ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2015 р. Справа № 876/553/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Богородчанському районі Івано - Франківської області на постанову Богородчанського районного суду Івано - Франківської області від 26 грудня 2014 року у адміністративній справі №338/1930/14а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Богородчанському районі Івано - Франківської області про визнання неправомірною відмови,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Богородчанському районі Івано - Франківської області про визнання неправомірною відмови в перерахунку призначеної пенсії з урахуванням пільгового обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за періоди з 06 березня 1979 року по 25 січня 1980 року, з 14 квітня 1984 року по 15 січня 1998 року, з 28 лютого 2000 року по 04 лютого 2003 року, з 23 квітня 2003 року по 10 листопада 2005 року, з 07 грудня 2005 року по 15 травня 2009 року, з 01 липня 2010 року по 23 грудня 2011року, з 16 березня 2012 року по 10 січня 2014 року, з 17 січня 2014 року по 04 листопада 2014 року. Просить зобов'язати відповідача зробити перерахунок та виплатити пенсію із врахуванням пільгового обчислення стажу з червня 2010 року.
Ухвалою Богородчанського районного суду Івано - Франківської області від 26 грудня 2014 року позовні вимог в частині визнання неправомірними дій та зобов'язання до вчинення дій за період з 19.06.2010 року по 14.06.2014 року залишено без розгляду.
Постановою Богородчанського районного суду Івано - Франківської області від 26 грудня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано - Франківської області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 із зарахуванням до трудового стажу періодів його роботи в районах Крайньої Півночі в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, з 06 березня 1979 року по 25 січня 1980 року, з 14 квітня 1984 року по 15 січня 1998 року, з 28 лютого 2000 року по 04 лютого 2003 року, з 23 квітня 2003 року по 10 листопада 2005 року, з 07 грудня 2005 року по 15 травня 2009 року, з 01 липня 2010 року по 23 грудня 2011 року, з 16 березня 2012 року по 10 січня 2014 року, з 17 січня 2014 року по 04 листопада 2014 року на пільгових умовах, із розрахунку один рік роботи за один рік 6 місяців. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано - Франківської області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи в районах Крайньої Півночі в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з 06 березня 1979 року по 25 січня 1980 року, з 14 квітня 1984 року по 15 січня 1998 року, з 28 лютого 2000 року по 04 лютого 2003 року, з 23 квітня 2003 року по 10 листопада 2005 року, з 07 грудня 2005 року по 15 травня 2009 року, з 01 липня 2010 року по 23 грудня 2011 року, з 16 березня 2012 року по 10 січня 2014 року, з 17 січня 2014 року по 04 листопада 2014 року на пільгових умовах, із розрахунку один рік роботи за один рік 6 місяців та здійснити перерахунок призначеної йому пенсії за віком з 15 червня 2014 року.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій вказує на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволені позову.
Сторони в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. З 2010 року позивачу призначено пенсію за віком. ОСОБА_1 звернувся в управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі з заявою про перерахунок пенсії з врахуванням пільгового обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Листом №26/Я-7 від 25.11.2014 року заявника повідомлено про те, що робота в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з 01 березня 1960 року зараховується до стажу як один рік роботи за один рік і шість місяців за умови, що працівник мав право на пільги, встановлені ст. 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» і від 26.09.1967 року «Про розширені пільги для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі». Поряд з цим, у пенсійній справі ОСОБА_1 відсутні будь-які відомості про укладення трудового договору, а тому стаж його роботи в районах Крайньої Півночі зараховано в одинарному розмірі.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що позивач має право на пільгове обчислення стажу за період його роботи з 06 березня 1979 року по 25 січня 1980 року, з 14 квітня 1984 року по 15 січня 1998 року, з 28 лютого 2000 року по 04 лютого 2003 року, з 23 квітня 2003 року по 10 листопада 2005 року, з 07 грудня 2005 року по 15 травня 2009 року, з 01 липня 2010 року по 23 грудня 2011 року, з 16 березня 2012 року по 10 січня 2014 року, з 17 січня 2014 року по 04 листопада 2014 року, оскільки з наданих ним документів не викликає жодного сумніву, що він, працюючи в районі Крайньої Півночі користувалась пільгами, передбаченими Указом від 10 лютого 1960 року.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними, такими що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Згідно з п. 5 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами (абз.3 п.5 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Відповідно до пп. «б» п.7 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Таким чином, з системного аналізу наведених норм права випливає, що трудовий договір є не єдиним документом, який може підтверджувати роботу в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 працював у Івано-Франківському управлінні бурових робіт вишко монтажником-електромонтером з 02.06.1978 року по 25.01.1980 року та з 14.04.1984 року по 01.12.1994 року на Україні та вахтово - експедиційним методом в Західному Сибіру з них: з 02.06.1978 року по 05.03.1979 року - робота на Україні; з 06.03.1979 року по 25.01.1980 року робота вахтово - експедиційним методом в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі (Ханти - Мансійський автономний округ Тюменської області); з 14.04.1984 року по 31.10.1991 року - робота вахтово - експедиційним методом в районах Крайньої Півночі (Ханти - Мансійський автономний округ Тюменської області); з 01.11.1991 року по 01.12.1994 року - робота вахтово - експедиційним методом в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі (Ямало - Ненецький автономний округ Тюменської області). За час роботи в управлінні вахтово-експедиційним методом в Західному Сибіру місячна та річна норми робочого часу ОСОБА_1 відпрацьовувалась. Згідно з Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» до заробітної плати ОСОБА_1 виплачувався районний коефіцієнт і північна надбавка, а також надавалась додаткова відпустка в кількості 12 днів за роботу в МПКП та 18 днів за роботу в РКП.
Таким чином, беззаперечним фактом є те, що у спірні періоди позивач працював у місцевостях, які відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1967 року №1029 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», прирівняні до районів Крайньої Півночі.
П.п. «д» п. 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачає, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.
Відповідно до п. 3 Постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Таким чином, враховуючи відомості трудової книжки та довідки, що підтверджують стаж роботи та отримувані пільги під час роботи позивача в районі Крайньої Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, є достатні підстави для зарахування йому до пільгового трудового стажу періоди роботи з 06 березня 1979 року по 25 січня 1980 року, з 14 квітня 1984 року по 15 січня 1998 року, з 28 лютого 2000 року по 04 лютого 2003 року, з 23 квітня 2003 року по 10 листопада 2005 року, з 07 грудня 2005 року по 15 травня 2009 року, з 01 липня 2010 року по 23 грудня 2011 року, з 16 березня 2012 року по 10 січня 2014 року, з 17 січня 2014 року по 04 листопада 2014 року з розрахунку за кожний рік - один рік і шість місяців.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись статтями 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Богородчанському районі Івано - Франківської області - залишити без задоволення, а постанову Богородчанського районного суду Івано - Франківської області від 26 грудня 2014 року у адміністративній справі №338/1930/14а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя З.М. Матковська
Судді В.С. Затолочний
В.М. Каралюс