Справа № 344/3916/15-ц

Провадження № 2/344/2427/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2015 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі :

головуючого судді Татарінової О.А.,

секретарі Білоган Т.І.,

за участю сторін: позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина, мотивуючи тим, що перебуваючи з відповідачем у шлюбі 03 лютого 2010 року народився син - ОСОБА_4. Дитина проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. Відповідач коштів на утримання дитини добровільно не надає. Тому просила стягувати з відповідача аліменти в свою користь на утримання неповнолітньої дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 гривень, щомісячно до досягнення сином повноліття.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала повністю з мотивів, викладених в позовній заяві.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позов визнали частково. Не заперечували проти стягнення з відповідача аліментів, однак не згодні із розміром, який визначила позивачка.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

19 серпня 2009 року сторони зареєстрували шлюб,який був розірваний рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.07.2014 року (а.с.3-4).

Згідно копії свідоцтва про народження сторони по справі є батьками неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після розірвання шлюбу неповнолітня дитина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. проживає разом з матір'ю і знаходяться на її вихованні та утриманні, що сторонами по справі не заперечується.

Положеннями ст. 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.

В силу дії ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька або в твердій грошовій сумі і виплачується щомісячно.

За приписами ч. 2 ст. 182 цього кодексу мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 184 Сімейного кодексу України і роз'яснень, викладених в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів», якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

З урахуванням наведених положень та доводів про те, що відповідач не має постійного доходу, суд дійшов висновку, що аліменти, які підляють стягненню з відповідача на користь позивачки на утримання дитини, слід визначити в твердій грошовій сумі.

За правилами ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

При визначенні розміру аліментів суд відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України враховує, що відповідачем не надано суду доказів про його матеріальне становище та стан здоров'я. Проте, відповідач є працездатною особою, інших дітей на утриманні не має, і спроможний платити аліменти на утримання дитини.

Відповідно до вимог ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Враховуючи,що обов»язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, інтереси дитини при визначенні розміру аліментів, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання сина слід задовольнити частково, та стягувати з відповідача аліменти в користь позивачки на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 500 гривень, щомісячно, та до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 16 березня 2015 року.

Згідно із ч. 3 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Тому з відповідача слід стягнути 243,60 гривень судового збору в дохід держави.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст.ст. 180, 181, 182, 184, 191 Сімейного кодексу України, ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства», п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів», частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ст. 10,11,60, 88,212-215,367 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ін НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ін НОМЕР_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 500 (п"ятсот) гривень, щомісячно, починаючи з 16.03.2015 року та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ін НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 243,60 гривень на користь держави в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31214206700002, отримувач коштів УДКСУ в м. Івано-Франківську Івано-Франківської обл., код за ЄДРПОУ 37952250, банк отримувача ГУДКС України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) 836014, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 02891693.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення у межах сплати платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О.А. Татарінова