з денною формою навчання, проживає з хворою матір'ю, і потребує матеріальної допомоги батька ОСОБА_1, який зобов'язаний надати таку допомогу відповідно до вимог ст. 199 СК України.

Між тим при визначенні розміру аліментів на позивача районним судом не враховані всі обставини, передбачені ст. 182 СК України.   Так враховуючи хворобливий стан батьків позивача, суд не взяв до уваги, що ОСОБА_1 є інвалідом війни, оскільки в період проходження служби у Демократичній республіки Афганістан отримав контузію і потребує згідно наданих ним медичних довідок повторних курсів лікування через 6-8 місяців (а.с. 10), і дані обставини пов'язані із матеріальними витратами. Між тим крім пенсії у розмірі 765,05 грн. відповідач не має інших доходів (а.с.28).

Як пояснював у судових засіданнях суду першої та апеляційної інстанції позивач він  проживає разом із матір'ю ОСОБА_3 та повнолітньою сестрою, які мають неофіційні доходи, допомагають йому матеріально.  При цьому позивачем та третьою особою не оспорювався й той факт, що відповідач оплачує послуги за електропостачання, у тому числі й за них.

Зазначені обставини та посилання позивача у суді апеляційної інстанції на те, що він не отримує стипендію у зв'язку з недостатнім рівнем його навчання не є підставою для встановлення розміру аліментів, стягнутих з відповідача судом першої інстанції.

За таких обставин судова колегія вважає за необхідне зменшити розмір аліментів, що стягнуті з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, з 1\3 частини до 1\6 частини щомісячного доходу відповідача на користь позивача до досягнення ним двадцяти трьох років та при умові продовження навчання.

Рішення районного суду в частині стягнення з відповідача на користь держави державного мита (судового збору) у сумі 51 гривня підлягає скасуванню, оскільки відповідно до вимог п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито" ОСОБА_1 звільнений від сплати державного мита (судового збору). Зазначені судові витрати відповідно до ч.2 ст. 88 ЦПК України компенсуються за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.3 ч.І ст. 307, ст.ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Змінити рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 червня 2006 року, стягнувши з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти у розмірі 1\6 частини доходу щомісячно, починаючи з 10 травня 2006 року до досягнення ОСОБА_2 двадцяти трьох років та за умови, що він буде продовжувати навчання.

Скасувати зазначене рішення районного суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави державного мита (судового збору) у сумі 51 гривня, прийнявши судові витрати на рахунок держави.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили після його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання цим рішенням законної сили.