Справа № 201/12344/14-ц

Провадження № 2р/201/2/2015

УХВАЛА

23 березня 2015 року м. Дніпропетровськ

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Наумової О.С., при секретарі Поддєлковій К.В., розглянувши заяву ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 про роз'яснення рішення Жовтневого районного народного суду м. Дніпропетровська 14.07.1988р. по цивільній справі № 2-1147/1988р. за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про розподіл будинку в натурі, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про роз'яснення рішення Жовтневого районного народного суду м. Дніпропетровська від 14.07.1988р. по цивільній справі № 2-1147/1988р. за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про розподіл дома в натурі та виділ 2/3 частин, в якій просив роз'яснити, чи встановлено за ОСОБА_2 право власності на 16/100 часток будинку.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.12.2014р. заяву задоволено. Але заявник оскаржив ухвалу в апеляційному порядку з огляду на те, що рішення суду фактично не роз'яснено. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.12.2014р. ухвала суду першої інстанції скасована та справу направлено на новий розгляд. Апеляційний суд відзначив, що роз'яснюючи судове рішення, суд посилався на те, що виділ часток не є визнанням права власності. Проте при роз'ясненні рішення, суд першої інстанції не встановив чи зареєстроване право власності за ким-небудь зі сторін, визнане рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.02.1980р.

В судовому засіданні заявник підтримав вимоги заяви та просив їх задовольнити.

Відповідно до ст. 221 ЦПК України, якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Судом вбачається з тексту рішення Жовтневого районного народного суду м. Дніпропетровська від 14.07.1988р. (а.с. 50, 51) за ОСОБА_3 рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.02.1980р. було визнано право власності на 2/3 спірного будинку АДРЕСА_1. Відповідачам - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 - по 1/6 частини будинку. Проте між ними виник спір щодо користування будинком, тому ОСОБА_3 у 1988 році звернулася до суду із позовом до дітей про розподіл будинку в натурі. Цим рішенням позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про розподіл будинку в натурі задоволено, а саме, проведено розподіл будинку АДРЕСА_1 наступним чином: ОСОБА_3 виділено в натурі 66/100 частин домоволодіння, ОСОБА_4 виділено в натурі 18/100, ОСОБА_2 виділено в натурі 16/100 частин (а.с. № 20-24). Рішення суду не оскаржувалось та набрало законної сили.

Водночас, як видно із копії рішення Жовтневого районного народного суду м. Дніпропетровська від 19.02.1980р. (а.с. 48, 49) ОСОБА_3 зверталася до суду із позовом до своїх дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про визнання їх свідоцтв про право на спадщину недійсними, визнання за нею права власності на 2/3 домоволодіння як за дружиною померлого чоловіка, посилаючись на те, що нотаріус не вірно видав їй свідоцтво про право власності на ? частину будинку. Вона фактично повинна володіти 2/3 будинку. Судом визнано недійсним два свідоцтва про право на спадщину частково (в частині спадкування по 1/3). В рішенні суду вказано: вважати, що вони (діти ОСОБА_4 та ОСОБА_2) є фактично власниками по 1/6 частини будинку і визнано право власності ОСОБА_3 на 2/3 будинку.

ОСОБА_3 оформила належним чином свою частку у спадщині. За життя вона зареєструвала право власності в КП "Дніпропетровське міжміське БТІ", що підтверджено витягом від 21.07.2010р. за № 267741963. Тому заявник (онук) успадкував цю частку, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 10.12.2013р.

В судовому засіданні заявник пояснив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (яка вже померла) є власниками своїх часток на підставі відповідних свідоцтв про спадщину. ОСОБА_2 не зареєстрував право власності, а ОСОБА_4 зареєструвала, про що є відмітка на рішенні Жовтневого районного народного суду м. Дніпропетровська від 14.07.1988р. Він не може успадкувати решту частину будинку (16/100), оскільки рішення суду належним чином не роз'яснено і нотаріус йому відмовляє у спадкуванні будинку.

Як вбачається з матеріалів справи Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраціної служби Дніпропетровського МУЮ від 16.09.2014р. (а.с. 31) відмовлено у реєстрації права власності за ОСОБА_2, так як рішенням Жовтневого районного народного суду м. Дніпропетровська від 19.02.1980р. не визначено за ним право власності на 16/100 часток домоволодіння.

Як встановлено, 16/100 будинку залишилися не успадкованими після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (дітей ОСОБА_3).

Суд звертає увагу, що резолютивна частина рішення Жовтневого районного народного суду м. Дніпропетровська від 19.02.1980р. (а.с. 48, 49) містить чітке визначення того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 залишилися власниками по 1/6 частини будинку. Тобто, фактично за ними залишилося право власності, яке підтверджується свідоцтвами про спадщину, отриманими ще 31.08.1977р. після смерті (ІНФОРМАЦІЯ_1) чоловіка ОСОБА_3. Свідоцтва про спадщину є документом, який підтверджують їх право власності на частки. ОСОБА_2 не зареєстрував право власності, а ОСОБА_4 зареєструвала, про що є відмітка на рішенні Жовтневого районного народного суду м. Дніпропетровська від 14.07.1988р.

Тому слід вважати, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 були власниками по 1/6 частини будинку на підставі рішення Жовтневого районного народного суду м. Дніпропетровська від 19.12.1980р.

Рішенням Жовтневого районного народного суду м. Дніпропетровська від 14.07.1988р. визначено лише виділ будинку в натурі, зокрема, виділено ОСОБА_3 2/3 частини, а ОСОБА_4 та ОСОБА_2 по 1/6 частині. Вимоги про визнання, зміну права власності не розглядалися.

За таких обставин, суд вважає за можливе роз'яснити заявнику рішення Жовтневого районного народного суду м. Дніпропетровська від 14.07.1988р. таким чином, що виділ часток в домоволодінні АДРЕСА_1, а саме, виділ ОСОБА_3 (66/100) 2/3 частки, виділ ОСОБА_4 18/100 (1/6) частки, виділ ОСОБА_2 16/100 (1/6) частки не є визначенням права власності на дані частки, оскільки таке право власності вже попередньо визнано рішенням Жовтневого районного народного суду м. Дніпропетровська від 19.12.1980р., яким визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування на 2/3 частки будинку, залишено за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування на 1/6 частки, залишено за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на 1/6 частки..

Разом із тим, суд вважає за необхідне зазначити, що само по собі роз'яснення судового рішення не є безспірною підставою спадкування цих часток. Оскільки, як пояснив сам заявник в судовому засіданні, нотаріус відмовляє йому у видачі свідоцтва про право власності. Тобто, у заявника виник спір про визнання права права власності на будинок у порядку спадкування, що має бути предметом окремого позовного провадження та не може бути розгулу ти в рамках заяви про роз'яснення иішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 221, 293 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про роз'яснення рішення Жовтневого районного народного суду м. Дніпропетровська від 14.07.1988р. по цивільній справі № 2-1147/1988р. за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про розподіл дома в натурі та виділ 2/3 частин його - задовольнити.

Роз'яснити рішення Жовтневого районного народного суду м. Дніпропетровська від 14.07.1988р. таким чином, що виділ часток в домоволодінні АДРЕСА_1, а саме, виділ ОСОБА_3 (66/100) 2/3 частки, виділ ОСОБА_4 18/100 (1/6) частки, виділ ОСОБА_2 16/100 (1/6) частки не є визначенням права власності на дані частки, оскільки таке право власності вже попередньо визнано рішенням Жовтневого районного народного суду м. Дніпропетровська від 19.12.1980р., яким визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування на 2/3 частки будинку, залишено за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування на 1/6 частки, залишено за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на 1/6 частки.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська до Апеляційного суду Дніпропетровської області апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя О.С. Наумова