Справа № 2-368/2009 рік
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2009 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Шабанова А.М.,
при секретарі Шахторін А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Ювілейне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розділ спільного майна подружжя,
в с т а н о в и в :
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, посилаючись на те, що вони з відповідачкою перебували у фактичних шлюбних відносинах з 1993 року та проживали однією сім`єю разом з батьками позивача за адресою АДРЕСА_1 Від спільного проживання народилась донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження. ІНФОРМАЦІЯ_2 року сторони зареєстрували шлюб. Під час перебування у зареєстрованому шлюбі на ім`я відповідачки, Ювілейною селищною радою Дніпропетровського району Дніпропетровської області була виділена земельна ділянка для будівництва та обслуговування будинку розміром 0,1147 га по АДРЕСА_2. Згодом, рішенням Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, відповідачці була дозволена приватизація зазначеної земельної ділянки. 27.02.2006 року відповідачка отримала державний акт на право приватної власності на землю серії ЯБ НОМЕР_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2. На зазначеній земельній ділянці будівництво будинку не розпочиналось, а ділянка використовувалась сторонами як огород. На підставі зазначеного позивач вважав земельну ділянку спільною сумісною власністю та просив визнати за ним право власності на ½ частину земельної ділянки АДРЕСА_2.
Згодом позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати за ним право власності на 2/3 частини земельної ділянки, оскільки дочка сторін проживає разом з ним. Окремого житла вони не мають, а земельна ділянка йому необхідна для зведення будинку та подальшого проживання в ньому з донькою.
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснила що вони з відповідачем дійсно перебували в зареєстрованому шлюбі, однак не вважала спірну земельну ділянку спільною сумісною власністю подружжя придбаною під час шлюбу, оскільки виділення їй земельної ділянки для будівництва будинку було з боку Ювілейної селищної ради компенсацією їй за квартиру, в черзі на яку вона перебувала з 1987 року. Більше того з січня 2005 року вони з відповідачем фактично не проживали разом. Крім того, відповідачка пояснила, що працювала в совхозі «Нижньодніпровський», розташований на території Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, і саме тому їй селищною радою була виділена земельна ділянка для будівництва будинку. Просила в задоволенні позову відмовити.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного. Судом встановлено, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах з 1993 року та проживали однією сім`єю разом з батьками позивача за адресою АДРЕСА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 року у сторін народилась донька ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-КИ НОМЕР_3. Сторони зареєстрували шлюб ІНФОРМАЦІЯ_2 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії І-КИ НОМЕР_4.
Згідно до виписки з рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від ІНФОРМАЦІЯ_3 року, шлюб зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.
Відповідно до рішення Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 24.09.2005 року відповідачці ОСОБА_2 була виділена земельна ділянка для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд розміром 1150 кв.м. за адресою АДРЕСА_2. Як вбачається з довідки НОМЕР_5 від 13.11.07 виданої головою Ювілейної селищної ради І.М. Камінським та підтвердженою головою профспілкового комітету КСП «Нижньодніпровський» Т.І. Ткач, підставою для виділення ОСОБА_2 земельної ділянки було те, що вона є членом багатодітної сім`ї. Її батьки виховали семеро дітей до 8-ми річного віку. А також виділення ділянки під забудову було компенсацією за квартиру в черзі на яку вона перебувала з 1987 року працюючи у колишньому КСП «Нижньодніпровський» який вже ліквідовано, але так її і не отримала. Згідно записів трудової книжки ОСОБА_2 працювала в КСП «Нижньодніпровський» з ІНФОРМАЦІЯ_4 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 року.
За змістом ч. 3 ст. 57 СК України, Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії нагороди, якщо вона, він одержали за особисті заслуги.
ОСОБА_2 приватизувала земельну ділянку розміром 0,1147 га розташовану в АДРЕСА_2, про що свідчить державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯБ НОМЕР_1, виданий 27 лютого 2006 року. Кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2.
З огляду на викладене вважаю, що земельна ділянка передана у власність відповідачці ОСОБА_1, а згодом приватизована є її особистою власністю, оскільки одержана за особисті заслуги.
Крім того, як вбачається з довідки наданої головою квартального комітету від 24.12.2007 року ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 не проживала з 01.01.2005 року, а позивач мешкає за цією ж адресою і до теперішнього часу. Дитина сторін проживає разом із позивачем. Також ОСОБА_1 звернувся із позовом про розірвання шлюбу з відповідачкою, який було задоволено 15 січня 2007 року. Отже, зазначені докази свідчать про фактичне припинення шлюбних відносин позивача із відповідачем з січня 2005 року.
За змістом ч. 6 ст. 57 СК України вбачається, що суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
Доводи позивача про те, що спірна ділянка використовувалась сторонами за час шлюбу як огород, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.
З огляду на викладене вважаю, земельну ділянку АДРЕСА_2 особистою приватною власністю ОСОБА_1, а не спільною сумісною власністю подружжя.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача не обґрунтованими й такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 7, 10, 11, 27, 31, 57, 215, 223 ЦПК України, ст.ст. 57,60 СК України, ст. 118 ЗК України, суд -
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розділ спільного майна подружжя, відмовити в повному обсязі.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти діб з дня проголошення рішення суду, а апеляційна скарга на рішення суду протягом двадцяти діб з дня подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду через Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області.
Суддя А.М. Шабанов