ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.03.15р. Справа № 904/228/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", м. Кривий Ріг

до В-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОПРОМСНАБ", смт. Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

В-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНІТОБА", м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним виконання векселю

Суддя Турчин С.О.

Секретар судового засідання Сергієнко П.М.

Представники:

від позивача - Кудін М.В. дов. №52-16/242 від 26.12.14р.

від відповідача - 1 - не з`явився

від відповідача - 2 - Ангелов Є.М. дов. № б/н від 19.01.15р.

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство "ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОПРОМСНАБ" та товариства з обмеженою відповідальністю "МАНІТОБА" про визнання таким, що не підлягає виконанню вексель серії АА 0103601 в частині зобов'язань Публічного акціонерного товариства "ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" сплатити за векселем суму грошових коштів у розмірі 40 580,70грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОПРОМСНАБ" чи його наказу зі строком платежу за пред'явленням, але не раніше 01.01.2013.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- 16.12.13р. ВАТ "Південний ГЗК" були отримано лист ТОВ "МАНІТОБА" вих. №61 від 12.12.13р.;

- згідно зі змістом вищевказаного листа, ТОВ "МАНІТОБА" є векселедержателем простих векселів, виданих ВАТ "Південний ГЗК", та звертається до позивача з вимогою здійснити оплату по векселям серії АА 0103601, що є копією додатку до цього листа;

- вексель серії АА 0103601 містить зобов'язання позивача сплатити суму грошових коштів в розмірі 40 580,70грн. на користь відповідача-1 чи його наказу, строк платежу - за пред'явленням, але не раніше 01.01.2013;

- пунктом 9.3.6 статуту ВАТ "Південний ГЗК" передбачено, що прийняття рішень про випуск векселів належить до компетенції правління товариства;

- відповідно до довідки № 52-16/1462 від 24.12.2014р. ВАТ "Південний ГЗК", правлінням товариства не приймались рішення про випуск спірних векселів та внесення в них змін;

- під час видачі спірних векселів, особи які їх підписали - Лавриненко Г.В. та Васильченко Г.П., діяли із перевищенням повноважень, порушуючи вимоги статуту товариства, який діяв у відповідний період;

- у випадку підписання векселя представником, який не був належним чином уповноважений на це юридичною особою, для такої юридичної особи не виникає зобов'язань по цьому векселю.

Ухвалою суду від 20.01.15р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 04.02.15р.

04.02.15р. в судове засідання з'явився повноважний представник позивача. Представником відповідача - 2 подано клопотання про відкладення розгляду справи. За результатами судового засідання розгляд справи відкладено до 03.03.15р.

03.03.15р. в судове засідання з'явились повноважні представники позивача та відповідача - 2. Представником позивача та відповідача - 2 подано клопотання про продовження строку розгляду спору до 03.04.15р.

Відповідач-2 заперечує проти позову, вказуючи на наступне:

- спірні векселя були підписані уповноваженими на це особами - головним бухгалтером ВАТ "Південний ГЗК" Васильченко Г.П та заступником голови правління з фінансів та бюджету Лавриненком Г.В., який діяв на підставі довіреності та на момент підписання векселів був членом правління ВАТ "Південний ГЗК", що повністю відповідало внутрішнім документам товариства та законодавству України;

- довідка позивача, відповідно до якої правлінням ВАТ "Південний ГЗК" не приймались рішення про випуск спірних векселів та внесення в них змін, не може бути використана судом як доказ, оскільки видана самим позивачем, який зацікавлений у встановлені факту підписання векселів неуповноваженими особами;

- підстави для визнання векселів такими, що не підлягають виконанню відсутні.

За результатами судового засідання строк розгляду спору продовжено до 03.04.15р. та відкладено розгляд спору до 18.03.15р.

18.03.15р. в судове засідання з'явились повноважні представники позивача та відповідача - 2. За результатами судового засідання відкладено розгляд спору до 25.03.15р.

25.03.15р. в судове засідання з'явились повноважні представники позивача та відповідача - 2.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно зі ст. 75 ГПК України за результатами судового засідання справу було розглянуто за участю повноважних представників позивача та відповідача - 2 за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів наданих позивачем додатково на вимоги суду в судове засідання в обґрунтування своїх позовних вимог .

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення та представникам позивача та відповідача - 2 повідомлено про дату складення повного тексту рішення.

Фіксація судового процесу технічними засобами не проводилася.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача - 2, суд -

встановив:

16.03.05р. між товариством з обмеженою відповідальністю "МАНІТОБА" (Комітент) та товариством з обмеженою відповідальністю "Приват-Сток-Сервіс" (Комісіонер) укладено договір на комісійне обслуговування №К-56-05.

Згідно з п.1.1 договору, комітент доручає, а комісіонер приймає на себе зобов'язання від свого імені та за рахунок комітента надавати комітенту посередницькі послуги по купівлі, продажу, обміну цінних паперів та інші послуги, пов'язані з обігом цінних паперів, на умовах цього договору.

Комісіонер надає послуги відповідно до доручень комітента. Доручення оформлюються сторонами у формі додатків до цього договору, в яких зазначаються всі істотні умови вчинення угод з цінними паперами, а також розмір комісійної винагороди. (пункт 1.2 договору).

Згідно з п.1.3 договору, комісіонер купує, продає або обмінює цінні папери, керуючись чинним законодавством України, цим договором, додатками до нього, оформлюючи доручення комітента на купівлю, продаж або обмін цінних паперів.

В ході виконання цього договору право власності на цінні папери, що купуються (продаються) по цьому договору. У комісіонера не виникає. (пункт 1.4 договору).

10.08.07р. сторонами укладено та підписано разове замовлення №К-56-05/ЗМ32 на купівлю простого векселя у першого векселеутримувача: ТОВ "ЕЛЕКТРОПРОМСНАБ".

Згідно з актом приймання - передачі векселів від 26.09.07р. укладеним на підставі разового замовлення №К-56-05/ЗМ32 від 10.08.07р. до договору на комісійне обслуговування №К-56-05 від 16.03.05р. комітентом товариством з обмеженою відповідальністю "МАНІТОБА" отримано простий вексель серії АА 0103601, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом від 26.09.07р. виконання зобов'язань до разового замовлення №К-56-05/ЗМ32 від 10.08.07р. до договору на комісійне обслуговування №К-56-05 від 16.03.05р.

Згідно з звітом до разового замовлення №К-56-05/ЗМ32 від 10.08.07р. до договору на комісійне обслуговування №К-56-05 від 16.03.05р., комісіонер отримав від комітента грошові кошти у розмірі 16 522,44грн., а комісіонер за грошові кошти комітента придбав для комітента наступний простий вексель: ВАТ "Південний ГЗК", серії АА 0103601 номінальною вартістю 40 580,70грн. по курсовій ціні 16 022,44грн. за один цінний папір. (пункт 1.2 звіту).

Комісіонеру за виконання доручення належить плата у розмірі 500,00грн. (пункт 3 звіту).

В матеріалах справи містяться копія простого векселя серії АА 0103601, виданого 17.08.2007 відкритим акціонерним товариством "Південний ГЗК", товариству з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОПРОМСНАБ" на суму 40 580,70грн., строк платежу - за пред'явленням, але не раніше 01.01.2013.

Вищенаведений вексель містить підписи осіб без зазначення їх прізвищ, які підписалися за керівника та за головного бухгалтера ВАТ "Південний ГЗК", скріплені печаткою цього товариства.

Згідно листа вих. №61 від 16.12.2013 відповідач-2 повідомив ВАТ "Південний ГЗК", що є векселедержателем спірних векселів є ТОВ "Манітоба" та у зв'язку з тим, що строк платежу за вказаними векселями наступив, направляє для оплати акт пред'явлення векселів до платежу разом із копіями векселів.

Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги з наступних підстав.

В ході вирішення спору встановлено, що підписи у векселі серії АА 0103601 від імені керівника ВАТ "Південний ГЗК" вчинені заступником голови правління з фінансів та бюджету Лавриненком Г.В., а також головним бухгалтером товариства Васильченко Г.П.

Відповідно до п.п. 9.3.1, 9.3.2 Статуту ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", в редакції від 17.03.2006 (державна реєстрація - 14.04.2006), правління є виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю. Правління діє в інтересах товариства у порядку, визначеному законодавством України, цим Статутом, положенням "Про Правління" та іншими внутрішніми нормативними актами Товариства. Правління складається з 5 членів, які обираються загальними зборами товариства на 3 роки.

Згідно п. 9.3.4 зазначеного Статуту до компетенції правління відносяться усі питання поточної діяльності товариства окрім тих, що згідно законодавства України, цього Статуту та внутрішніх нормативних актів товариства віднесені до компетенції загальних зборів чи спостережної (наглядової) ради товариства.

Пунктом 9.3.6 Статуту було передбачено, що правління товариства в межах своєї компетенції, зокрема, приймає рішення про випуск векселів.

За правилами, встановленими у п. 9.3.8 Статуту позивача, рішення правління приймаються простою більшістю голосів членів правління, присутніх на засіданні; ведення протоколу засідання Правління є обов'язковим.

Згідно з п. 3.4 Положення про правління ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", затвердженого загальними зборами акціонерів цього товариства - протокол від 29.07.2005, правління в межах своєї компетенції подає на узгодження спостережній (наглядовій) раді рішення про випуск векселів.

За твердженням позивача, наведеним у довідці від №52-16/1462 від 24.12.2014 правлінням не приймалось рішення про випуск спірних векселів чи про погашення заборгованості ВАТ "Південний ГЗК" перед ТОВ "ЕЛЕКТРОПРОМСНАБ" шляхом видачі векселя.

Таким чином, рішення правління ВАТ "Південний ГЗК" мали прийматися у письмовій формі, з оформленням відповідних протоколів. При цьому за даними позивача книга протоколів секретарем правління ВАТ "Південний ГЗК" не велась.

Як вказує у своїх поясненнях позивач, інформація щодо видачі (реєстрації, обліку) довіреностей, які були видані заступнику голови правління з фінансів та бюджету ВАТ "Південний ГЗК" Лавриненку Г.В. за період з дати призначення його на цю посаду та по час звільнення у позивача відсутня. Інформація щодо існування документів, які регламентували б порядок використання печаток ВАТ "Південний ГЗК" станом на дату видачі спірних векселів, зокрема печаток, відбиток якої наявний на спірних векселях, у позивача за його даними також відсутня.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного, суд вважає доведеним факт підписання зазначених спірних векселів представниками позивача, які не були належним чином уповноважені на це юридичною особою.

Внаслідок видачі вищезазначених спірних векселів між особою позивача (векселедавця) та особою відповідача-1 (первісного векселедержателя), а також особами можливих наступних векселедержателів (у даному випадку відповідачем-2) виникають певні цивільні права та обов'язки. Відтак за своєю правовою природою, в розумінні положень ст. 202 Цивільного кодексу України, дії неуповноваженої особи позивача по видачі зазначених спірних векселів слід вважати правочинами.

Відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 7 червня 1930 р.), а також Законами України "Про обіг векселів в Україні" від 5 квітня 2001 р. № 23 74-III (ст. 2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України), "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23 лютого 2006 р. № 3480-IV, "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі" від 6 липня 1999 р. № 826-ХІV, "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі" від 6 липня 1999 р. № 827-ХІV, "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів" від 6 липня 1999 р. № 828-ХІV.

Відповідно до роз'яснень, наведених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 № 5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" вексельні правочини (зокрема, щодо видачі, акцептування (в тому числі в порядку посередництва), індосування, авалювання та оплати векселя) регулюються не тільки нормами спеціального вексельного законодавства, а й загальними нормами цивільного законодавства про угоди та зобов'язання (статті 202 - 211, 215 - 236, 509 - 609 Цивільного кодексу України). Тому за відсутності спеціальних норм у вексельному законодавстві до вексельних правочинів застосовуються загальні норми ЦК з урахуванням їх особливостей.

Згідно зі статтею 77 Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, в тому числі у відношенні: строку платежу (статті 33-37), позовної давності (статті 70 і 71) та інші.

За приписами ч. 3 ст. 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" (в редакції, що діяла на момент видачі спірних векселів) вексель підписується від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою.

Відповідно до ст. 65 Господарського кодексу України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Як встановлено вище судом, правління ВАТ "Південний ГЗК" є виконавчим органом цього товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, а роботою правління керує голова правління, який обирається загальними зборами товариства строком на 3 роки. Голова правління або виконуючий обов'язки голови правління у процесі виконання своїх функцій має право без довіреності виконувати дії від імені товариства, у тому числі: укладати цивільно-правові угоди з правом одноособового їх підпису; розпоряджатися майном і грошовими коштами товариства у межах, встановлених законодавством України, цим статутом та внутрішніми нормативними актами товариства; підписувати фінансові, банківські, процесуальні та інші документи тощо. Однак, при цьому прийняття рішення про випуск векселів віднесено до компетенції правління товариства (пункти 9.3.1, 9.3.5, 9.3.6 статуту ВАТ "Південний ГЗК").

За приписами ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як встановлено судом, спірні векселі було підписано зі сторони векселедавця не керівником юридичної особи, а іншим працівником товариства - заступником голови правління товариства, тобто особою, яку слід розглядати як представника цієї юридичної особи, що мала діяти в межах наданих їй повноважень, згідно з трудовим контактом, статутом цього товариства та окремими повноваженнями за довіреністю тощо.

Надані позивачем до матеріалів судової справи докази не містять підтверджень про наділення заступника голови правління товариства Лавриненка Г.В. повноваженнями на підписання векселів у той період часу, коли видавались спірні векселі.

Відповідачами не надано доказів щодо спростування доводів позивача про підписання векселів неповноважною особою.

Частина 1 статті 241 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, які він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

За правилами частини 2 статті 241 Цивільного кодексу України наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як встановлено вище, рішення про випуск зазначених спірних векселів правлінням позивача та внесення до них змін, тобто безпосередньо органом акціонерного товариства, до компетенції якого належало прийняття такого рішення - не приймалося.

Також, відповідачами не надано доказів наступного схвалення правочинів позивачем.

Рішення про випуск векселів правлінням позивача, тобто безпосередньо органом товариства, до компетенції якого належало прийняття такого рішення - не приймалося. Подальше часткове виконання цих правочинів (їх відображення в бухгалтерському обліку) працівниками позивача не може розглядатися як схвалення правочинів особою, інтереси якої представляли, оскільки такі дії вчинялися працівниками позивача за межами наданих їм повноважень.

Таким чином, помилки, допущені позивачем при видачі зазначених спірних векселів (перевищення повноважень представником векселедавця), знову мали місце вже при оформленні документів на виконання цього правочину. За таких умов вказані дії позивача не можуть розглядатися як схвалення правочину в розумінні статті 241 Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 7 Уніфікованого закону, якщо на переказному векселі є підписи осіб, нездатних зобов'язуватися за переказним векселем, або підроблені підписи, або підписи вигаданих осіб, або підписи, які з будь-яких інших підстав не можуть зобов'язувати тих осіб, які поставили їх на переказному векселі або від імені яких переказний вексель був підписаний, то зобов'язання інших осіб, які поставили свої підписи на ньому, є все ж таки юридично дійсними.

Згідно з п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 № 5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів", за наявності на переказному або простому векселі підписів осіб, не здатних брати зобов'язання за векселем, або підроблених підписів, або підписів вигаданих осіб, або підписів, що з будь-яких інших підстав не можуть зобов'язувати тих осіб, які поставили їх на векселі чи від імені яких він був підписаний, то згідно зі статтями 7, 77 Уніфікованого закону зобов'язання інших осіб, які поставили свої підписи на ньому, є юридично дійсними. Отже, підписи індосантів, що не можуть зобов'язувати тих осіб, від імені яких вони поставлені, не переривають ряду індосаментів. Відповідно до статей 8, 77 Уніфікованого закон кожний, хто поставив свій підпис на простому або переказному векселі як представник особи від імені якої він не був уповноважений діяти, сам зобов'язаний за векселем і, якщо заплатить, матиме ті самі права, що й особа, за яку він мав намір діяти. Таке ж правило застосовується до представника, який перевищив свої повноваження. З огляду на це особа, яка отримала вексель від представника, що не мав достатніх повноважень на видачу (передачу) векселя, не може вимагати виконання зобов'язань за векселем від особи, котра видала (передала) вексель. Однак вона вправі вимагати здійснення платежу за векселем від такого представника, що поставив свій підпис на векселі, в обсязі і за умов, зазначених у векселі, виходячи з того, що його видано (передано) особисто цим представником. У разі перевищення повноважень представником особи, від імені якої вексель підписано, тобто прийняття ним зобов'язання за векселем від імені іншої особи на суму, що перевищує ту, в межах якої він мав право діяти, зобов'язання переноситься на представника не в повному обсязі, а лише в межах перевищення. При розгляді справ такої категорії судам слід також враховувати, що у разі схвалення в подальшому особою видачі (передачі) векселя представником без повноважень або з їх перевищенням, відповідальність за векселем на підставі ч. 2 ст. 241 Цивільного кодексу України несе ця особа, якщо інше не випливає із самого векселя.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

З урахуванням встановлених обставин, господарський суд доходить висновку, що спірні векселі слід визнати такими, що не підлягають виконанню в частині зобов'язання позивача сплатити грошові кошти на користь відповідача-1 чи його наказу зі строком платежу за пред'явленням, але не раніше 01.01.2013.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги.

В процесі провадження у справі судом встановлено, що на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської від 15.02.08р. по справі №А20/441-07 припинено юридичну особу - товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОПРОМСНАБ" (відповідач - 2).

Відповідно до ч.6 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Так, згідно спеціальним витягом з ЄДРПОУ станом на 16.03.2015р., наявним в матеріалах справи, графі "дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підстава для його внесення" зазначено, що 22.06.2011. 12031720006000558, припинено, за судовим рішенням.

Крім того, дані про юридичних осіб - правонаступників відсутні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі №904/228/15 в частині позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОПРОМСНАБ" на підставі ч. 6 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача, оскільки саме внаслідок неправильних дій останнього по оформленню векселя виник спір.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

Провадження у справі №904/228/15 в частині позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОПРОМСНАБ" - припинити.

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню вексель серії АА 0103601 в частині зобов'язань Публічного акціонерного товариства "ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" сплатити за векселем суму грошових коштів у розмірі 40 580,70грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОПРОМСНАБ" чи його наказу зі строком платежу за пред'явленням, але не раніше 01.01.2013.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено та підписано - 25.03.15р.

Суддя С.О. Турчин