ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2015 року Справа № 922/3908/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грейц К.В.,
суддів:Бакуліної С.В., Глос О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція"
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 28.01.2015
у справі№ 922/3908/14 Господарського суду Харківської області
за позовомКорпорації "Трансекспо Систем Менеджмент Груп"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція"
простягнення коштів,
у судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Задорожна Д.Ю. - дов. № 74 від 13.03.15;
від відповідача: не з'явились;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Харківської області від 27.11.2014 у справі № 922/3908/14 (суддя Аюпова Р.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 (судді: Черленяк М.І., Ільїн О.В., Хачатрян В.С.), позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "Стальконструкція" на користь Корпорації "ТСМ Груп" суму заборгованості в розмірі 29 791,11 грн., (з яких: 24 342,94 грн. - основна заборгованість, 1 778,03 грн. - пеня, 3 059,90 грн. - інфляційні втрати, 610,24 - 3% річних).
У касаційній скарзі ТОВ "Стальконструкція" просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 27.11.2014 у справі № 922/3908/14 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 у цій справі, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заявлених позивачем позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст.ст. 628, 884 Цивільного кодексу України; п. 103 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 N 668; п. 11.3 ДСТУ Б В.2.6.-77:2009 "Конструкції будинків і споруд. Двері металеві протипожежні"; п.п. 1.2, 12.4 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення, затверджених Наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 29.09.2011 N 1037, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.10.2011 за N 1227/19965; ст.ст. 4-2, 4-3, 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки: по-перше, наявні в матеріалах справи акти виконаних робіт, підписані сторонами, не є належними доказами факту передачі виконаних робіт відповідачу, оскільки не погоджені з контролюючими органами, передбаченими Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення, затверджених Наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 29.09.2011 N 1037; по-друге, передбачений умовами договору підряду гарантійний строк 12 місяців суперечить нормам ч. 1 ст. 884 Цивільного кодексу України (якою передбачено гарантійний строк 10 років від дня прийняття об'єкта замовником) та п. 11.3 ДСТУ Б В.2.6.-77:2009 "Конструкції будинків і споруд. Двері металеві протипожежні" (яким передбачено гарантійний строк не менше 5 років), що відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою недійсності правочину; по-третє, відповідачем рахунок-фактуру на сплату коштів гарантійного фонду отримано не було.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника в судовому засіданні суду касаційної інстанції.
Клопотання ТОВ "Стальконструкція" (відповідача) від 19.03.2015 про відкладення розгляду справи № 922/3908/14 у зв'язку з участю представника відповідача в засіданні Господарському суді Харківської області, призначеного на 24.03.2015, задоволенню не підлягає, оскільки: по-перше, відповідно до ч.1 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи; по-друге, представники сторін не викликалися для участі в засіданні суду касаційної інстанції; по-третє, відкладення розгляду справи призведе до порушення строків розгляду касаційної скарги, передбачених ст. 111-8 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
06.06.2011 між Корпорацією "Трансекспо Систем Менеджмент Груп" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" (замовник) укладено договір підряду №110511-5, відповідно до умов якого підрядник зобов'язався своїми силами і засобами, або за допомогою третіх осіб, на замовлення замовника виконати будівельно-монтажні роботи по заповненню прорізів технічних приміщень дверима металевими протипожежними на будівництві Торгівельно-офісного центру з адміністративними приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: м. Харків, вул. Трінклера, кут пр. Правди у строк, що складає 85 днів з моменту складання договору та виконання замовником п. 2.2.1 цього договору та погодити результати своїх робіт при введені об'єкту в експлуатацію із відповідними дозвільними органами, а замовник зобов'язався прийняти результати робіт та оплатити їх (п. 1.1).
Згідно з п. 1.2 договору перелік робіт та їх складових узгоджується в проектно-кошторисній документації, що є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 2.1 договору сторони обумовили, що ціна робіт за договором визначена на підставі кошторису і становить без ПДВ 1 045 285,78 грн., крім того ПДВ - 209 057,16 грн., всього з ПДВ - 1 254 342,94 грн.
Відповідно до п. 2.2 оплата за вказаним договором здійснюється наступним чином: протягом 5 банківських днів з моменту підписання договору замовник перераховує підряднику передплату у розмірі 80% від вартості договору, вказаної в п. 2.1. цього договору, що складає 1 003 474,35 грн. з урахуванням ПДВ 20% з метою закупівлі матеріалів (п. 2.2.1); подальші розрахунки проводяться замовником шляхом переказу підрядникові коштів протягом 5 банківських днів з дня підписання сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт (п. 2.2.2).
Пунктами 2.3 - 2.6 договору сторони узгодили, що гарантійний фонд за договором встановлюється у розмірі 5% від ціни договору та формується шляхом щомісячного утримання замовником (залишення у замовника) 5% вартості фактично виконаних робіт з урахуванням ПДВ; замовник перераховує підряднику 50% суми гарантійного фонду після підписання актів приймання об'єкту в експлуатацію та отримання замовником відповідного рахунку-фактури від підрядника; замовник після здійснення оплати утримує у себе 50% гарантійного фонду на умовах ст. 5 цього договору; перерахування замовником на рахунок підрядника решти коштів гарантійного фонду в розмірі 50% здійснюється: а) протягом 30 календарних днів з моменту закінчення гарантійного строку експлуатації, вказаного у статті 5 договору, та отримання замовником від підрядника відповідного рахунку-фактури, або б) протягом 30 календарних днів після надання підрядником замовнику банківської гарантії на суму решти коштів гарантійного фонду від банку, акцептованого замовником, з текстом та у формі, погодженій із замовником.
Згідно з п. 2.7 договору оплата за договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок підрядника, вказаний в п.10 договору.
Пунктом 3.2.1 договору сторони погодили, що підрядник має право вимагати від замовника оплати робіт за договором.
Замовник зобов'язаний своєчасно оплатити роботи в порядку, визначеному розділом 2 договору (п. 3.3.4 договору підряду).
Відповідно до п. 4.1 протягом 3 діб з моменту завершення робіт підрядник готує два примірники акту виконаних робіт, підписує їх і передає замовнику.
Пунктом 4.2 сторони обумовили, що замовник протягом 10 робочих днів після отримання від підрядника акту, передбаченого п. 4.1 цього договору, зобов'язаний прийняти виконані належним чином роботи, підписати акт і повернути підряднику один примірник підписаного акту або надати підряднику мотивовану відмову від прийняття робіт та підписання відповідного акту; у випадку, коли протягом 10 робочих днів замовник не підпише акт та не надасть мотивованої відмови, роботи вважаються виконаними підрядником належним чином (п. 4.2.1); в разі мотивованої відмови замовника від прийняття робіт, сторонами у 5-денний термін складається двосторонній акт із зазначенням всіх недоліків та терміну їх усунення (п. 4.2.2).
Згідно з п. 5.1 договору підрядник гарантує якість виконаних робіт протягом 12 місяців з дня підписання акту приймання об'єкту в експлуатацію.
Пунктом 6.2 договору сторони погодили, що при порушенні строків проведення розрахунків за договором, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше ніж 3% від ціни робіт.
Відповідно до довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати та актів приймання виконаних будівельний робіт за жовтень, грудень 2011 року Корпорацією "Трансекспо Систем Менеджмент Груп" виконані будівельні роботи на загальну суму 1 254 342,94 грн., з яких гарантійний фонд становить 62 717,15 грн.
Господарськими судами встановлено, що відповідач прийняв виконані роботи і оплатив їх вартість частково в сумі 1 230 000,00 грн.
05.07.2013 Корпорація "Трансекспо Систем Менеджмент Груп" звернулася до відповідача з претензією № 01, в якій просила останнього, зокрема, сплатити заборгованість за договором № 110511-5 від 06.06.2011 в розмірі 24 342,94 грн. в 5-денний термін з моменту отримання вказаної претензії.
У зв'язку з невиконанням ТОВ "Стальконструкція" зобов'язань за договором № 110511-5 від 06.06.2011 щодо оплати залишку коштів гарантійного фонду Корпорація "Трансекспо Систем Менеджмент Груп" звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" про стягнення заборгованості за виконані позивачем роботи в сумі 24 342,94 грн. (коштів гарантійного фонду, які підлягають перерахуванню замовником підряднику на умовах п. 2.6 договору підряду), пені в сумі 1 778,03 грн. за несвоєчасне проведення розрахунків, інфляційних втрат в сумі 3 059,90 грн., 3% річних в сумі 610,24 грн., обгрунтовуючи позовні вимоги нормами ст.ст. 526, 610, ч. 2 ст. 625, 854, 886 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України.
Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що: по-перше, визначений умовами п. 5.1 договору 12-місячний строк є гарантійним строком експлуатації, закінчення якого є підставою виникнення у відповідача передбаченого п. 2.6 договору обов'язку здійснити перерахування решти коштів гарантійного фонду позивачу; по-друге, враховуючи прийняття об'єкта в експлуатацію 06.12.2011, гарантійний строк експлуатації (з закінченням якого умовами п. 2.6 договору пов'язано початок відрахування терміну перерахування замовником на рахунок підрядника решти коштів гарантійного фонду) закінчився 06.12.2012, при цьому, гарантійний строк, передбачений п. 11.2 ДСТУ Б В.2.6.-77:2009 "Конструкції будинків і споруд. Двері металеві протипожежні" (2 роки), також закінчився, а саме 06.12.2013; по-третє, умови укладеного між сторонами договору підряду № 110511-5 від 06.06.2011 та підписані відповідачем без розбіжностей і зауважень акти приймання-передачі виконаних робіт є належними доказами виникнення у відповідача грошових зобов'язань зі сплати в повному обсязі виконаних позивачем робіт, в тому числі зі сплати решти коштів гарантійного фонду на умовах, визначених договором підряду; по-четверте, факт направлення на адресу відповідача рахунку № 89 від 30.08.2013 на оплату коштів гарантійного фонду підтверджено наявними у справі доказами, зокрема, описом вкладення у цінний лист та чеком Укрпошти № 5073 від 30.08.2013, а відповідач не надав належних і допустимих доказів в обгрунтування заперечень щодо неотримання ним рахунку-фактури № 89 від 30.08.2013.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки господарських судів першої та апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову законними і обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Згідно з ст. 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором; підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.
Статтею 859 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором або законом передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов'язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам статті 857 цього Кодексу протягом усього гарантійного строку; гарантія якості роботи поширюється на все, що становить результат роботи, якщо інше не встановлено договором підряду.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 884 Цивільного кодексу України підрядник гарантує досягнення об'єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об'єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду; гарантійний строк становить десять років від дня прийняття об'єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом; договором будівельного підряду може бути встановлено право замовника сплатити передбачену договором частину ціни робіт, визначеної у кошторисі, після закінчення гарантійного строку.
Статтею 860 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг гарантійного строку починається з моменту, коли виконана робота була прийнята або мала бути прийнята замовником, якщо інше не встановлено договором підряду; до обчислення гарантійного строку за договором підряду застосовуються положення статті 676 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами; у разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Статтєю 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Крім того, згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як встановлено господарськими судами і підтверджено матеріалами справи, відповідач належним чином виконав свої зобов'язання за договором підряду № 110511-5 від 06.06.2011, а саме: виконав роботи по заповненню прорізів технічних приміщень дверима металевими протипожежними на загальну суму 1 254 342,94 грн. (з яких гарантійний фонд складає 62 717,15 грн.), а відповідач договірні зобов'язання з оплати вартості виконаних робіт виконав лише частково - в сумі 1 230 000 грн. (не виконано зобов'язань щодо оплати залишку гарантійного фонду в сумі 24 342,94 грн.).
Господарськими судами також встановлено, що відповідачем в установленому законом і договором порядку було прийнято виконані позивачем роботи на загальну суму 1 254 342,94 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання виконаних будівельних робіт за жовтень та грудень 2011 року (підписані відповідачем без будь-яких зауважень) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень та грудень 2011 року (а.с. 19 -25).
Таким чином, з огляду на встановлення господарськими судами факту невиконання відповідачем договірних зобов'язань зі сплати залишку гарантійного фонду, законними і обгрунтованими є висновки господарських судів про наявність підстав для стягнення з відповідача крім коштів гарантійного фонду передбаченої умовами договору пені, інфляційних втрат і 3% річних.
Що стосується доводів касаційної скарги про недійсність умов договору підряду щодо встановлення 12-місячного гарантійного строку у зв'язку з невідповідністю вказаних умов договору ст. 884 Цивільного кодексу України, слід зазначити, що: по-перше, відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони вільно визначили вказані умови договору, який згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами; по-друге, в матеріалах справи відсутні як докази визнання в установленому законом порядку вищевказаних умов договору недійсними, так і докази звернення відповідача з відповідним позовом до господарського суду; по-третє, визначений умовами п. 5.1 договору 12-місячний гарантійний строк є гарантійним строком експлуатації, закінчення якого згідно з умовами договору є однією з підстав виникнення у відповідача обов'язку здійснити перерахування решти коштів гарантійного фонду в порядку, передбаченому п. 2.6 договору (яким встановлено термін перерахування відповідачем на рахунок позивача залишку коштів гарантійного фонду протягом 30 днів з моменту закінчення гарантійного строку, встановленого саме п. 5 договору підряду).
Доводи касаційної скарги про неотримання відповідачем рахунку-фактури на сплату коштів гарантійного фонду не спростовують законних і обгрунтованих висновків господарських судів, оскільки апекляційним господарським судом встановлено і матеріалами справи підтверджено факт направлення на адресу відповідача рахунку № 89 від 30.08.2013 на оплату коштів гарантійного фонду (а.с. 26 - 27).
Інші доводи касаційної скарги, які фактично зводяться до необхідності переоцінки наявних у справі доказів, яким вже було надано оцінку господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, не спростовують законних і обгрунтованих висновків господарських судів про наявність підстав для задоволення позову.
Слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними ті обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин, встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій із дотриманням правил ст. 43 Господарського процесуального кодексу України факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 у справі № 922/3908/14 відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 у справі № 922/3908/14 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 у справі № 922/3908/14 - без змін.
Головуючий К.В. Грейц
Судді С.В. Бакуліна
О.І. Глос